АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-6512/10 Головуючий у 1-й інстанції Геєць Ю.В.
Суддя-доповідач: Гончар О.С.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого судді Бондаря М.С.
суддів Гончара О.С., Савченко О.В.
при секретарі Белименко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 29 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, третя особа АТ «Українська пожежно-страхова компанія» -
ВСТАНОВИЛА:
В квітні 2010 року позивач звернувся в суд із вказаним позовом. Зазначав, що 02.09.2009 року близько 15.15 години біля будинку №151 по пр. Леніна в м.Запоріжжі сталася ДТП за участю автомобілів, якими керували сторони у справі. Відповідач є винуватцем ДТП, тому його за це було притягнуто до адміністративної відповідальності. В результаті ДТП було пошкоджено автомобіль позивача. Вартість відновлювального ремонту складає 58964,6 грн., з яких 24990 грн. позивачеві відшкодовано страховою компанією (третя особа) в межах страхового ліміту. Таким чином, розмір невідшкодованої шкоди становить 33974,6 грн., які позивач просив стягнути з відповідача на свою користь. Крім того, позивач просив відшкодувати завдану йому моральну шкоду в сумі 5000 грн. та витрати на оплату роботи експерта-товарознавця в сумі 500 грн.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 29 липня 2010 року позов задоволено частково.
З відповідача на користь позивача на відшкодування матеріальної шкоди стягнуто 8170,7 грн., моральної – 1000 грн. та судові витрати в сумі 212 грн. В решті позову відмовлено.
Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, допущення судом неповноти з’ясування обставин справи, ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі вимагав зазначене рішення змінити і задовольнити позов в повному обсязі, а ОСОБА_3 рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення суду першої інстанції.
Встановлено, що 02.09.2009 року близько 15.15 год. біля будинку №151 по пр. Леніна в м.Запоріжжі сталася ДТП за участю автомобілів, якими керували сторони у справі. Відповідач є винуватцем ДТП, в результаті якого було пошкоджено автомобілі сторін. За вказане діяння постановою судді Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 21.10.2009 року ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності.
Вказані обставини встановлено й судом першої інстанції і ніким не оспорюються.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки винуватцем ДТП є відповідач, то він має нести цивільну відповідальність у вигляді відшкодування завданої потерпілій особі – позивачу шкоди, розмір якої визначено ремонтною калькуляцією №76 від 23.10.2009 року, складеною аварійним комісаром Дніпропетровського обласного управління АТ «Українська пожежно-страхова компанія» та дорівнює 33160,7 грн. (а.с. 53-54)
Оскільки відповідальність відповідача була застрахована, то третьою особою у справі було сплачено позивачеві 24990 грн. страхового відшкодування в межах страхового ліміту.
Таким чином, з огляду на положення ст. 1194 ЦК суд першої інстанції стягнув різницю між 33160,7 грн. та 24990 грн.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції не можна погодитись з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч.1 і 2 ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення в повній мірі не відповідає.
Сума матеріального збитку, заподіяного потерпілій особі повинна бути підтверджена таким засобом доказування, як Звіт про оцінку майна (актом оцінки майна), який за змістом має відповідати вимогам Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" та Наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України "Про затвердження методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів" №142/5/2092 від 24.11.2003 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 р. за № 1074/8395).
Проте, ремонтна калькуляція №76 від 23.10.2009 року, складена аварійним комісаром Дніпропетровського обласного управління АТ «Українська пожежно-страхова компанія», на яку посилався суд при визначенні розміру відшкодування, таким вимогам не відповідає.
Разом з тим, наданий суду позивачем Звіт №318 від 01.02.2010 року «Про визначення вартості матеріальної шкоди, завданої власнику колісного транспортного засобу» складений, спеціалістом-автотоварознавцем ОСОБА_5 у відповідності до вищенаведених нормативних актів. (а.с. 10-21)
Розмір такої шкоди складає 58964,6 грн. (а.с. 15об.)
З критичним ставленням суду першої інстанції до цього висновку з тих підстав, що його складено лише через 5 місяців після ДТП не можна погодитись, оскільки вказаний звіт зроблено на підставі протоколу огляду транспортного засобу, що відбувся на другий день після ДТП в присутності сторін у справі. ОСОБА_3 особисто поставив свій підпис в протоколі. Тим самим, погодившись із наявністю перелічених в ньому пошкоджень, що потребували усуненню. (а.с. 17-18)
Натомість в матеріалах справи відсутній протокол огляду транспортного засобу, який слугував би підставою для вирахування вартості пошкоджень аварійним комісаром АТ «Українська пожежно-страхова компанія».
Крім того, матеріали справи вказують на те, що оцінювач ОСОБА_5 є суб’єктом оціночної діяльності в контексті вимог ст.ст.5, 6 Закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» №2658-III, його внесено до Державного реєстру оцінювачів, який веде Фонд державного майна України, матеріали справи містять у собі передбачену ст. 18 Закону №2658-III копію сертифіката оціночної діяльності з правом проведення оцінки дорожніх транспортних засобів.
Крім того, ремонтна калькуляція №76 від 23.10.2009 року не включала в себе розрахунку втрати товарної вартості автомобілю, яка складає 8280,6 грн. і у відповідності до зазначеного Наказу МЮ України та ФДМУ України №142/5/2092 від 24.11.2003 року є складовою частиною матеріальної шкоди.
Наведені обставини і обґрунтування вказують на те, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги при вирішенні спору по суті Звіт №318 від 01.02.2010 року «Про визначення вартості матеріальної шкоди завданої власнику колісного транспортного засобу», яким визначено розмір завданої позивачеві матеріальної шкоди.
Таким чином, з огляду на положення ст.ст. 1166, 1194 ЦК відшкодуванню підлягає різниця між 58964,6 грн. і 24990 грн., т.т. 33974,6 грн. Крім того відшкодуванню підлягають й витрати позивача, які він поніс в зв’язку з дослідженням доказів, а саме 500 грн. витрачені на проведення встановлення вартості відновлювального ремонту.
Колегія суддів критично ставиться до заперечень відповідача про те, що він не повинен нести відповідальність за пошкодження, які утворились на передній частині автомобіля позивача, оскільки зіткнення мало місце в задній його (автомобіля) частині.
Так, в протоколі про адміністративне правопорушення, який був складений за результатами ДТП, зазначено, що після зіткнення автомобілів сторін, автомобіль позивача скоїв зіткнення з іншим невстановленим автомобілем. Проти цього ОСОБА_3 не заперечував, про що свідчить відсутність його заперечень в самому протоколі. На схемі ДТП під позначкою «4» зазначено місце зіткнення передньої частини автомобіля позивача з невстановленим автомобілем. В своєму рапорті інспектор ДАІ, який складав протокол за фактом ДТП, зазначив, що після зіткнення автомобілів сторін, автомобіль позивача скоїв зіткнення з невстановленим легковим автомобілем, який одразу поїхав з місця пригоди. Під час опитування водіїв, останні зазначили, що ні марку ні номерного знаку цієї машини вони не запам’ятали.
Таким чином, колегія суддів приходить до переконання, що пошкодження передньої частини автомобіля позивача утворилось внаслідок протиправних дій відповідача під час скоєння ним ДТП 02.02.2009 року. А тому ОСОБА_3 має відшкодувати зазначену шкоду.
Наведених обґрунтувань і обставин справи суд першої інстанції не прийняв до уваги, ухвалив рішення, яке на переконання судової колегії в повній мірі не відповідає вимогам закону, прийнято з порушенням норм матеріального права, а тому в частині відшкодування матеріальної шкоди і судових витрат підлягає зміні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 307, 316, 317 ЦПК України, судова колегія
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 29 липня 2010 року у цій справі в частині відшкодування матеріальної шкоди суму стягнення змінити з 8170,7 грн. на 33974,6 грн.; в частині відшкодування судових витрат змінити з 92 грн. на 848,25 грн.; загальну суму, яка підлягає стягненню з 9382,7 грн. на 34822,85 грн.
В решті рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 294,12 грн. судових витрат, сплачених при зверненні позивача до апеляційного суду.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя Суддя Суддя
Бондар М.С. Гончар О.С. Савченко О.В.