Справа № 2-5041/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

02 вересня 2010 року      Ленінський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого -                      судді Вікторова В.В.,

за участю секретаря  -                    Сластіновій Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області про зобов’язання здійснити перерахунок та відповідні нарахування і виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області про зобов’язання здійснити перерахунок та відповідні нарахування і виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни, в якому просить визнати противоправною бездіяльність  Управління Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області по невиконанню з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року  по 30 червня 2010 року приписів статті 6 Закону України  « Про соціальний  захист  дітей війни» щодо  не  нарахування  їй  щомісячного  підвищення  до пенсії в розмірі 30 відсотків  мінімальної  пенсії за віком. Визнати право позивача на отримання  невиплаченого підвищення до пенсії, встановленого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист  дітей війни»  в розмірі 30%  прожиткового  мінімуму  для  непрацездатних осіб  на відповідний  період  часу з 09.07.2007 року  по 31.12.2007 рік  та з  22 травня 2008 року по 30 червня 2010 р., зобов'язавши відповідача провести позивачу нарахування та виплату  соціальної допомоги  за вказані  періоди часу. Зобов'язати відповідача щомісячно нараховувати та виплачувати їй підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається те, що вона належить до соціальної категорії «дитина війни» та  відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.  Відповідач всупереч Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року та № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, якими були визнані  неконституційними окремі положення Законів України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та  «Про державний бюджет України на 2008  рік», в тому числі й щодо зупинення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії.  

Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області  - надав  суду письмові  заперечення  на позов, в яких просить суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що позивач просить суд стягнути з органів Пенсійного фонду України недоплачену щомісячну соціальну допомогу дітям війни без належного законодавчого обґрунтування. Ст.6 Закону №2195 ввійшла в дію з моменту прийняття Конституційним судом України рішення, а саме з 09.07.2007 р.   Законодавчих підстав для виплати Позивачу державної соціальної допомоги, передбаченої ст.6 Закону №2195, з 01.01.2007р. по 08.07.2007р. немає. Відповідно до статті 6 Закону № 2195, яким визначено право особи на отримання підвищення дитини війни, не вказано яким органом та в якому процедурному порядку здійснюється призначення та виплата підвищення пенсії дітям війни. Відповідно до статті 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Згідно статті 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом. Частина 2 статті 73 Закону № 1058 чітко та однозначно встановлює, що кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України.  

Позивач, розраховуючи суму підвищення, необгрунтовано виходить з норм статті 28 Закону № 1058, оскільки частина 3 статті 28 Закону № 1058 чітко застерігає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Підвищення дитині війни не є пенсією та не призначається відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а є підвищенням, що призначається відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Крім того, позивач наполягає на застосуванні спливу позовної давнини без поважних причин.

В судове засідання позивач та представник відповідача не з'явилися, про час та місце слухання справи були повідомлені своєчасно та належним чином, надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі.  

Відповідно до ч. 2 ст. 158 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.  

Таким чином, відповідно до ст. 169 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін.  

З матеріалів справи та наявних в ній доказів судом встановлено наступне.  

Позивач має статус «дитина війни»,  що   підтверджується  пенсійним посвідченням.  

Враховуючи зазначений статус позивача, він відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.    

Із заперечень УПФУ в Харківському районі Харківської області, встановлено, що відповідач не здійснює позивачу зазначених виплат, посилаючись на відсутність у нього коштів та на невизначеність на законодавчому рівні розміру підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.  

Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.  

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.            

 Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України  .  

 Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік тобто з 09.07.2007 року по 31.12.2007 рік , суд вважає їх  обґрунтованими та такими, що підлягаючими задоволенню, з таких підстав.  

 Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.  

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.  

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.  

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ в Харківському районі Харківської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09.07.2007 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст..6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.  

Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача виплачувати йому з 22.05.2008 року  по 31 березня 2010 року щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги  обґрунтованими, виходячи з наступного.  

Відповідно до п.п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни  (крім  тих,  на  яких  поширюється  дія  Закону України "Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального захисту")  до  пенсії  або  щомісячного  довічного грошового  утримання  чи   державної   соціальної   допомоги,   що виплачується  замість  пенсії,  виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.  

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.  

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.  

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року по 01.05.2010 рік  УПФУ в Харківському районі Харківської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп..41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.  

Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 2 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, ЦПК та Закону України «Про міжнародне приватне право», провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.  

