Справа № 22ц/3937                                                 Головуючий в 1 інст. Колупаев

Категорія 19                                                               Доповідач  Микитюк                                                        

УХВАЛА

                                 Іменем України

01 листопада 2010 року        Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:    

                    головуючого                    Микитюк О.Ю.          

                            суддів                    Товянської О.В.,                                                 Старовойта Г.С.                                    

        при секретарі                   Сапінській Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу за позовом ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 11 травня 2010 року,

встановила:

В січні 2010 року ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” звернулося до суду і з позовом до  ОСОБА_2, ОСОБА_3 і просило стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором в сумі 266766 грн., що еквівалентно 33347,00 доларів США. В обґрунтування позову позивач зазначив, що 10 квітня 2008 року ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” уклав із ОСОБА_2 кредитний договір на суму 23000 доларів США строком на 240 місяців, а із ОСОБА_3 – договір поруки. Відповідач порушив графік погашення кредиту, що надає банку право достроково вимагати повернення всієї суми кредиту та відсотків.

Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 11 травня 2010 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення і направити справу на новий розгляд. Апелянт посилається на неповноту з’ясування обставин справи, порушення норм матеріального права. На думку апелянта позивач не обґрунтував розмір заборгованості і не довів, що ОСОБА_2 отримав кошти в сумі 23000 доларів США. Справа розглянута у відсутність ОСОБА_2, без належного повідомлення його про розгляд справи, не здійснювалась фіксування процесу технічними засобами. В протоколі судового засідання неправильно відображені її пояснення, оскільки відповідачка позов не визнала.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що 10 квітня 2008 року ОСОБА_2 на підставі письмової угоди отримав у ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” кредит в сумі 23000 доларів США. В забезпечення виконання зобов’язання за даним кредитним договором в той же день банк уклав із ОСОБА_3 договір поруки. Вказані договори є чинними.

ОСОБА_2 порушив умови кредитного договору (пункт 7.1) і станом на січень 2010 року заборгував ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” 266766 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.5). Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень. ОСОБА_3 не надала доказів про неправильність розрахунків позивача, клопотання про витребування таких доказів в суді першої та апеляційної інстанції не заявляла.

Наслідком порушення позичальником договору про повернення позики частинами є право позикодавця вимагати дострокового повернення частини позики в разі прострочення повернення чергової частини (ч.2 ст.1050 ЦК України).

Частиною 1 ст.554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя.

Отже, вимоги ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” ґрунтуються на матеріальному законі та умовах кредитного договору і договору поруки.

Розірвання шлюбу між боржником і поручителем не звільняє поручителя від виконання обов’язків за договором поруки. Та обставина, що суд розглянув справу у відсутність відповідача ОСОБА_2, не впливає на процесуальні права ОСОБА_3 яка особисто брала участь у справі. Сам ОСОБА_2 рішення не оскаржує, належним чином повідомлений про розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Таке процесуальне порушення як нездійснення фіксування процесу технічними засобами (виготовлений протокол судового засідання) не призвело до неправильного вирішення справи, а тому не є підставою для скасування рішення.

Висновки суду відповідають обставинам справи, рішення ухвалено із дотриманням норм матеріального права і залишається без змін.

Заява ОСОБА_3 про повернення судового збору не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції із дотриманням вимог пп.а п.1 ст.3 Декрету України „Про державне мито” стягнуто з  відповідачів в солідарному порядку 1700 грн. судового збору. Апелянт оскаржує в повному обсязі рішення про стягнення 266766 грн. При подачі апеляційної скарги ОСОБА_3 сплатила судовий збір  в розмірі 850 грн., що відповідає вимогам пп.з п.1 ст.3 Декрету України „Про державне мито”.

    Керуючись   ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 314, 315, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів

              ухвалила:

    Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Залишити без змін рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 11 травня 2010 року.

Відмовити ОСОБА_3 в задоволенні заяви про повернення судового збору.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                              

Головуюча:                 Судді: