Справа № 2-1692/2010/1231
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 листопада 2010 року Стахановський міський суд Луганської області
у складі: головуючого судді Бондаренко Н.О.
при секретарі Сорокіній Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Стаханова, Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства комерційний банк „Надра” про визнання дій фахівців ВАТ КБ „Надра” протиправними, відшкодування моральної шкоди, втраченого прибутку, 3 % річних, та індекс інфляції, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач, звернувшись до суду з позовом вказав, що рішенням Стахановського міського суду від 11.02.2010 року у справі № 2-57/2010/1231 за його позовною заявою до ВАТ КБ „Надра”, дії ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ВАТ КБ „Надра” щодо несплати грошових коштів визнано протиправними. На його користь судом з фінансової установи стягнуто суму у розмірі 2020,31 грн., в т. ч. за договором № 760729-216,18 грн. /з них відсотки 3% - 57,08 грн. – терміном на 11.02.2010 р.ё159,10 грн. – за індексом інфляції по грудень 2009 р./, за договором № 642784 – 1804,13 грн. /з них відсотки 3 % - 30,96 грн. – на 11.02.10 р. за індексом інфляції - 171,85 грн. – по грудень 2009 р., за вкладом 1600 грн./, суму у розмірі 358,06 доларів США, в т. ч. за договором № 736948 – 19,84 дол., /з них відсотки 3% - 3,04 дол. на 11.02.2010 р., за індексом інфляції – 16,77 дол. по грудень 2009 року/, за договором № 487972- 338,22 дол., /з них відсотки 3 % - 5,91 дол. на 11.02.2009 р. за індексом інфляції – 32,21 дол., по грудень 2009 року, за вкладом 300 дол./. У задоволенні позовних вимог щодо стягнення відшкодування моральної шкоди відмовлено на підставі того, що позивачем не надано доказу завдання діями відповідачів моральної шкоди.
Він вважає, що моральна шкода йому була спричинена оскільки завдяки противоправним діям відповідачів, він не зміг скористатися санаторним лікуванням для поліпшення свого здоров’я і на яке він збирав гроші, і яке /здоров’я/ після цього тільки погіршилось – безсоння, агресія, загострення серцево-судинних захворювань, депресія. І для реабілітації здоров’я йому потрібне санаторне лікування, а вартість путівок на цей час складає від 7,5 тис. грн. Його онуки не змогли улітку /а частина грошів належала його дочці/ відпочити на морі, його стосунки з дочкою та її сім’єю погіршилися. Під загрозою було життя його хворої матері, яка потребувала хірургічного втручання. На його звернення до банку, Генеральної прокуратури у вересні банком було повернено один з вкладів у розмірі 4000 грн. а повинні були повернути ще 28.02.2009 року. Він багато часів проводить у приміщеннях прокуратури, СБУ, судді, де навіть до туалету не можна ввійти, що є приниженням честі та гідності. Сама участь у судових процесах, великий стрес, пов’язаний як з грошовими витратами так і витратами часу. Протиправна поведінка завдателя шкоди доведені і прокуратурою, яка винесла припис за № 1859 від 13.04.2009 року і який не був оскаржений, і судом. Протиправна поведінка відповідача це в них нормальне явище. Щодо ступеню провини завдателя моральної шкоди - протягом 2 місяців він не міг отримати пояснення, чому йому не повертають кошти, не отримав відповідь на лист до Тимчасового адміністратора Жуковської В.Б., відмова юридичної служби надати реквізити банку, юридичну адресу, положення про філію, відверта злочинна діяльність, неправда /відсутність програми, списків, черги/, ігнорування судових засідань. Щодо розміру відшкодування завданої моральної шкоди – розмір відшкодування не може бути меншим за п’ять мінімальних розмірів заробітних плат, а сама сума відшкодування визначається судом в залежності від глибини фізичних та духовних страждань, погіршення спроможності потерпілого чи позбавлення його можливості на реалізацію, ступіні провини завдателя, терміна заподіяння шкоди, з урахуванням розумності та справедливості. Особа вправі вимагати відшкодування моральної шкоди у випадках порушення його прав неправомірними /протиправними/ діями у любих цивільних правовідносинах. Посилання фахівців „Надра” на параграф 3 гл. 71 ЦК України є безпідставні. Ст. 611, п. 1.4 ЦК України „Правові наслідки порушення зобов’язань”, п.5.1 типового договору, гл. 82, ст. 1167 ЦК України, ст. 22 п. 2 Закону України „Про захист прав споживачів”, ст. 1092 ЦК України - всі ці нормативні акти передбачають відшкодування шкоди, у тому числі і моральної.
Тривалий час він з вини відповідача був позбавлений можливості використовувати на свій розсуд належні йому кошти, внаслідок чого не в повній мірі зміг задовольнити свої потреби та реалізувати свої можливості на отримання додаткового прибутку. У вказаний період він приймав міри до отримання доходу, про що свідчать укладені між ним та ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК„ Договір № SAMDN 80000706459891 /валютний, далі пролонгований 12,25% річних/ від 22.07.2009 року до договір № 2620222187030 UAH від 07.04.2009 року./діє і по цей час, на 15 % річних / з АКІБ „УКРСИББАНК”. З таких обставин у відповідності до ст. 22, ч. 2 та 623, ч. 4 ЦК України на його користь підлягають 544,80 грн., та 34,30 дол. у вигляді недотриманих доходів.
Його вимоги на стягненні 3 % та встановленого індексу інфляції ґрунтуються на положеннях ст. 625 ЦК України.
Просить суд визнати дії відповідача „ Відкрите акціонерне товариство комерційний банк «Надра» щодо несплати грошових коштів протиправними. Стягнути з відповідача ВАТ КБ «Надра»:
- суму у розмірі 774,75 грн., в т. ч. за договором № 760729 – 323,84 грн., за договором № 642784 – 450,91 грн.
- суму у розмірі 71,52 дол., в т. числі за договором № 736948 – 3.69 дол., за договором № 487972 – 67.83 дол.
- суму у розмірі 4535 грн. за відшкодування завданої моральної шкоди.
У судовому засіданні позивач вказав, що він розібрався з приводу виконання рішення суду, тому просить вказані ним суми, згідно його розрахунку, який надається до позовної заяви стягувати з „Відкритого Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Надра». Не є абстрактними доходами розрахунок упущеної вигоди. Він надав суду копії укладених договорів і приблизний характер розрахунку не може бути іншим, бо він і є розрахунком упущеної вигоди. В його випадку кошти /без нарахування яких би то відсотків/ були повернені лише через півтора роки, і то лише за Рішенням комітету у зв’язку зі смертю його матері. Фінансові санкції у вигляду 3 % та інфляційні нарахування стягнені Стахановським судом рішенням від 11.02.2010 року у розрахунку по грудень 2009 року. Нарахування у позовній заяві включають в собі термін із січня по 15 вересня 2010 року /термін повернення коштів, причому не всіх – без фінансових санкцій/. Щодо моральної шкоди, він у наданому позові цілком обґрунтував наявність моральної шкоди, протиправність поведінки відповідача, ступень його провини та з яких підстав він виходив, вказуючи розмір морального відшкодування.
Представник ВАТ КБ «Надра» Волчанська Ірина Володимирівна надала суду письмове клопотання в якому просить суд розглядати справу за позовом ОСОБА_1 без участі представника відповідача, врахувавши заперечення проти позову. В запереченнях проти позову представник відповідача вказав, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав. Позовна заява подана до неналежного відповідача. Юридичною особою по справі є ВАТ КБ «Надра», яке розташоване за адресою м. Київ, вул. Артема, 15. Згідно п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України під упущеною вигодою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором /ч. 2 ст. 623 ЦК України/.
