Судове рішення #119374
05/37-2А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

43010, м. Луцьк, пр. Волі, 54 а

              

ПОСТАНОВА


ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"05" вересня 2006 р.

Справа № 05/37-2А.



за позовом Відкритого акціонерного товариства "Готель Лучеськ", м.Луцьк

до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції, м.Луцьк

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 22.02.2006р. №0000412302/0

                                                                               

                                                                                Суддя              Бондарєв С. В.

                                                                                 при секретарі        Гром  А.В.

                                                                                                             

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від  позивача : Сафулько С.Ф. - дов. від 18.04.2006р.

від відповідача: Дячук В.М. - дов.  №1 від 01.09.2006р.


          Суть спору: Позивач - ВАТ "Готель Лучеськ" звернувся до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 22.02.2006р. №0000412302/0, яким товариству визначено суму податкового зобов’язання за платежем - податок на додану вартість  в сумі 970000,50грн., в т.ч. 646667,00грн.- основний платіж, 323333,50грн. - штрафні (фінансові) санкції.

          Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що спірне податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам чинного законодавства; відповідачем застосовано норму закону, яка не була чинною на час проведення господарської операції за договором №59/03 на проведення товарообмінної (бартерної) операції ; Луцькою ОДПІ невірно визначено вид господарської операції; операція передачі векселів, які є товаром, згідно діючого законодавства, є об’єктом оподаткування податком на додану вартість, і сума податку на додану вартість, яка включається у вартість векселів, змінює суму податкового кредиту; в акті перевірки безпідставно вказано, що позивачем не надано головну книгу.

          Відповідач у відзиві від 10.05.2006р. №2215/10/10-011, в судовому засіданні позов заперечив, вважає, що прийняте спірне податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам закону; ОДПІ правомірно проведено донарахування, оскільки товариство безпідставно включило до податкового ПДВ векселі, отримані, але не оплачені платником податку; в ході перевірки встановлено, що позивачем проведено розрахунки векселями строк погашення яких не настав і цей факт не давав можливості позивачеві відносити суму по таких векселях до податкового кредиту; сума ПДВ по згаданих операціях ні позивачем, ні ПП "Західконтракт" не сплачена, отже не було  факту надмірної сплати податку , а тому і не існує заборгованості бюджету перед позивачем.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд,-

в с т а н о в и в :          

          Луцькою ОДПІ проведена перевірка ВАТ "Готель Лучеськ" з питань підтвердження правомірності відшкодування ПДВ за грудень 2004 року, за результатами якої складено акт №01156 від 10.02.2006р.

          Перевіркою встановлено, що ВАТ "Готель Лучеськ" в порушення п.4.8 ст4., п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" зайво включено до податкового  кредиту ПДВ в сумі 646667,00грн., та донараховано ПДВ за березень 2004 року в сумі 266729,00грн.

          Апеляційна скарга позивача (за результатами адміністративного оскарження) залишена начальником Луцької ОДПІ без задоволення, оскільки надана з порушенням 10-денного терміну для подання скарги.

          Проаналізувавши наявні в справі докази, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, суд  дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підставні і підлягають до задоволення.

          При цьому, суд виходив з наступного:

          25.03.2004р. між ВАТ "Готель Лучеськ" та ПП "Західконтракт" укладено договір №59/03 на проведення товарообмінної (бартерної) операції (а.с. 30-32). Згідно п.1.1 предметом даного Договору є зустрічна поставка товарів рівної договірної вартості (обмін), що здійснюються без платежу грошима на компенсаційній підставі.

          Відповідно до п.п.2.1.1 п.2.1 договору ВАТ "Готель Лучеськ" зобов’язався поставити ПП "Західконтракт" бавовняне волокно врожаю 2003р. (1 сорт,V тип), (в подальшому товар), в загальній кількості 387,5т, загальною вартістю 3880000,00грн. А відповідно до п.п.3.1.1 п.3 даного договору ПП "Західконтракт", в свою чергу, зобов’язалось поставити ВАТ "Готель Лучеськ" прості векселі в кількості 8 штук загальною вартістю 3880000,00грн.

          Даний договір в установленому законом порядку не визнаний недійсним.

          На виконання умов договору позивач 25.03.04р. поставив ПП "Західконтракт" товар - бавовняне волокно на загальну суму 3880000,00грн. в т.ч. ПДВ 646666,67грн., що підтверджується актом №1 прийому-передачі бавовняного волокна по договору на проведення товарообмінної (бартерної) операції №59/03 від 25.03.2004р., підписаним сторонами. (а.с. 33), накладною №710 від 25.03.2004р. (а.с.38). ПП "Західконтракт" на виконання умов договору,  в свою чергу, поставило позивачу прості векселі на загальну суму 3880000,00грн., що підтверджується актом від 25.03.2004р. №2 прийому-передачі векселів по договору проведення товарообмінної (бартерної) операції №59/03 від 25.03.04р. (а.с. 34) та накладною  №2503 від 25.03.04р. (а.с.40).

          На суму податку на додану вартість по переданому бавовняному волокну, ВАТ "Готель Лучеськ" надано податкову накладну №623 від 29.03.04р., яку включено до книги обліку продажу товарів (робіт, послуг) ВАТ "Готель Лучеськ", і відповідно суму податку на додану вартість в розмірі 646666,67грн., віднесено до складу податкових зобов’язань за березень 2006р.

          На бартерну операцію про придбанню векселів, ПП "Західконтракт" подало ВАТ "Готель Лучеськ" податкову накладну №2503/1 від 25.03.04р., яку було включено до книги придбання товарів (робіт, послуг) ВАТ "Готель Лучеськ" і відповідно суму податку на додану вартість 646666,67грн. , включено до податкового кредиту по податку на додану вартість за березень 2004р. (а.с.39).

          Як вбачається із матеріалів справи - бавовняне волокно, фактично зберігалось ЗАТ "Волинський шовковий комбінат", якому бавовняне волокно було передано на відповідальне зберігання згідно договору №56/В від 28.10.02р. відповідального зберігання, укладеному між ВАТ "Готель Лучеськ" і ЗАТ "Волинський шовковий комбінат". Передача товару на відповідальне зберігання відбулася 24.03.2004р. за актом від 24.03.2004р. прийому-передачі бавовняного волокна на відповідальне зберігання по договору відповідального зберігання №56/В від 28.10.2002р.

          Передача товару з відповідального зберігання відбулася 25.03.04р. за актом прийому-передачі  від 25.03.04р. бавовняного волокна з відповідального зберігання по договору відповідального зберігання №56/В від 25.03.04р. 31.03.04р. договір №56/В від 28.10.02р. відповідального зберігання було розірвано відповідно до протоколу про розірвання договору відповідального зберігання №56/В від 28.10.2002р.

          Відповідно п.1.17 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР „корпоративні права, пов’язана особа, резидент, нерезидент, гудвіл, кошти, цінні папери, деривативи, товари, дивіденди, проценти, роялті, кредит, депозити, лізинг (оренда), бартер, безоплатно отримані товари (роботи, послуги), валові витрати виробництва (обігу), основні фонди та нематеріальні активи, що підлягають амортизації, розуміються у значенні, визначеному Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Згідно п. 1.19 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994р. №334/94-ВР встановлено, що бартер (товарний обмін) – господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги), у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості , в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

Крім того, відносини договору, згідно якого проводиться бартерна операція, регулюються Цивільним кодексом  України від 16.01.2003р. №435-ІV. Операція бартеру, яка крім цього по іншому іменується терміном „міна”, відповідно ч. 1 ст. 715 Цивільного кодексу України, передбачає, що за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов’язується передати другій стороні  у власність один товар в обмін на інший товар.

Як видно з умов договору №59/03 від 25.03.2004р., векселі на загальну суму 3880000,00 грн. було передано як товар, а не в погашення заборгованості по договору купівлі-продажу. Договір купівлі-продажу між ВАТ „Готель Лучеськ” та ПП „Західконтракт” не укладався.

Відповідачем в акті перевірки від 10.02.2006р., невірно визначено вид проведеної господарської операції, внаслідок чого незаконно вказано на нібито порушення ВАТ „Готель Лучеськ” діючого законодавства і незаконно донараховано до сплати податок на додану вартість та штрафні санкції.

Як вказано в акті перевірки „для цілей оподаткування згідно з цим Законом векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов’язання з цього податку, крім податкових векселів.”

Таке твердження Луцької ОДПІ є безпідставним. Згідно ч. 1 ст. 715 Цивільного кодексу України, передбачено що за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов’язується передати другій стороні  у власність один товар в обмін на інший товар. Товарами, які передавалися відповідно до умов договору №59/03 на проведення товаро-обмінної (бартерної) операції, були:  бавовняне волокно та векселі. Товари мали рівну вартість.  

Відповідно п. 1.6 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, товари – матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення .

Крім того, відповідно п. 1.4 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що цінний папір – документ, що засвідчує  право володіння або відносини позики та відповідає вимогам, установленим законодавством про цінні папери.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 3 Закону України „Про цінні папери та фондову біржу” від 18.06.1991р. №1201-ХІІ встановлено, що відповідно до цього Закону в Україні можуть випускатися такі види цінних паперів : ... векселі ...

Таким чином , як видно з приведених норм, вексель, крім як у випадках їх випуску (емісії) та погашення , є товаром. Товарообмінні операції обкладаються податком на прибуток та податком на додану вартість. За даних обставин вексель, переданий в погашення заборгованості за отримані матеріальні цінності підпадає під ознаки товару в розумінні ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 24.02.2004р.

Відповідно ч. 1 ст. 4 Закону України „Про обіг векселів в Україні” від 05.04.2001р. №2374-ІІІ видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Цією нормою Закону встановлено можливість здійснення розрахунків за допомогою векселів.

Як було вказано, відповідно п. 1.19 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, бартер – це господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги)  у будь-якій формі, іншій, ніж грошова , включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається  зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) .

Частиною 1 п.1.31 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що продаж товарів – будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами , які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію , незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

У відповідності з п. 3.1 ст. 3 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону, суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.п. 3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість” об’єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України .

Таким чином , з наведених норм видно, що операція по передачі товарів (бавовняного волокна та векселів), оподатковується податком на додану вартість, а передача товарів (бавовняного волокна та векселів) змінює суму податкового кредиту .

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України (зокрема у постанові Верховного Суду України від 27.04.2004р. у справі №21/405).

Заперечення відповідача, суд не приймає до уваги, оскільки вексель в податкових відносинах має інший ніж розрахунковий документ юридичний характер.

Як встановлено матеріалами справи, в угоді від 25.03.2004р. №59/03 замість грошової форми розрахунків передбачалася передача векселів . А факт передачі векселів в рахунок оплати придбаних товарів підтверджується відповідними актами їх приймання – передачі, складеними між позивачем  і продавцем.

Крім того, відповідно до частини першої пункту 1.31. названого Закону продаж товарів – будь-які операції , що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами , які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання , а також операції з безоплатного надання товарів. Передача векселів в рахунок оплати за придбані товари, виконані роботи або одержані послуги передбачає перехід права власності на них до продавця , а тому має ознаки операції з продажу товарів. Такі операції відповідно до підпункту 3.1 статті 3 Закону України „Про податок на додану вартість” є об’єктом оподаткування цим податком.

Як видно з наведеного вище, приведені доводи вказують на правомірність включення ВАТ „Готель Лучеськ” суми податку на додану вартість у розмір 646666,67 грн. до податкового кредиту за березень 2004 року по податковій накладній №2503/1 від 25.03.2004р., оскільки операції з продажу векселів, які є товаром, згідно діючого законодавства, є об’єктом оподаткування ПДВ, і сума податку на додану вартість, яка включається у вартість векселів, змінює суму податкового кредиту.

          Крім того Луцькою ОДПІ в акті перевірки від 10.02.2006р. в порушення вимог ч.5 ст.94 Конституції України, ч.8 ст.1 Закону України "Про систему оподаткування" та п.11.4 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість",  помилково зазначено та взято до уваги п.4.8 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість", в іншій редакції ніж на момент здійснення господарської операції бартеру бавовняного волокна на векселі за договором №59/03 на проведення товарообмінної операції ( в редакції на момент здійснення Луцькою ОДПІ перевірки ВАТ "Готель Лучеськ". Тобто, застосовано норму, яка не була чинною на час проведення господарської операції, що є недопустимим.          

          Луцькою ОДПІ безпідставно, на думку суду, в порушення п.4 розділу 2 "Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності - фізичними особами", затвердженого наказом ДПА України від 11.06.2004р. №326, вказано в акті перевірки від 10.02.2006р., що позивачем під час перевірки відмовлено в наданні головної книги, оскільки твердження не знайшло документального підтвердження.

          Безпідставним є, на думку суду, посилання відповідача на п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки спірним у цій справі є питання про право позивача на податковий кредит, а зазначений пункт 1.8 дає лише визначення терміну "бюджетне відшкодування" і не визначає  жодних підстав від яких би залежало право на податковий кредит.

          Пунктом 1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначається, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою  податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначений пункт дає загальне розуміння поняттю "бюджетне відшкодування" і не визначає жодних підстав, від яких би залежало право на податковий кредит.

          Зазначений пункт дає загальне розуміння поняття "бюджетне відшкодування" і є  відсильною нормою, оскільки безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування , а відсилає до інших норм цього Закону.

          Іншою нормою Закону України “Про податок на додану вартість", є п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 , яким у період, до якого відносяться спірні правовідносини, передбачено, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як рішення між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. На підставі  п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 цього ж Закону відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України підлягає сума, яка при її визначенні згідно з підпунктом 7.7.1 має від’ємне значення.

          Таким, чином сума бюджетного відшкодування податку залежить від правильності визначення суми податкових зобов’язань та податкового кредиту, а не навпаки.

          Відповідно до положень ст.67  Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах встановлених законом.

          Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).

          Чинним законодавством не передбачено доведення позивачем, як зазначає відповідач, відсутності надмірної сплати податку на ПДВ зі сторони ПП „Західконтракт”.

          Операції передачі векселів, які є товаром, згідно діючого законодавства , є об’єктом оподаткування податком на додану вартість, і сума податку на додану вартість, яка включається у вартість векселів, змінює суму податкового кредиту, а про бюджетне відшкодування не згадується ні в акті перевірки, ні в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні.

          На підставі викладеного, суд приходить до висновку , що позовні вимоги позивача підставні, а спірне повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 22.02.2006р. №0000412302/0, слід визнати нечинним.

          Керуючись Конституцією України, Законом України „Про податок на додану вартість”, Законом України  „Про систему оподаткування”, Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств”, Цивільним кодексом України, Законом України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст.ст. 70,71,76,86,87,89,94,159,160 -163 КАСУ, господарський суд,-

у х в а л и в :

          1. Позов задовольнити.

          2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Луцької об’єднаної державної податкової інспекції №0000412302/0 від 22.02.2006р., яким ВАТ "Готель Лучеськ" визначено суму податкового зобов’язання за платежем - податок на додану вартість - у розмірі 970000,00грн., в т.ч. 646667,00грн. - основний платіж та 323333,50грн. - штрафні (фінансові) санкції.


          Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ – з дня складання в повному обсязі . Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Львівського апеляційного господарського суду України.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.





          Дата виготовлення

          повного тексту постанови

          12.09.2006р.


          Суддя                                                             Бондарєв. С.В.


  • Номер:
  • Опис: про скасування податкового повідомлення-рішення
  • Тип справи: Касаційна скарга
  • Номер справи: 05/37-2А
  • Суд: Касаційний адміністративний суд
  • Суддя: Бондарєв С.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 02.06.2015
  • Дата етапу: 13.12.2016
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація