Справа № 22-ц-25535/2010 р. Головуючий 1 інстанції- Ольховський Є.Б.
Категорія: із соціальних правовідносин Доповідач- Табачна Н.Г.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Карімової Л.В.
суддів: Табачної Н.Г., Ізмайлової Г.Н.
при секретарі Коршун І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 02 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова про зобов’язання здійснити перерахунок та відповідні нарахування і виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни,
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2010 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом.
Вона зазначала, що має правовий статус дитини війни. Відповідач не здійснює їй доплати, передбачені Законом України від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV «Про соціальний захист дітей війни» (далі – Закон № 2195-IV), у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.
Посилаючись на вказані обставини, просила зобов’язати Управління Пенсійного фонду України (далі – УПФУ) в Ленінському районі м. Харкова здійснити перерахування такої доплати за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 02 липня 2010 року позов задоволено. Зобов’язано УПФУ Ленінському районі м. Харкова здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн.
В апеляційній скарзі УПФУ в Ленінському районі м. Харкова просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові. При цьому посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.
ОСОБА_2 рішення суду не оскаржила, письмових заперечень на апеляційну скаргу не надала.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким відповідно до Закону № 2195-IV встановлено правовий статус дитини війни.
Відповідно до ст. 6 Закону № 2195-IV, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % від мінімальної пенсії за віком.
Згідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується у підвищеному розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Зазначене рішення Конституційного Суду України є остаточним, обов’язковим до виконання на всій території України, і таким, що має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку із правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Таким чином, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року діяла ст. 6 Закону № 2195-IV, у редакції на час виникнення спірних правовідносин.
Жодними законодавчими актами дію ст. 6 Закону № 2195-IV на 2009 рік, не зупинено.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що УПФУ в Ленінському районі м. Харкова як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, повинно було діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону № 2195-IV і здійснити позивачу відповідні нарахування за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, але на порушення вказаної норми, таких нарахувань не проводило. При цьому суд першої інстанції правильно визнав, що розрахунок щомісячного підвищення необхідно проводити з визначеного ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» розміру мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Доводи апеляційної скарги про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону № 2195-IV на висновки суду не впливають.
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону № 2195-IV застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Безпідставними є і посилання в апеляційній скарзі на відсутність бюджетних коштів для реалізації положень ст. 6 Закону № 2195-IV, оскільки реалізація позивачем права на підвищення пенсії, яке базується на чинному законі України, не може бути постановлено у залежність від бюджетних асигнувань. До того ж, це питання виходить за межі заявлених вимог і судом не розглядалось.
Судом не ухвалювалось рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування ПФУ, а тому посилання відповідача на можливість нецільового використання його коштів – не ґрунтуються на матеріалах справи.
Рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують.
Керуючись ч. 1 ст. 303, ст. 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. ст. 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 02 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий: підпис
Судді: підписи
Копія вірна: суддя -