Одночасно, ч. 4 ст. 623 ЦК України передбачено, що при визначені недоодержаних доходів / упущеної вигоди/ враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Таким чином, пред’явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів /упущеної вигоди/ покладає на кредитора обов’язок довести, що ці доходи /вигода/ не є абстрактними, а дійсно були би ним отримані у разі належного виконання боржником своїх обов’язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання, зроблені з цією метою приготування. Розрахунки кредитора нічим не підтверджені, наданий розрахунок має приблизний характер, тобто не відомо чи дійсно позивачем була б розміщена вся сума вкладу та під який точно відсоток та якою програмою він скористався б - з щомісячною виплатою відсотків або у кінці строку – ці моменти впливають на відсоткову ставку за депозитом. У своєму позові позивач, в обґрунтування своїх вимог щодо наявності моральної шкоди, посилається на те, що він хотів використати грошові кошти на особисте санаторне лікування та на матеріальну підтримку своїх близьких родичів, а одночасно в обґрунтування цієї вимоги стверджує, що не зміг отримати прибутку у вигляді відсотків, тому що не поклав ці кошти на депозит. Надані договори банківського вкладу та розрахунок упущеної вигоди не можуть бути доказом того, що позивач обов’язково скористався би цими ж самими пропозиціями цих банків, і розмістив грошові кошти на депозит, а не скористався ними іншим чином. Рішенням Стахановського міського суду від 11.02.2010 р. у справі № 2-57/10 з відповідача на користь позивача вже були стягнені фінансові санкції у вигляді 3 % річних та інфляційні нарахування за цими ж самими договорами. Позивач вже скористався залишком депозитних грошових коштів, які знаходились на його поточних рахунках. Станом на 15.09.2010 року він їх отримав готівкою і залишок становить 0,22 грн. та 0,04 долари США, що підтверджується поточним звітами за операціями по поточних /карткових/ рахунках. 31.12.2009 року банк виконав свої зобов’язання за депозитними договорами з позивачем, перерахувавши грошові кошти на його поточні рахунки, отже у позивача не має підстав для вимоги застосовувати до відповідача відповідальність за порушення зобов’язання. Згідно зі ст. 2 Закону України „Про індексацію грошових доходів населення” індекс інфляції застосовується до доходів громадян, одержаних ними в гривнях на території України. Тобто зобов’язання має бути виражене в гривнях, а не в іноземній валюті. Діючими нормами ЦК України - ст. 23,611, параграф 3 глави 71 не передбачено відшкодування моральної шкоди за наявності правовідносин, що склалися між сторонами, не передбачають такої відповідальності банку і положення укладеного між сторонами договору банківського вкладу. Закон України „Про захист прав споживачів” – п. 5 ст. 4 чітко визначає межі його застосування – моральна шкода відшкодовується у разі заподіяння її небезпечною для життя і здоров’я людей продукцією у випадках передбачених законодавством. У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 представник ВАТ КБ „Надра” просить відмовити за необґрунтованістю заявлених вимог.
Вислухавши позивача, розглянувши матеріали справи, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні було встановлено, що між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра» були укладені наступні договори:
-04.10.2008 року договір депозиту № 642784 за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв грошову суму / вклад/ у розмірі 3200 грн., і зобов’язався виплатити суму вкладу та проценти на умовах та в порядку, визначених договором, строк повернення 04.07.2009 року;
-02.02.2009 року договір депозиту № 760729, за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв суму / вклад/ у розмірі 4000 грн., і зобов’язався виплатити суму вкладу та проценти на умовах та в порядку, визначеному договором, строк повернення 02.04.2009 року;
-02.07.2008 року договір депозиту № 487972, за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв суму / вклад / у розмірі 600 доларів США і зобов’язався виплатити суму вкладу та проценти на умовах та в порядку, визначеному договором, строк повернення 02.07.2009 року;
-30.12.2008 року договір депозиту № 736948, за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв грошову суму / вклад/ у розмірі 180 доларів США і зобов’язався виплатити суму вкладу та проценти на умовах та в порядку, визначеному договором, строк повернення 28.02.09 року.
Після закінчення дій строкових банківських вкладів гроші вчасно повернені не були.
Позивач ОСОБА_1 22.04.2009 року звернувся до суду з позовом про визнання дій відповідача протиправними, стягненні грошових коштів з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, процентів річних від простроченої суми, встановленою договором та законом, стягнені моральної шкоди.
Рішенням Стахановського міського суду від 11 лютого 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково. Дії відповідачів щодо несплати грошових коштів визнані протиправними, на користь позивача з ВАТ КБ „Надра” були стягнені несплачені суми банківських вкладів з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми, встановленою договором і законом, відповідно до розрахунку позивача. У задоволені позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди було відмовлено. Рішення набуло законної сили.
Як вказав позивач виконавчий лист, виданий йому Стахановським міським судом ним до виконання ще не було пред’явлено, виконавчий лист у нього не приймають, пропонували звернутися до суду для конкретизування резолютивної частини рішення суду з метою стягнення з філії № 14 ВАТ КБ «Надра». У Києві за місцем знаходження відповідача виконавчий лист також не прийняли. На теперішній час він розібрався куди він повинен звертатися за для вирішення питання щодо примусового стягнення.
Станом на 15.09.2010 року позивачеві були сплачені залишки депозитних грошових коштів, які знаходилися на його поточних рахунках. Його залишок складає 0,22 грн. та 0,04 долари США, що підтверджується поточними звітами за операціями по поточних /карткових/ рахунках. Факт отримання коштів 15.09.2010 року позивач не заперечує. Не виплаченою залишилася сума відсотків та індексу інфляції за рішенням суду.
На теперішній час позивач вимагає стягнення з відповідача юридичної особи – ВАТ КБ «Надра» за договорами упущену вигоду у розмірі 544,80 грн. та 34.30 дол. США, відшкодувати йому 3 % річних та встановленого індексу інфляції, моральної шкоди, причому, суми процентів та встановленого індексу інфляції відповідно до розрахунку позивача, він просить стягнути з часу винесення судом рішення і до фактичного повернення грошей.
Як вже вказувалось, рішенням суду від 11.02.2010 року з відповідача на користь позивача були стягнені несплачені суми банківських вкладів з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення і проценти від простроченої суми, встановленою договором та законом, а саме ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка передбачає відповідальність за порушення грошового зобов’язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Згідно ч. 2, 4 вказаної статті розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором, при визначенні недоодержаних доходів /упущеної вигоди/ враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Під упущеною вигодою законодавець розуміє ті втрати, яких фактично зазнала особа внаслідок порушення цивільного права та інтересу, тобто ті доходи, які особа, яка зазнала посягання, могла б отримати у випадку відсутності порушення цивільного права чи протиправного посягання. При обчисленні розміру упущеної вигоди першочергове значення має визначення достовірності /реальності/ тих доходів, яка потерпіла особа передбачала отримати за звичайних умов цивільного обороту. Під звичайними умовами обороту слід розуміти типові для нього умови функціонування ринку, на які не впливають непередбачені обставини або обставини, які підпадають під ознаки непереборної сили.
Суд вважає, що позивач жодним чином не довів наявність упущеної вигоди, розмір доходів, яких би він отримав у випадку не посягання на його право, дійсну можливість отримання доходів. Його доводи стосувалися того, що він тривалий час не міг використовувати на свій розсуд належні йому кошти, внаслідок чого не в повній мірі зміг задовольнити свої потреби та реалізувати свої можливості на отримання додаткового прибутку, при цьому обґрунтовуючи наявність, моральної шкоди /тобто в чому полягає ця шкода/ вказує, що завдяки протиправним діям відповідача, він не зміг скористатися санаторним лікуванням для поліпшення здоров’я, і на яке збирав кошти, його онуки не змогли улітку відпочити на морі /бо частина грошів належала його дочці/. Договори банківського вкладу, на які посилається позивач не можуть бути доказами того, що у випадку вчасного отримання коштів вони були б розміщені в тих самих банках, на тих же самих умовах а не були витрачені на лікування, відпочинок, інші потреби сім’ї, тощо.
Відповідно до ст. 23 Цивільного Кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. При цьому слід враховувати положення ст. 13 ЦК України, відповідно до якої цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової шкоди/, спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної /немайнової/ шкоди розглядаються зокрема:
- коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених статтями ЦК України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов’язань, які підпадають під дію Закону „Про захист прав споживачів” чи інших законів, що регулюють такі зобов’язання і передбачають відшкодування моральної /немайнової/ шкоди.
- Вищенаведене свідчить, що моральна шкода відшкодовується лише у випадках встановлених законом.
- Відповідно до умов укладених договорів, у випадку порушення зобов’язання наступає відповідальність передбачена законом. Умовами договору не передбачено стягнення моральної шкоди. Параграф 3 глави 71 Цивільного Кодексу України, яким регламентується положення про банківський вклад не передбачає стягнення моральної шкоди у випадку неналежного виконання зобов’язання. Не передбачає відшкодування моральної шкоди в даному випадку і Закон України „Про захист прав споживачів”, який надає право споживачеві на відшкодування моральної шкоди, заподіяною внаслідок небезпечної для життя і здоров’я людей продукцією.
- Керуючись ст. ст. 10,11,12,27,31,169,215 ЦПК України, ст. ст. 11,13,15,16,22,23, 611, 625 ЦК України, Законом України „Про захист прав споживачів”, суд, -
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства комерційний банк „Надра” про визнання дій відповідача щодо несплати грошових коштів протиправними, стягнені з відповідача ВАТ КБ „Надра” суми у розмірі 774,75 грн., в тому числі за договором № 760729 – 323,84 грн., за договором № 642784 – 450,91 грн., суми у розмірі 71,52 долари США в тому числі за договором № 736948 – 3.69 доларів США, за договором № 487972 – 67,83 долари США, суми у розмірі 4535 грн. за відшкодування моральної шкоди відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий: