Судове рішення #11931933

  УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

іменем України

09 листопада 2010 року  колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

              головуючого - судді    Котік Т.С.

                                   суддів    Косигіної Л.М., Жигановської О.С.

              з участю секретаря    Журавської О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу заступника прокурора м. Житомира в інтересах ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від  28 вересня 2010 року

по цивільній справі за позовом   в.о. прокурора м. Житомира в інтересах ОСОБА_1 до Житомирської міської ради, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку, визнання частково недійсним договору дарування та визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, -

 

в с т а н о в и л а :

 В березні 2010 року прокурор звернувся до суду з вказаним позовом в інтересах ОСОБА_1 та в обґрунтування вимог зазначав, що відповідачка ОСОБА_2 отримала у власність земельну ділянку яка не відповідає частці у  спільному майні – будинку АДРЕСА_1, а тому просив визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку від 27.09.2004 року.

У зв’язку з тим, що 14.06.2005 року ОСОБА_4 продала частину будинку та земельну ділянку ОСОБА_3,  позивач просив визнати недійсним договір дарування в частині визначення розміру земельної ділянки та Державний акт про право власності на земельну ділянку, який виданий 17.11.2005 року на ім’я ОСОБА_3

Також, позивач  просив визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,0190 га, яка необхідна йому для обслуговування житлового будинку, та відповідає його частці  (1/3 ід.ч.) в будинку, АДРЕСА_1.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 28 вересня 2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

   

В апеляційній скарзі прокурор просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Зазначає,

_____________________________________________________________________________

Справа №22ц-7076                                                                                            Головуючий в суді 1-ї інстанції Полонець С.М.

Категорія 45                                                                                                       Суддя – доповідач  Котік Т.С.

2

що при ухваленні рішення, судом не вірно встановлено суть земельних правовідносин, які фактично виникли між сторонами. Також, вказує, що суд не звернув увагу на те, що наявність або відсутність рішення органу місцевого самоврядування не призводить до виникнення або припинення прав на земельну ділянку, оскільки реєстрація права власності на земельну ділянку проводиться відповідно до правовстановлюючого документа – Державного акта .

Вислухавши доводи осіб, які з’явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду  в межах передбачених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що сторони по справі є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1.

Житловий будинок  по АДРЕСА_1 на праві приватної власності належав в рівних частках ОСОБА_6 та ОСОБА_4 (а.с. 73,74).

За вказаним будинком закріплена земельна ділянка розміром 0,0571 га (а.с.11).

На підставі рішення 19 сесії Житомирської міської ради від 02.06.2004 року  №372 ОСОБА_4 передано у власність 0,0428 га земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 (а.с.10).

14 червня 2005 року на підставі договору дарування ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_3 Ѕ частину зазначеного будинку та земельну ділянку площею 428 кв.м. (а.с.7,8, 43).

Після смерті ОСОБА_6, право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 перейшло до ОСОБА_1, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 в рівних частках на підставі рішення суду від 11.07.2005 року (а.с.19,20).

26 червня 2008 року ОСОБА_7 подарував ОСОБА_1 свою частину спадкового майна – 1/6 ід. частку будинку (а.с. 21).

Станом на 11.08.2009 року, ОСОБА_1 належить 2/6 ід. частка будинку, ОСОБА_2 - 1/6 ід. частка, ОСОБА_3 -1/2 (а.с.15, 69).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд обґрунтовано виходив з того, що рішення 19 сесії Житомирської міської ради від 02.06.2004 року  №372, яким  ОСОБА_4 передано у власність 0,0428 га земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд є чинним та ніким не скасоване.

Статтею 152 ЗК України передбачені способи захисту прав на земельні ділянки. Зокрема, частиною 3 п. ?” названої статті передбачений захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, оскільки відповідно до статті 12 ЗК України та п.12 розділу Х Перехідних положень до ЗК України, саме міські ради наділені повноваженнями щодо передачі земельних ділянок у власність.

3

Державний акт  на право власності на земельну ділянку видається на підставі рішення міської ради, та є документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку відповідно до вимог ст. 126 ЗК України.

У тих випадках, коли виконавчим комітетом місцевої ради прийнято рішення у сфері регулювання земельних відносин з питань, віднесених до компетенції ради, воно згідно зі ст. 59 Закону України ?ро місцеве самоврядування в Україні” може бути скасовано цією радою або на вимогу заінтересованої особи визнано незаконним у судовому порядку.

У зв’язку з тим, що рішення про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_4 не визнано у встановленому законом порядку  незаконним та не скасовано, підстави для визнання Державного акту на право власності на земельну ділянку від 27.09.2004 року відсутні.

У разі скасування рішення про передачу ОСОБА_4 у власність земельної ділянки чи визнання такого рішення незаконним, позивач не позбавлений права звернутися до суду за захистом своїх прав.

Всі інші позовні вимоги є похідними, а тому суд обгрунтовано відмовив у їх задоволенні.

         Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303,  307, 308, 313-315, 317,319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу заступника прокурора м. Житомира в інтересах ОСОБА_1  відхилити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 28 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий                                 Судді

                                     

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація