Справа № 22 -ц- 28579/ 2010 р. Головуючий 1 інст: Шрамко Л.Л.
Категорія: трудові Суддя-доповідач: Тичкова О.Ю.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2010 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді Солодкова А.А.,
суддів колегії - Тичкової О.Ю., Піддубного Р.М.
при секретарі - Потюк А.В., Соколовій А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 17 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства «Ф.Т.Р.», третя особа управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова про стягнення суми, відшкодування моральної шкоди та покладення обов’язку -
ВСТАНОВИЛА :
У грудні 2009 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, після уточнення якого остаточно просила стягнути з АТ «Ф.Т.Р.» ( надалі Товариство) 222,61 грн. в якості індексації заробітної плати, 110,03 грн. - компенсації втрати частини доходів, 15 тисяч 784,20 гривень, - середнього заробітку за час затримки розрахунку, 67 грн. 29 коп. - безпідставно утриманих членських профспілкових внесків та 15000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначила, що з серпня 2007 року по травень 2009 року працювала у Товаристві на посаді швачки 4 – го розряду. Під час її роботи з боку адміністрації товариства грубо порушувалися її трудові права: безпідставно утримувалися членські профспілкові внески, не проводилася індексація заробітної плати, не виплачувалася компенсація за затримку виплати заробітної плати, не перераховувалися стягненні з неї внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду. Наказом Товариства № 41 від 22.05.2009 року ОСОБА_3 було звільнено з роботи за власним бажанням. Проте, остаточний розрахунок при звільненні з нею було проведено лише 4 вересня 2009 року. Зазначеними діями відповідач завдав їй моральної шкоди, що виразилася в її стражданнях та хвилюваннях з приводу необхідності шукати засоби до існування для себе та малолітньої дитини, втраті звичайних життєвих зв’язків, та як результат – погіршення стану здоров’я її та дитини.
Представник відповідача проти задоволення заперечував, вважав що вина товариства у несвоєчасному розрахунку з позивачкою відсутня, звільнення ОСОБА_3 проведено відповідно до закону. Підстави для стягнення з товариства утриманих профспілкою членських внесків та компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати відсутня. В частині стягнення з товариства на користь ОСОБА_3 компенсації втрати частини доходів полагався на розсуд суду.
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 17 червня 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. З відповідача на користь позивачки стягнено 222,61 грн. в якості індексації заробітної плати; 110,03 грн. в якості компенсації втрати частини доходів та 67,29 грн. утриманих членських профспілкових внесків.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати частково та ухвалити нове рішення, задовольнивши її позов в повному обсязі.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді та пояснення сторін, які з’явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши наведені в скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково,а рішення суду зміні з наступних підстав.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_3 була прийнята на роботу у Товариство на посаду швачки 4 – го розряду відповідно до наказу № 78 від 14.08.2007 року. Наказом № 41 від 22.05.2009 року ОСОБА_3 було звільнено з роботи за власним бажанням. У день звільнення позивачці було видано трудову книжку, остаточного розрахунку проведено не було. Належні позивачці кошти у сумі 1300 грн. вона отримала у серпні 2009 року, а остаточний розрахунок у розмірі 862,39 грн. лише 04 вересня 2009 року.
Відмовляючи ОСОБА_3 у задоволенні позову про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку, суд керувався ст.,ст. 116,117 КЗпП України та виходив з того, що позивачка на підприємство з приводу отримання остаточного розрахунку не зверталася. З’явилася за грошима тільки на запрошення адміністрації Товариства, що було направлено їй 31 липня 2009 року. На час звільнення ОСОБА_3 Товариство знаходилося у тяжкому фінансовому стані у зв’язку з чим його вина у несвоєчасному розрахунку з позивачкою відсутня.
Проте, судова колегія з значеним висновком суду погодитися не може, оскільки він належним чином не доведений та не відповідає встановленим судом обставинам справи.
В судовому засіданні у суді апеляційної інстанції директор Товариства – Скиданов А.А. пояснив, що Товариство мало можливість провести з позивачкою повний розрахунок у день її звільнення, але не зробило цього тому, що остання за розрахунком не з’явилася. Довідка про нараховані суми, що підлягали виплаті при звільненні ОСОБА_3 їй під розпис не видавалася.
Прийняті судом першої інстанції на підтвердження тяжкого фінансового стану ТОВ « ФТР» докази: довідка про фінансовий стан Товариства, звіт про фінансові результати за 2009 рік, баланс Товариства на 31.03.2010 року ( а.с. 134 – 136), копія ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2009 року не свідчать про неможливість проведення Товариством розрахунку з ОСОБА_3 у день її звільнення.
Доказів умисної неявки ОСОБА_3 до Товариства за отриманням остаточного розрахунку матеріали справи не містять. Згідно поштового конверту від 31.07.2009 року ( а.с. 69), лист від 31.07.2009 року ( а.с. 137) з запрошенням позивачки до Товариства для отримання розрахунку направлявся останнім не за місцем її проживання.
Порушення Товариством вимог трудового законодавства, а саме не проведення з ОСОБА_3 своєчасного розрахунку у день звільнення встановлено перевіркою територіальної державної інспекції праці у Харківській області, що вбачається з наданого суду акту п ( а.с. 45 – 47).
В супереч вимог ст. 116 КЗпП України, Товариство не видало ОСОБА_3 розрахунок належних їй сум при звільненні та провело з нею повний розрахунок не в день звільнення 22.05.2009, а лише 04 вересня 2010 року, тобто через 71 робочий день з дня звільнення ( травень – 5 днів, червень – 20 днів, липень – 23 дні, серпень – 20 днів, вересень – 3 дні.) .
За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_3 середньої заробітної плати за час несвоєчасного розрахунку підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позову .
Відповідно до п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08 лютого 1995 року № 100 для розрахунку належного позивачці розміру компенсації судом апеляційної інстанції була взята середня заробітна плата ОСОБА_3 за квітень, березень 2009 року ( а.с. 63), що дорівнює 614,64 грн. ( 359,95 грн. + 896,33 грн. поділити на 2 ). При проведенні розрахунку враховано, що у квітні 2009 року позивачка у зв’язку з хворобою фактично відпрацювала 18 днів, а у березні 2009 року - 17 днів. Середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення середньої заробітної плати ОСОБА_3 на фактично відпрацьовані дні та дорівнює 17 грн.56 коп. ( 614,64 поділити на 35). Оскільки відповідач затримав повний розрахунок з позивачкою на 71 робочі дні з нього на користь позивачки належить стягнути 1246 грн. 84 коп. (17,56 помножити на 71).
Разом з тим, судова колегія погоджується з висновком суду про відсутність підстав для задоволення вимог позивачки про відшкодування моральної шкоди та покладення на відповідача обов’язку сплатити до управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м. Харкова внески на її загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Відмовляючи у задоволенні зазначених вимог, суд правильно керувався статтями 10,11,15 ,60 ЦПК України, ст. 237 – 1 КЗпП України та виходив з недоведеності позивачкою наявності у неї моральних страждань, втрати звичайних зв’язків, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Судом встановлено, що відповідач повинен здійснити погашення заборгованості по внескам до Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м. Харкова відповідно до ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 13.102009 року з жовтня 2009 року по вересень 2014 року . Даних про порушення будь – яких прав позивачки таким розстроченням суду не надано.
В іншій частині рішення суду першої інстанції позивачка не оскаржувала.
Відповідно до вимог п.2, 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України суд апеляційної інстанції ухвалює рішення про зміну рішення суду першої інстанції, у разі недоведеності обставин справи, які суд вважав встановленими та невідповідності рішення суду обставинам справи, якщо помилки у неправильно прийнятому рішенні можливо усунути без його скасування і вони стосуються окремих його частин.
За змістом статей 81, 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються пропорційно задоволеній частині позову. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, вони стягується з відповідача в дохід держави.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.,п. 2,3 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 17 червня 2010 року – змінити.
В частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку рішення суду скасувати.
Позов ОСОБА_3 в зазначеній частині - задовольнити частково.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Ф.Т.Р.», р/рах. 260071015682 в ХФ № 1 АТ « РЕГІОН – БАНК», МФО 351254, код ЄДРПОУ 03961711, ідент. ном. 039617120335 розташованого за адресою: м. Харків пров. Сериківський, 1246 ( одна тисяча двісті сорок шість гривень ) гривень 84 ( вісімдесят чотири) копійки середнього заробітку за час несвоєчасного розрахунку.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Ф.Т.Р.», р/рах. 260071015682 в ХФ № 1 АТ « РЕГІОН – БАНК», МФО 351254, код ЄДРПОУ 03961711, ідент. ном. 039617120335 в дохід держави 51 ( п’ятдесят одну) гривню судового збору та 120 ( сто двадцять) гривень витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: