Судове рішення #1193102
Справа № 11-222/07 p

Справа № 11-222/07 p.                                                       Головуючий в 1 інстанції Ющук О. С.

Ст.296 ч. 1 КК України                                                      Доповідач Матвієнко Н.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

м. Луцьк                                                                                                    20 квітня   2007 року

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді   Матвієнко Н.В.

суддів                                                                  Бешти Г.Б., Опейди В.О.

прокурора                                                           Черняк Л.Й.

засудженого                                                        ОСОБА_1.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку справу за апеляцією помічника прокурора м. Луцька, який брав участь в розгляді справи, на вирок Луцького міськрайонного суду від 20 лютого 2007 року по кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_1.   -

ВСТАНОВИЛА:

Зазначеним вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, уродженець та мешканець м. Луцька, українець, громадянин України, з неповною середньою освітою, одружений, не працюючий, не судимий, -

засуджений за ст.. 286 ч. 1 КК України на 2 роки обмеження волі

На підставі ст.. 75 КК України ОСОБА_1. звільнений від відбування покарання з випробуванням, якщо вона протягом двох років іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України, а саме, не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти дані органи про зміну місця проживання, роботи та навчання та періодично з'являтися в ці органи для реєстрації..

За вироком суду ОСОБА_1. визнаний винним в тому, що 21 жовтня 2006 року, близько 19 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в АДРЕСА_1 умисно, діючи з хуліганських спонукань, ігноруючи елементарні правила поведінки, стукав руками та ногами по дверях квартири № 9, грубо порушуючи громадський порядок та спокій мешканців квартири, після чого, проявляючи особливу зухвалість, умисно, безпричинно наніс ногою удар в область грудної клітки ОСОБА_2.., а коли останній впав, продовжував наносити потерпілому удари, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

В апеляції помічник прокурор м. Луцька, який приймав участь в розгляді справи, не оспорюючи доведеності вини та кваліфікації дій засудженого ОСОБА_1., посилається на те, що при призначенні покарання засудженому суд безпідставно застосував ст. 75 КК України, не врахувавши тяжкість вчиненого ним злочину та ту

 

2

обставину, що він був раніше судимий. Посилання суду у вступній частині вироку про те, що ОСОБА_1. не судимий, не відповідає дійсності. Просить вирок суду в частині призначеного покарання скасувати і постановити свій вирок.

Заслухавши доповідача, який доповів зміст вироку суду, повідомив ким і в якому обсязі він оскаржений та виклав суть апеляції, заслухавши прокурора, який підтримував апеляцію, засудженого ОСОБА_1., які просили вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи, колегія судців судової палати приходить до висновку, що апеляція помічника прокурора підлягає до часткового задоволення.

Висновки суду про вчинення ОСОБА_1. злочину при зазначених у вироку обставинах ґрунтується на зібраних у справі і досліджених в судовому засіданні доказах, і не оспорюються в апеляції. Кваліфікація дій засудженого ОСОБА_1. за ст.296 ч.І КК України, як хуліганство, є вірною.

Що стосується призначеного засудженому ОСОБА_1. покарання, то, як вбачається з матеріалів справи, засуджений вину визнав повністю і щиро розкаявся у вчиненому, характеризується позитивно, має на утриманні малолітню дитину, вчинений злочин не відноситься до категорії тяжких злочинів, потерпілий ОСОБА_2. просив його суворо не карати, тому колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано звільнив ОСОБА_1. від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.

Разом з тим, згідно ст. 89 п.5 КК України, особи, засуджені до штрафу, визнаються такими, що не мають судимості в тому разі, якщо вони протягом року з моменту відбуття покарання не вчинять нового злочину. Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1. був засуджений вироком Луцького міськрайонного суду від 23.08.2005 року до штрафу в розмірі 510 грн. за вчинення злочину, передбаченого ст. 185 ч.І КК України, який ним був сплачений лише і березні 2007 року, що підтверджується квитанцією. Таким чином, на момент розгляду даної справи судом покарання ОСОБА_1. не було відбуте і попередня судимість ОСОБА_1. погашена не була, тому в анкетні дані у вступній частині вироку слід внести виправлення про те,  що ОСОБА_1. раніше судимий.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів судової палати в кримінальних справах, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію помічника прокурора м. Луцька, який приймав участь у розгляді справи,    задовольнити частковою.

Вирок Луцького міськрайонного суду від 20 лютого 2007 року відносно ОСОБА_1- без змін, з внесенням виправлення в анкетні дані засудженого у вступній частині вироку про те, що він раніше судимий.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація