Справа № 22ц/4257 Головуючий в 1 інст. Колупаев
Категорія 19 Доповідач Микитюк
УХВАЛА
Іменем України
02 листопада 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Микитюк О.Ю.
суддів Товянської О.В., Забродського М.І.
при секретарі Сапінській Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання одностороннього правочину недійсним, про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 10 червня 2010 року,
встановила:
В травні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 і просив визнати недійсною довіреність, видану йому ОСОБА_2 на право користування і розпорядження автомобілем „Рено-трафік” 1998 року випуску державний номер НОМЕР_1, та визнати, що насправді в квітні 2008 року був укладений договір купівлі-продажу вказаного автомобіля, визнати за ним право власності на автомобіль і витребувати автомобіль із незаконного володіння ОСОБА_3 В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що фактично купив автомобіль у ОСОБА_2 за 34530 грн. і користувався ним з квітня 2008 року по квітень 2009 року. Відповідач ОСОБА_3 незаконно заволодів автомобілем і має намір його продати
Судом першої інстанції до участі в справі в якості співвідповідача був притягнутий ОСОБА_5 – власник спірного автомобіля.
Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 10 червня 2010 року в позові відмовлено за безпідставністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Апелянт посилається на неповноту з’ясування обставин справи, порушення норм матеріального права.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.235 ЦК України удаваним є право чин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Встановлено, що 19 квітня 2008 року ОСОБА_2 нотаріально посвідченою довіреністю уповноважив ОСОБА_1 користуватись та розпоряджатись належним йому автомобілем „Рено-трафік” 1998 року випуску державний номер НОМЕР_1 (а.с.30). 30 квітня 2009 року ОСОБА_2 скасував цю довіреність і видав довіреність на ім’я ОСОБА_3.(а.с.29). 13 травня 2009 року спірний автомобіль був поставлений на облік у відділенні РЕР м.Житомира новим власником ОСОБА_4.(а.с.46).
Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень. ОСОБА_1 не довів, що укладений 19 квітня 2008 року договір доручення є удаваною угодою, а насправді був вчинений договір купівлі-продажу автомобіля.
Розписка про отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 грошей за автомобіль, ксерокопію якої надав позивач (а.с.9), складена 07 травня 2009 року - після скасування довіреності від 19 квітня 2008 року, а тому не є доказом укладення між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договору купівлі-продажу автомобіля, а не договору доручення.
За таких обставин суд першої інстанції зробив правильний висновок про безпідставність вимоги про визнання недійсною довіреності від 19 квітня 2008 року і обґрунтовано відмовив в задоволенні цієї вимоги та решти похідних від неї вимог.
Рішення ухвалено із дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому залишається без змін.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 314, 315, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Залишити без змін рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 10 червня 2010 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуюча: Судді: