УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого – судді Котік Т.С.
суддів Жигановської О.С. Косигіної Л.М.
з участю секретаря Порохні М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про поділ майна в натурі та усунення перешкод
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 17 червня 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
В липні 2009 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з вказаним позовом про усунення перешкод в користуванні власністю, а саме житловим будинком по АДРЕСА_1, площею 30 кв. м, що позначений на плані літерою Б.
В подальшому, позивачі уточнили позовні вимоги (а.с.34), та просили ухвалити рішення, яким виділити їм в натурі по 1/3 частині домоволодіння та земельної ділянки із спільної часткової власності, яка розташована за вищевказаною адресою.
В обґрунтування вимог зазначили, що кожна із них є власником 1/3 частини житлового будинку по АДРЕСА_1, однак відповідачка ОСОБА_3 без їх згоди проводить добудову до одного з приміщень, позначеного на плані літерою Б, яке перебуває в їх спільній частковій власності, чим чинить перешкоди в користуванні власністю.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 17 червня 2010 року позов залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 порушують питання про скасування рішення суду та просять постановити нове - по суті позовних вимог. Зазначають, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
_____________________________________________________________________________
Справа №22ц-4949 Головуючий в суді 1-ї інстанції Колупаєв В.В.
Категорія 5 Суддя – доповідач Котік Т.С.
2
Вислухавши доводи осіб, які з’явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 25 березня 1982 року помер ОСОБА_9. Після його смерті відкрилася спадщина на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1, яку в рівних частках успадкували його діти: ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2 (а.с. 9). Спадкове майно на час відкриття спадщини складалося з 1/2 частини шлаконабивного житлового будинку (літ.А-1), площею 34,5 кв.м.
Після смерті ОСОБА_11, 17 листопада 1985 року, іншу 1/2 частину будинку, на підставі заповіту, успадкували ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.6,7). Дане спадкове майно на час відкриття спадщини складалося із 1/2 шлаконабивного житлого будинку (літ. А-1,а), площею 44,4 кв.м та цегляного будинку, жилою площею 30 кв.м. (літ. Б), гаража-літньої кухні (літ.В), Ѕ вбиральні (літ. Г), Ѕ огорожі №1-2, вимощення №1.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_7 успадкували після смерті свого батька ОСОБА_10 по 1/24 частині домоволодіння, яке складається з шлаконабивного житлого будинку літ. А, загальною площею 80,10 кв.м, в тому числі жилою площею 56,60 кв.м. та цегляного житлого будинку літ. Б, загальною площею 48,90 кв.м, в тому числі жилою площею 30,00 кв.м. До будинків належить : гараж – літня кухня літ.В, вбиральня літ.У, огорожа "№1-3, дворове покриття №1 (а.с. 234,235).
Згідно даних Комунального підприємства „Житомирське обласне міжміське Бюро технічної інвентаризації” Житомирської обласної ради та витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно станом на березень 2010 року будинок по АДРЕСА_1 належить сторонам на праві спільної часткової власності: ОСОБА_2 – 1/3 ід. частка, ОСОБА_1-1/3 ід. частка, ОСОБА_4-1/12 ід. частка, ОСОБА_5 -1/12 ід. частка, ОСОБА_6-1/12 ід.частка, ОСОБА_3-1/24 ід. частка, ОСОБА_7 -1/24 ід.частка (а.с. 8,48,49).
Будинок АДРЕСА_1 складається з 2-х домоволодінь та надвірних будівель. Згідно рішення міськвиконкому від 16.04.1986 року №132, вказані будівлі неможливо розділити на два окремі домоволодіння.
За даними Бюро технічної інвентаризації будинок під літ. Б жилою площею 30 кв.м. був самовільно побудований ОСОБА_4, та до 16 квітня 1986 року рахувався самочинним будівництвом, а тому не міг увійти до спадкового майна, право на яке виникло у позивачів 17.11.1985 року, після смерті ОСОБА_11 (а.с. 188,190-192).
Лише 16.04.1986 року, виконавчий комітет Корольовської районної ради народних депутатів дозволив прийняти в експлуатацію зазначений будинок на ім’я ОСОБА_11, та зобов’язав міжміське бюро технічної
3
інвентаризації оформити будинок та провести його належну реєстрацію (а.с. 193).
При розгляді справи встановлено, що в будинку літ.Б з часу його будівництва проживає сім’я ОСОБА_10. Вказані обставини не заперечували позивачі та підтвердив ОСОБА_4, який пояснив, що з самого початку, даний будинок самочинно побудований для проживання сім’ї його брата ОСОБА_10, хоча в документах він позначений як „самочинне будівництво”, яке проведене ним.
У зв’язку зі зміною складу співвласників будинку, порядок користування домоволодінням по АДРЕСА_1 не встановлювався. Сама належність позивачам по 1/3 частині спірного будинку, не є підставою для задоволення позову про усунення перешкод в користуванні власністю, а тому суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог.
Також, є правильним висновок суду з приводу того, що вимоги про виділ майна в натурі не підлягають задоволенню.
Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №69-05-10 від 21.05.2010 року домоволодіння АДРЕСА_1 неможливо поділити в натурі між його співвласниками відповідно до ідеальних часток в даному домоволодінні, оскільки фактично спадкове майно може бути виділено лише одному із співвласників із сплатою на користь інших співвласників відповідної компенсації, та проведення відповідних переобладнань.
Окрім того, за третім та четвертим варіантами експертизи здійснення прибудови до виділеної частини будинку кожної із співвласників при даних варіантах є неможливим (а.с. 66-90).
Вимоги позивачів про виділення в натурі по 1/3 частині земельної ділянки також є безпідставними, оскільки на час відкриття спадщини в 1982 році та в 1985 році земельна ділянка не належала спадкодавцям на праві приватної власності, а перебувала в їх користуванні. До спадкоємців, відповідно до вимог ст. 120 ЗК України, перейшло право користування земельною ділянкою пропорційно часткам осіб у вартості будівлі, а тому вони не позбавлені права встановити порядок користування земельною ділянкою за взаємною згодою або ж в судовому порядку.
Доводи апелянтів про те, що суд не звернувся до міської ради про надання дозволу відповідно до ст. 152 ЖК України на переобладнання, є безпідставними. Згідно висновку експерта, кожному із співвласників будинку необхідно виділити площу в будинку відповідно до норм закріплених в ВСН 61-89/р ”Реконструкція і капітальний ремонт жилих будинків” та згідно ДБН В.2.2.-15-2005 „Житлові будинки. Основні положення”, однак за можливими варіантами розподілу площа, яка має бути виділена кожному із співвласників згідно, ідеальних часток, є значно меншою, ніж передбачено зазначеними нормами (а.с. 84,86,87,89).
Також, є безпідставними доводи апеляційної скарги з приводу того, що суд першої інстанції при неможливості поділу спадкового майна не стягнув з них компенсації на користь інших співвласників, виходячи з дійсної вартості будинку.
Відповідно до ст. 364 ЦК України кожен із співвласників спільної часткової власності має право на виділ в натурі частки, що є у спільній частковій власності. У разі неможливості такого виділу у зв’язку з
4
неподільністю речі (ч.2 ст. 183 ЦК ) співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Виходячи з аналізу вказаних норм, чинним законодавством не передбачений порядок позбавлення власності інших співвласників, шляхом
покладення на позивача обов’язку компенсувати вартість їх частки в спільній сумісній власності.
Окрім того, відповідно до вимог ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Нормами міжнародного права, зокрема статтею 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, проголошено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як у громадських інтересах і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
З урахуванням вищевикладеного, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування рішення суду відсутні.
Керуючись ст.ст.209,218, 303,307,308,313-315,317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 17 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Судді