АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22 – 160 / 2010 р.               Головуючий у 1-й інстанції: Забіяко Ю.Г.

                                                               Суддя-доповідач:  Приймак В.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

24 березня 2010 р.                                             м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого:       Боєвої В.В.,

суддів:                  Приймака В.М.,

                              Денисенко Т.С.,

при секретарі:      Карацюпі О.О.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою  ОСОБА_3 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 23 жовтня 2009 року   по справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_6, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири,

ВСТАНОВИЛА :

В жовтні 2008 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_6, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири.

В позові позивачі зазначали, що 09.04.2009р.була затоплена квартира АДРЕСА_1, яка належить їм на праві власності.

Затоплення квартири сталося з вини відповідача, яка проживає в квартирі поверхом вище, де лопнула гайка на водопровідній шланзі на опалювальному котлі, внаслідок чого була затоплена квартира.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просили стягнути з відповідача заподіяну матеріальну шкоду у розмірі 9 038, 00 грн. та моральну шкоду у розмірі по 2 000, 00 грн. кожній, а також понесені судові витрати у розмірі 1 446, 38 грн.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 23 жовтня 2009 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4, ОСОБА_5 в рівних частках матеріальну шкоду у розмірі 9 038, 00 грн., моральну шкоду кожному у розмірі по 1 000, 00 грн., також понесені ними судові витрати у розмірі 90, 00 грн. судового збору, 30, 00 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи, витрати на проведення експертизи у сумі 1 326, 00 грн.

ОСОБА_3   звернулась до суду із апеляційною скаргою на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 23 жовтня 2009 року, в якій вона, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню                     з наступних підстав.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового або зміни рішення є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права; невідповідність висновків суду обставинам справи.

Судом встановлено, що позивачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1

09.04.2009 року квартира позивачів була затоплена з вини відповідача ОСОБА_3, яка проживає поверхом вище. Причиною затоплення стало те, що у квартирі відповідача лопнула гайка на водопровідній шланзі на опалювальному котлі.

Відповідача в цей час вдома не було, а тому позивачі не мали можливості потрапити у квартиру відповідача та припинити затоплення.

Відповідно до Акту комісії ЖЕД № 21 від 21.04.2008 року та Акту комісії ЖЕД № 21 від 12.05.2008 року проникнення води у квартиру позивачів сталося з вини відповідача.

Задовольняючи позовні вимоги позивачів в частині стягнення матеріальної шкоди, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач є винним у завданні шкоди позивачам, та між його діями та шкодою, яка заподіяна позивачам, є причинний зв’язок. За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано застосував до правовідносин, які виникли між сторонами, положення п. 3 ст. 20 ЗУ „Про житлово – комунальні послуги” та ст. 1166 ЦК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3. зазначає про те, що  суд першої інстанції не застосував при вирішенні спору положення ч. 2, 3 ст. 1193 ЦК України, яка передбачає зменшення розміру відшкодування шкоди залежно від матеріального становища.

Зазначені доводи є необґрунтованими, оскільки відповідач фактично не визнавала себе винною у спричиненні шкоди позивачам.

Крім того, клопотання щодо зменшення розміру відшкодування у суді першої інстанції відповідач не заявляла, оскільки не визнавала позов, та не надала суду відповідних доказів щодо її матеріального становища.

Крім того, судом встановлено, що позивачі по справі є людьми похилого віку, з невеликим матеріальним достатком, а тому для відновлення пошкодженого майна вони потребують значні грошові кошти.

Розмір матеріальної шкоди у сумі 9 038 грн. підтверджений висновком судово – технічної експертизи ТПП Запорізької області від 28.04.2009 року та жодним чином не спростований відповідачем.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач є винною у спричиненні шкоди позивачам, розмір матеріальної шкоди підтверджений документально, а тому суд першої інстанції законно та обґрунтовано задовольнив позов в частині стягнення матеріальної шкоди.

Разом з тим, задовольняючи частково позов в частині стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції не обґрунтував у належній мірі підстави для відшкодування моральної шкоди, обмежившись лише загальними висновками щодо врахування душевних та фізичних страждань позивачів у зв’язку з пошкодженням їх квартири та майна.

З матеріалів справи вбачається, що позивачі не надали відповідних доказів того, що пошкодженням їх майна та квартири їм було спричинено моральну шкоду.

Крім того, суд не врахував ту обставину, що відповідач хоч і винна у спричиненні шкоди позивачам, але обставини справи свідчать про те, що вона спричинила шкоду позивачам не навмисно, а в силу збігу обставин (відсутність її вдома в момент затоплення квартири позивачів).

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не мав правових підстав для відшкодування моральної шкоди на користь позивачів з відповідача, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Крім того, стягнення з відповідача на користь позивачів матеріальної шкоди у розмірі 9 038, 00 грн., з урахуванням матеріального стану відповідача, на думку колегії, є відповідною сатисфакцією з урахуванням і моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.      

Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 23 жовтня 2009 року по цій справі в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 моральної шкоди у розмірі по 1 000 грн. кожній скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у позові.

Решту рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.

Головуючий :

Судді :