У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Селівона О.Ф.,
суддів Ковтюк Є.І., Школярова Є.Ф.
за участю прокурора Вергізової Л.А.
розглянула в судовому засіданні у м. Києві 19 жовтня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 3 грудня 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області від 17 лютого 2010 року щодо нього.
Цим вироком ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, і призначено йому за цим законом покарання 3 роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та з покладенням на нього обов’язків, передбачених п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.
Постановлено стягнути на користь потерпілої ОСОБА_2 з ОСОБА_1 50000 грн. на відшкодування моральної шкоди і з ОСОБА_3 3550 грн. на відшкодування майнової шкоди.
Прийнято рішення щодо речових доказів та судових витрат.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області від 17 лютого 2010 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину за таких обставин.
14 червня 2008 року близько 20 год. ОСОБА_1, перебуваючи в лісовій зоні біля берега Канівського водосховища неподалік від бази відпочинку «Славутич» та кав’ярні «Бриз», розташованих поблизу м. Переяслава-Хмельницького Київської області, порушив вимоги п. п. 2.1 (а), 2.9 (а), 10.1, 12.3 Правил дорожнього руху, не маючи відповідного права та навичок керування легковим автомобілем, у стані алкогольного сп’яніння сів за кермо автомобіля «Opel-Vectra», державний номерний знак НОМЕР_1, що належав ОСОБА_3, перед початком руху автомобіля не переконався, що це буде безпечним, намагаючись рушити назад, рушив уперед, втратив контроль над рухом автомобіля і допустив наїзд на потерпілу ОСОБА_2, внаслідок чого вона отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження у виді закритого перелому обох гілок лонної кістки та сідничної кістки праворуч.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить вирок та ухвалу щодо нього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Мотивує тим, що досудове та судове слідство у справі проведено неповно, однобічно і упереджено, його винність у вчиненні інкримінованого йому злочину не доведено, а викладені у вироку висновки суду ґрунтуються на суперечливих доказах, отриманих з порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Стверджує, що при повторному розгляді справи судом першої інстанції не було виконано вказівки апеляційного суду, який скасував попередній вирок щодо нього, не встановлено дійсні обставини справи та ступінь вини ОСОБА_3 у події, що сталася, не доведено факт перебування його (ОСОБА_1) у стані алкогольного сп’яніння. Ставить під сумнів висновки судово-медичних експертиз щодо характеру, локалізації та механізму утворення виявлених у потерпілої ОСОБА_2 тілесних ушкоджень. Не погоджується з рішенням суду в частині визначення розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з нього на користь потерпілої. Вважає, що суд необґрунтовано призначив йому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки таке право у нього взагалі відсутнє, і, крім того, таке додаткове покарання не може застосовуватись при звільненні від відбування основного покарання з випробуванням. Зазначає, що в апеляційному порядку справу розглянуто з порушенням вимог ст. 55 КПК України щодо недопустимості повторної участі судді у розгляді справи, не перевірено усі доводи його апеляції і безпідставно залишено останню без задоволення.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, яка вважала, що касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а судові рішення щодо нього без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 398 КПК України підставами для скасування або зміни вироку місцевого суду касаційним судом є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє вироки місцевих судів щодо неповноти і однобічності досудового та судового слідства, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
Натомість, зазначені обставини, на які, зокрема, посилається у своїй касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, згідно зі ст. 367 КПК України є предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Як убачається з матеріалів справи, на вирок щодо ОСОБА_1 ним самим та захисником ОСОБА_4 подавалися апеляції, в яких вони наводили доводи, аналогічні доводам касаційної скарги засудженого.
За результатами перевірки цих доводів під час розгляду кримінальної справи щодо ОСОБА_1 в апеляційному порядку апеляційний суд не знайшов підстав для задоволення вищевказаних апеляцій, зазначивши в ухвалі докладні мотиви свого рішення, в тому числі й стосовно допустимості як доказів висновків судово-медичних експертиз щодо виявлених у потерпілої ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, і доведеності факту перебування ОСОБА_1 під час вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння, і притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_3
Дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК України кваліфіковано правильно, а покарання йому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України у межах санкції кримінального закону, за яким його засуджено, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ним злочину, його особи та конкретних обставин справи.
Доводи ОСОБА_1 про те, що суд необґрунтовано призначив йому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки він взагалі не мав такого права, є безпідставними і спростовуються даними, які містяться у посвідченні водія, виданому на ім’я ОСОБА_1, на керування транспортними засобами категорії «С», тобто автомобілями, які призначено для перевезення вантажів (т. 1, а. с. 14). Те, що злочин було вчинено ним під час керування транспортним засобом іншої категорії, не є підставою для визнання рішення суду в цій частині неправильним, оскільки санкція ч. 1 ст. 286 КК України, за якою його засуджено, передбачає позбавлення права керувати транспортними засобами без посилання на відповідну категорію. Дані про те, що згадане посвідчення є недійсним, як стверджує ОСОБА_1, в матеріалах справи відсутні.
Згідно зі ст. 77 КК України у разі звільнення особи від відбування основного покарання з випробуванням може бути призначено додаткове покарання, зокрема, у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Отже, доводи ОСОБА_1 про те, що суд не міг призначити йому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, звільняючи його на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, також не ґрунтуються на вимогах закону.
Розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2, визначений з урахуванням її фізичних та моральних страждань і вважати цей розмір необґрунтовано завищеним підстав не вбачається.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування або зміни постановлених у даній справі судових рішень, не виявлено.
Участь в апеляційному розгляді даної кримінальної справи судді апеляційного суду, який раніше уже брав участь в її апеляційному розгляді, коли ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області від 24 червня 2009 року попередній вирок щодо ОСОБА_1 було скасовано з направленням справи на новий судовий розгляд, не є порушенням вимог кримінально-процесуального закону щодо недопустимості повторної участі судді в розгляді справи, оскільки відповідно до вимог ст. 55 КПК України така участь не допускається в новому апеляційному розгляді справи після скасування ухвали апеляційного суду, постановленої з участю цього судді, а вищевказану ухвалу не скасовано.
Вивченням матеріалів справи встановлено, що під час її нового судового розгляду суд першої інстанції виконав вказівки апеляційного суду, викладені в цій ухвалі.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 3 грудня 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області від 17 лютого 2010 року щодо нього – без зміни.
Судді:
Селівон О.Ф. Ковтюк Є.І. Школяров В.Ф.