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.  

Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 8 ЦПК України у разі невідповідності нормативно-правового акту України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно з ч.9 ст. 8 ЦПК України забороняється відмова в розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні правовідносини. Таким чином, доводи відповідача в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни, не може бути підставою для їх нездійснення або відмови в задоволенні позову.

Доводи відповідача про те, що рішення про відновлення дії статті Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якими передбачено встановлення підвищень до пенсій дітям війни, Верховною Радою України не приймалося, внаслідок чого порядок обчислення підвищень до пенсій дітям війни згідно вищевказаного закону залишився неврегульованим, суд до уваги не приймає, оскільки вищенаведений аналіз норм законодавства приводить до висновку про те, що, з 22 травня 2008 р. стаття 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» діє в редакції від 18 листопада 2004 р., тобто дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання і соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Щодо питання відносно органу, на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни, суд виходить з наступного.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001  і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.  

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати  до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” покладено на УПФУ в Харківському районі Харківської області, за місцем проживання позивача.  

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.  

За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.  

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне  право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.  

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.  

Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.  

Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо:  

-     призначення пенсії;  

-     підготовки документів для її виплати;  

-     забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.  

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями  утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням – забезпечення призначення та виплати пенсії.  

Отже, обов’язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.  

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку  на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.  

Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань перед позивачем.  

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.  

Відповідачем, в порушення ч. 1 ст. 60 ЦПК України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.  

Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.      

Суд також відхиляє заяву відповідача про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до  суду з позовом, через наступне .    

Порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, тривало з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року і припинилось лише 01.01.2008 року після внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. У зв'язку з чим,  суд, не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.  

Таким чином суд вважає необхідним, визнати противоправною бездіяльність  Управління Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області по невиконанню з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року  по 30 червня 2010 року приписів статті 6 Закону України  « Про соціальний  захист  дітей війни» щодо  не  нарахування  їй  щомісячного  підвищення  до пенсії в розмірі 30 відсотків  мінімальної  пенсії за віком. Визнати право позивача на отримання  невиплаченого підвищення до пенсії, встановленого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист  дітей війни»  в розмірі 30%  прожиткового  мінімуму  для  непрацездатних осіб  на відповідний  період  часу з 09.07.2007 року  по 31.12.2007 рік  та з  22 травня 2008 року по 30 червня 2010 р., зобов'язавши відповідача провести позивачу нарахування та виплату  соціальної допомоги  за вказані  періоди часу.

Позовні вимоги позивача про зобов’язання відповідача в подальшому виплачувати їй підвищення до пенсії відповідно до встановлених норм не можуть бути задоволенні, оскільки судом встановлено, що пенсія позивачу призначена на підставі ЗУ «Про соціальний захист дітей війни». Тобто суд не вправі наперед вирішувати питання про право, яке ще відповідачем не порушено, а також законодавство України, правовий порядок щодо цього має тенденцію змінюватись, а суд не має можливості передбачити положення законів, які будуть діяти в майбутньому.  

Враховуючи що відповідно до п. 34 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» Пенсійний фонд України та його установи звільнені від сплати судового збору, витрати по оплаті судового збору покладаються на державу.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України у відшкодування понесених позивачем витрат на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи судом з відповідача підлягає стягненню 37 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 3, 10, 11, 15, 60, 88, 107, 109, 118-120, ч. 2 ст. 158, 209, 212, 214, 215 Цивільного процесуального кодексу України,-  

В И Р І Ш И В:

Позов  ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області  про зобов’язання здійснити перерахунок та відповідні нарахування і виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни –   задовольнити.

Визнати противоправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області по невиконанню з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року  по 30 червня 2010 року приписів ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист  дітей війни» щодо не нарахування   ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 %  мінімальної пенсії за віком.

Визнати право ОСОБА_1 на отримання  невиплаченого підвищення до пенсії, встановленого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист  дітей війни»  в розмірі 30%  прожиткового  мінімуму  для  непрацездатних осіб  на відповідний  період  часу з 09 липня 2007 року  по 31 грудня 2007 року  та з  22 травня 2008 року по 30 червня 2010 року.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 р. по 30 червня 2010 року з урахуванням виплачених сум.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 8 грн. 50 коп.

Стягнути з Управління  Пенсійного фонду України  в Харківському районі Харківської області на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи судом у розмірі 37 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя                                 В.В. Вікторов