копія                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                    

                                          Справа № 2 а - 1353

                                                                          2010 рік

                          П О С Т А Н О В А

                        І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2010 року         суддя Конотопського  міськрайонного суду Сумської області  Разумова І.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Конотопі про визнання бездіяльності протиправною, зобов”язання здійснити нарахування та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за 2007-2010 роки,

                          В С Т А Н О В И В:

    Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом та прохає суд визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м.Конотопі протиправною, зобов”язати управління Пенсійного фонду України в м.Конотопі здійснити нарахування та виплату недоплаченої щомісячної  державної соціальної допомоги за період з вересня 2007 року по вересень 2010 року відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», свої вимоги обгрунтовує тим, що вона є дитиною війни та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», їй повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, з урахуванням положень ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Однак, у 2007 році допомога їй як дитині війни не виплачувалася. З січня 2008 року щомісячну соціальну допомогу почали виплачувати, але лише у розмірі 10 відсотків від мінімальної пенсії за віком. Надала заяву про розгляд справи без його участі, свої позовні вимоги підтримує, просить його задовольнити ( а.с. 7).  

      Відповідач надав заяву про розгляд справи без участі їх представника, у позовних вимогах просять відмовити (а.с.12зв.). Крім того, надали заперечення, в якому вказують, що позивачка дійсно є дитиною війни, однак  П. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 рік від 09.07.07 визнано такими, що не відповідають Конституції України норми ст. ст. 71, 11 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік». Тобто вимоги позивача щодо виплати йому підвищення пенсії за період з 09.07.07 є такими, що не суперечать чинному законодавству. Проте, механізм реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» був відсутній. У зв»язку з цим, Пенсійний фонд України звернувся за роз»ясненням до Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України та Міністерства праці та соціальної політики України. В листі № 21-26-561 від 31.08.07 Міністерство юстиції України зазначило, що питання пов»язане з визначенням величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується при обчисленні підвищення пенсії особам, які мають статус дітей війни буде вирішено у законодавчому порядку і що підвищення пенсій буде проведене лише після прийняття відповідного законодавчого акту. Так як механізм реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відсутній, то відповідно до роз»яснень Міністерства юстиції України питання щодо розмірів підвищення пенсій особам, яким встановлено статус дитини війни в 2007 році має бути вирішено після його законодавчого врегулювання.  Це питання було врегульовано Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», яким внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  та визначено, що дітям війни до пенсії виплачується підвищення у розмірі  надбавки, встановленої для учасників війни – 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Вказані підвищення і були проведені позивачу. Відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ч. 1 (в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність), застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом. Вважає, що управління ПФУ в м.Конотопі діяло на підставі діючого законодавства та не допускало порушення прав позивачки (а.с.12).

       Дослідивши матеріали справи, вважаю, що позов підлягає частковому задоволенню.

     З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 є дитиною війни (а.с. 4, 5)  та має право на пільги, встановлені законодавством  для дітей війни.

     Даний факт відповідачем не оспорюється.

              Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

              За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

            Статтею 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” визначено, що  фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

                Відповідач не заперечує, що розрахунок та виплата щомісячної державної соціальної підтримки дітям війни відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни»  покладені на  управління Пенсійного фонду України в м.Конотопі,  яке і має бути відповідачем по даній справі.    

    Відповідно до п.  12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст.  6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено. Ст. 111 вказаного Закону визначено, що  у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на кого поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

    Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року за № 6-рп/2007 рік, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (неконституційності) положень ст. 29, 36 ч.2, 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, п. п. 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано такими, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону  України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» .

      Статтею   124 Конституції України передбачено, що  судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Крім того, відповідно до ст.  ст. 61 та 69 Закону України «Про Конституційний Суд України» Конституційний Суд України може визнати неконституційним правовий акт повністю або в окремій його частині.  Рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

      Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність.

    Рішення Конституційного Суду України є обов»язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

    Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти на підставі, в межах та у спосіб, передбачені законодавством України.

    Враховуючи вищевикладене, слід вважати, що з боку управління ПФУ в м.Конотопі не було допущено порушення прав позивачки щодо виплати їй державної соціальної підтримки як дитині війни з 1 січня до 9 липня 2007 року.

    В той же час, вважаю, що з дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, тобто з 9 липня 2007 року, управління ПФУ України в м.Конотопі мало проводити  підвищення пенсії дітям війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Начало формы

 Посилання відповідача на  неврегульованість питання    ст. 6   Закону України «Про соціальний захист дітей війни» чітко визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. З огляду на це, дане питання цілком врегульоване чинним законодавством України. Начало формы

    Посилання відповідача для обґрунтування своїх заперечень проти позову в частині підвищення пенсії дітям війни за 2007 рік на відсутність  механізму реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  та на лист Міністерства юстиції України  № 21-46-561 від 31.08.2007 року, є необґрунтованими та не можуть обмежувати права позивача як дитини війни.

    У листі Міністерства юстиції України  № 21-46-561 від 31.08.2007 року  на звернення Пенсійного фонду України від 06.08.2007 року, зазначено, що питання пов'язані з підвищенням пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» слід вирішувати шляхом внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

     З моменту прийняття Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності положення п. 12 ст.71 Закону України ?ро Державний бюджет України на 2007 рік” ця норма Закону втратила чинність, а ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» чітко визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. З огляду на це, дане питання цілком врегульоване чинним законодавством України.

       Пунктом 41  розділом П Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» були внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 6 вказаного закону була  викладена в новій редакції, якою визначено, що  дітям війни  (крім  тих,  на  яких  поширюється  дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії  або щомісячного довічного грошового  утримання  чи   державної   соціальної   допомоги,   що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

    Відповідно до  п. 14  ст. 14 Закону України «Про  статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни  до  пенсії  або  щомісячного довічного грошового  утримання  чи   державної  соціальної   допомоги, що виплачуються замість пенсії підвищується на 10 відсотків  прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

    Як встановлено, позивачці в 2008 році здійснювалася виплата державної соціальної підтримки як дитині війни у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, в 2009, 2010 роках – в такому ж самому розмірі (а.с. 6).

    Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року  № 10-рп/2008 рік у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень  ст. 65 розділу І, п.п. 61, 62,63, 66 розділу П, п. 3 розділу Ш Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу І. п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу П Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України)  визнані неконституційними  положення п. 36-100 розділу П «Про внесення змін до деяких законодавчих актів».

    Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що  відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України з дати ухвалення рішення Конституційного Суду України, тобто з 22 травня 2008 року  управління ПФУ України в м.Конотопі  мало проводити  підвищення пенсії дітям війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 30  відсотків мінімальної пенсії за віком.

    Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів  загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв”язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними.

    Виходячи із системного аналізу зазначених норм  законодавства,  рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст. 152 Конституції України, вважаю, що  УПФУ в м.Конотопі з  вересня 2007 р. по 31 грудня  2007 р. та з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 року повинне було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р.

         Законом України “ Про Державний бюджет України на 2009 рік” та “Про Державний бюджет України на 2010 рік”дію ст. 6 Закону України “ Про соціальний захист  дітей війни ” не було зупинено. Відповідно до ч. 2 ст. 54 Закону України “ Про Державний бюджет України на 2009 рік” та ч. 2 ст. 52 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”, розміри державних соціальних гарантій на 2009-2010 роки, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються  відповідними законами України, цим Законом, та нормативно- правовими актами Кабінету  Міністрів України.

      Ст. 71 Закону України  “Про Державний бюджет України на 2009 рік” та ст. 70 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” Кабінету Міністрів України надано право в 2009-2010 роках встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.    

    Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України “Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

    Отже, нарахування та виплата в 2009-2010 роках дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватись відповідно до норм Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.    

        За таких обставин, вважаю, що в 2009 році, січні-вересні 2010 року  відповідачем було допущено порушення прав позивачки  щодо права на отримання державної соціальної підтримки як дитині війни в розмірі  30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

    Відповідно до ст. 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянин а не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.    

    Згідно ч. 3 та 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Ч. 1 - 4 ст. 9 КАС України  визначено, що суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов»язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативні акти, прийняті на підставі Конституції, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені  Конституцією  та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, Закону України або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

    Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, слід зазначити   наступне.     С торонами не заперечується, що позивачка відповідно до ст. 6  Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

    За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком  визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

    З огляду на викладене, потрібно вважати необгрунтованими доводи Пенсійного фонду щодо застосування положення ч. 3 ст. 28 Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої  ст. 6  Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

    За таких обставин, вважаю, що за період з вересня 2007 року по грудень 2007 року включно, за період з 22 травня 2008 року по грудень 2008 року включно, в 2009 році та в січні-вересні 2010 року відповідачем було допущено порушення прав позивачки  щодо права на отримання державної соціальної підтримки як дитині війни в розмірі  30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» .

    Відповідно до Закону України  «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» та п. 15 Положення «Про Пенсійний фонд України»,  Пенсійний фонд України реалізує свої повноваження через створені у встановленому порядку територіальні управління; рішення про призначення та перерахунок пенсії  приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

    Позивачка просить суд поновити строк звернення до суду, визнати неправомірними дії управління ПФУ в м. Конотопі та здійснити нарахування та виплату їй недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за період  з вересня 2007 року по 30 вересня 2010 року.

    Відповідно до ч. 2  ст. 99 КАС України для  звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод  та  інтересів  особи  встановлюється  шестимісячний строк, який,  якщо  не  встановлено  інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася  або  повинна  була  дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

    В той же час,  ч. 1 ст. 102 КАС України   передбачено, що   пропущений  з  поважних   причин   процесуальний   строк, встановлений законом, може бути поновлений.

    З долучених до адміністративного позову матеріалів вбачається, що позивачка народилась в 1937 році, є особою похилого віку,  має поганий стан здоров»я.

    Крім того,   згідно   Закону України   “ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами”  від 18 лютого 2010 року № 1691-У1 розгляд спорів з  приводу  призначення,  обчислення,  перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним   громадянам,  виплат   за  загальнообов'язковим державним  соціальним  страхуванням  та  інших  соціальних виплат, соціальних  послуг,  допомоги,  захисту,  пільг,  речового  майна, пайків або грошової компенсації замість них мав здійснюватися в порядку цивільного судочинства.

    Відповідно до ст. 257 ЦК України строк звернення до суду в порядку цивільного судочинства встановлений  у три роки.

    Законом України «Про соціальний захист дітей війни», а також іншими законами, які регулюють порядок проведення нарахування та виплати щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, спеціальні строки звернення за захистом своїх порушених прав до суду встановлені не були.          

    Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-УІ розгляд справ з приводу обчислення пенсійних виплат був віднесений до компетенції адміністративних судів. Вказаним законом були внесені зміни до ч. 2 ст. 99 КАС України та встановлено шестимісячний строк для звернення за захистом порушених прав до адміністративного суду.

    В той же час, відповідно до розділу ХП «Прикінцевих положень» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» положення щодо передачі  до юрисдикції адміністративних  судів  та  вилучення  із  цивільної  юрисдикції спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним  соціальним страхуванням  та  інших  соціальних виплат, соціальних  послуг,  допомоги,  захисту,  пільг,  речового  майна, пайків або грошової компенсації замість них, мали вводитися в дію з 1 січня 2011 року.      

    Тобто до 1 січня 2011 року розгляд справ за позовами дітей війни щодо зобов»язання здійснити нарахування та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» мав здійснюватися в порядку цивільного судочинства з дотриманням строків позовної давності, встановлених ЦК України.

    Однак рішенням Конституційного суду України від 9 вересня 2010 року №1 рп/2010 рік визнано неконституційним положення Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов”язаних із соціальними виплатами” від 18 лютого 2010р. № 1691-У1, а саме п. 2 ч. 1 ст.15 ЦПК України, згідно якого спори з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов”язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них, повинні розглядатись в порядку цивільного судочинства.  Визнано також неконституційним і положення про виключення п. 3 ч.1 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства, який виключав вищевказані спори  із компетенції адміністративного судочинства.

    Відповідно до ст. 73 Закону України “Про Конституційний Суд України” у разі визнання неконституційними відповідних норм законів, вони втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

    Таким чином, з 9 вересня 2010 року відбулася  зміна підвідомчості справ, пов”язаних із соціальними виплатами дітям війни.

    При вирішенні клопотання про поновлення строку звернення до суду, суд також враховує, що  відповідно до ч. 1 ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права та є рівними перед законом, тому, на думку суду, зміни в діючому законодавстві щодо підвідомчості справ, пов»язаних із соціальними виплатами, та щодо строків звернення до суду не можуть обмежувати права осіб, які звернулася до суду за захистом своїх порушених прав після 9 вересня 2010 році в порядку адміністративного судочинства.

    Ч.2 ст.87 Закону України “Про пенсійне забезпечення” теж передбачено, що суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

    За таких обставин, суд вважає, що позивачка пропустила строк звернення з позовом  до адміністративного суду з поважних причин, а тому вказаний строк з метою захисту її прав, має бути поновлений.

            Враховуючи вищевикладене, слід визнати протиправними дії  управління Пенсійного фонду України в м.Конотопі щодо відмови у проведенні позивачці перерахунку та виплати державної соціальної допомоги як дитині війни.    

    Таким чином,  слід стягнути з управління Пенсійного фонду України в м.Конотопі на користь позивачки державну соціальну підтримку відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за  періоди з 1 вересня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно та з 1 січня 2010 року по 30 вересня 2010 року включно,  виходячи з розмірів встановленого прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність  на 2007 рік:  з 1 квітня - 406 грн.,  з 1 жовтня - 411 грн, на 2008 рік: з 1 квітня   - 481 грн.,  з 1 липня  - 482 грн., з  1 жовтня   - 498  грн, на 2009рік: з 1 січня - 498 грн., з 1 листопада - 573 грн., на 2010 рік – з 1 січня 2010 року – 695 грн., з 1 квітня 2010 року – 706 грн., з 1 липня 2010 року – 709 грн., з урахуванням здійснених за ці періоди виплат.  

    Судові витрати по справі підлягають розподілу відповідно до задоволених позовних вимог на підставі  ч. 3 ст. 94 КАС України.    

     Керуючись  ст. 11, 19, 64, 124, 152 Конституції України,  ст. ст. 61, 69 Закону україни «Про Конституційний Суд України», ст. 3,6,7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  Законами України «Про Державний бюджет України на 2007-2010 роки», ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»,  Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.07 № 6-рп/2007 рік, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 № 10-рп/2008 рік, п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України»,   ст.ст. 3, 10, 11,  69-71, 94, 102, 122, 158-161 КАС України,

                    П О С Т А Н О В И В:

    Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

    Поновити ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з позовом.

    Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м.Конотопі по невиконанню приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», непроведенню ОСОБА_1 як дитині війни перерахунку пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком та вчиненню дій по здійсненню відповідних виплат.

    Зобов»язати управління Пенсійного фонду України в м.Конотопі здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, та провести відповідні виплати за 2007 рік з 1 вересня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно, за 2009 рік з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно та з 1 січня 2010 року по 30 вересня 2010 року включно, з урахуванням здійснених за ці періоди виплат.

      В іншій частині  позовних вимог відмовити.

     Стягнути на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 грн. 00 коп.

    Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Конотопський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Конотопського

міськрайонного суду                                                                                          І.Є.Разумова