ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
5 липня 2007 року у м. Києві колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Ліпського Д.В.,
суддів: Амєліна С.Є., Гаманка О.І., Гуріна М.І., Юрченка В.В.,
при секретарі Дашківській О.Є.,
за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Дмитрука М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про скасування першої податкової вимоги Державної податкової інспекції у Хмельницькому від 6 вересня 2005 року № 1\2014 в сумі 445,08 грн. до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому на постанову господарського суду Хмельницької області від 18 січня 2006 року за та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 11 квітня 2006 року,
в с т а н о в и л а:
Державна податкова інспекція у м. Хмельницькому звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову господарського суду Хмельницької області від 18 січня 2006 року за та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 11 квітня 2006 року у справі за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про скасування першої податкової вимоги Державної податкової інспекції у Хмельницькому від 6 вересня 2005 року № 1\2014 в сумі 445,08 грн. до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.
Зазначає, що позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що п. 6.2.1. п. 6.2 ст. 6 Закону України № 2181 передбачено надіслання податковим органом платнику податків податкових вимог у разі, коли платник не сплачує узгоджену суму податкового зобов»язання. Однак, податкове забов»язання зі сплати єдиного податку в сумі 436,84 грн. не може вважатися узгодженим, так як воно не підпадає під жоден з випадків узгодження податкового зобов»язання, передбачених Законом 2181. Крім того, спірна податкова вимога надіслана позивачу за відсутності обставин несплати єдиного податку в сумі 436,89 грн. До видачі свідоцтва про сплату єдиного податку позивач сплатив даний податок за травень 2004 року згідно квитанції від 30 квітня 2004 року, хоча повинен був сплатити даний податок за травень 2004 року до 20 червня 2004 року, тому у строк до 20 червня 2004 року повторно вже не сплачував податку.
Постановою господарського суду Хмельницької області від 18 січня 2005 року позов ОСОБА_1 було задоволено.
Ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 11 квітня 2006 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому було залишено без задоволення, а постанову господарського суду Хмельницької області від 18 січня 2005 року без змін.
Вказуючи на допущені, на думку Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових рішень, скаржник просить скасувати постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та постановити нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Встановлено, що 5 травня 2004 року позивач звернувся до ДПІ у м. Хмельницькому з заявою про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності на 2004 рік, на підставі якої відповідачем 5 травня 2004 року видано позивачу свідоцтво платника єдиного податку НОМЕР_1. В заяві позивача зазначено наступні види діяльності: торгово-посередницька та юридичні послуги.
30 листопада 2004 року позивачем подано заяву про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності на 2005 рік, на підставі якого податковим органом видано свідоцтво про сплату єдиного податку від 1 січня 2005 року серії В № 587538.
Відповідач вважає, що позивачем єдиний податок за травень 2004 року був сплачений своєчасно 30 квітня 2004 року, а за червень та липень 2004 року виникла заборгованість в сумі 400,00 грн., оскільки наступна сплата була здійснена 15 липня 2004 року.
На підставі цього відповідачем направлено позивачу першу податкову вимогу № 1\2014 від 6 вересня 2005 року на суму 445,00 грн., з них 436,89 грн. - основного платежу та 8,19 грн. - пені. У вказаній податковій вимозі зазначено, що станом на 2 вересня 2005 року сума податкового боргу позивача за узгодженими податковими зобов»язаннями становить 445,08 грн.
Суди першої та апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 дійшли до правильного висновку щодо застосування до даного виду правовідносин положення абзацу п'ятого пункту 2 та абзаців третього, четвертого пункту 4 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" N 727/98 від 03.07.98 (далі - Указ N 727/98) щодо того, що платежі єдиного податку здійснюються щомісячно і не пізніше 20 числа наступного місяця, та що заява про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності подається до державної податкової служби за місцем державної реєстрації не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів за попередній звітний (податковий) період.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивач, достроково сплативши суму єдиного податку у квітні 2004 року за травень 2004 року, наступний платіж за червень 2004 року повинен був сплатити відповідно до зазначених положень Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" до 20 липня 2004 року, що ним і було вчинено.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з ч.3 ст.210 КАС України підставами касаційного оскарження є порушення судами норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для їх скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.
Керуючись ст. ст.210, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому залишити без задоволення, а постанову господарського суду Хмельницької області від 18 січня 2006 року за та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 11 квітня 2006 року - без змін.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст..237 КАС України.
Головуючий: Ліпський Д.В.
Судді: Амєлін С.Є.
Гаманко О.І.
Гурін М.І.
Юрченко В.В.