АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-8304/10 Головуючий у 1-й інстанції: Щаслива О.В.

Суддя-доповідач: Гончар О.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2010 року                         м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді     Бондаря М.С.

суддів             Гончара О.С., Кочеткової І.В.

при секретарі         Белименко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 14 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (надалі Банк) про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки, треті особи Відділ ДВС ГУ в Запорізькій області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, приватні нотаріуси ОСОБА_7 та ОСОБА_8, -

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2010 року ОСОБА_2 звернувся в суд із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 12.05.2008 року між ним та відповідачем укладено кредитний договір №ML-204/084/2008, предметом якого є грошові кошти у розмірі 54 тис. доларів США із терміном погашення кредиту до 2033 року. В забезпечення виконання боржником зазначеного договору, між сторонами того ж дня було укладено договір іпотеки №РML-204/084/2008, за яким позивач передав Банку в іпотеку свою двокімнатну квартиру.

Протягом четвертого кварталу 2008 року відбулася істотна зміна обставин, якими позивач керувався укладаючи кредитний договір, а саме: значне зростання курсу долара США по відношенню до гривні України, що стало причиною здороження кредитного ресурсу. Таким чином, сума заборгованості в гривневому еквіваленті значно зросла. Тягар збільшення заборгованості ліг виключно на позивача, що є несправедливим. Дана несправедливість зумовлена умовами самого кредитного договору, зокрема видом валюти кредитування. Адже ризик знецінення національної валюти покладено виключно на позивача.

Крім того, Банк не мав права проводити кредитування не в національній валюті, оскільки сторони не мали відповідної ліцензії на право розрахунків в іноземній валюті.

Таким чином, на момент укладення договору кредитування цей правочин не відповідав вимогам закону, а тому має бути визнаний судом недійсним. Визнання недійсним кредитного договору має потягнути за собою визнання недійсним і договору іпотеки.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 14 вересня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалене рішення та ухвалити рішення про задоволення його позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання кредитного договору і договору іпотеки недійсними, суд першої інстанції правильно виходив із того, що відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність передбачених ст. ст. 203, 215 ЦК України підстав для визнання договорів недійсними, тому що під час підписання спірних договорів ОСОБА_2 був ознайомлений з їх умовами та наслідками.

Не є підставою для визнання договору недійсним надання кредиту в іноземній валюті, оскільки Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" не містить такої заборони.

Крім того, відповідно до статті 36 Закону України "Про Національний Банк України" офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним Банком України.

Валютні курси, як зазначено у частині першій статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", встановлюються Національним Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Поряд з цим, згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 12 листопада 2003 року № 496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долару США, встановлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.

Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Таким чином, укладаючи спірний кредитний договір в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь – яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.

ОСОБА_2 не доведено, що сторони при укладенні кредитного договору були впевнені в тому, що така зміна обставин не настане.

Виходячи із змісту статей 1046, 1054 ЦК України відповідальність за валютні ризики лежить саме на позичальнику.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання (стаття 625 ЦК України).

Отже, позивач зобов’язаний виконувати кредитний договір у відповідності до його умов та законодавства.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що при укладенні кредитного договору від 12.05.2008 року в іноземній валюті та беручи на себе певні зобов’язання, сторони повинні були чітко усвідомлювати, що курс національної валюти по відношенню до долара США не є незмінним та враховувати підвищений валютний ризик за таким кредитом. Ризик підвищення курсу долару США до гривні несе саме позичальник. Тому права ОСОБА_2 при укладені та виконанні кредитного договору, укладеного між ним та Банком, не порушені.

Отже, доводи апеляційної скарги є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а лише відображають позицію позивача, висловлену ним в позові і в апеляційній скарзі, яку він вважає такою, що є єдино вірною та єдино можливою.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає встановленим по справі обставинам, ґрунтується на досліджених в судовому засіданні належних і допустимих доказах та відповідає нормам матеріального і процесуального права, а тому відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.307, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 14 вересня 2010 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Суддя Суддя

Бондар М.С. Гончар О.С. Кочеткова І.В.