УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №4575/2006р. Головуючий у 1 інстанції Танасогло Т.М.
Категорія 33 Доповідач судця Коротков В.Д.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 серпня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Короткова В.Д. суддів Комаровської Н.В., Шейко Л.М.
при секретарі Таратіної О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 16 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Рассвет» та товариства з обмеженою відповідальністю «Златен край» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
ВСТАНОВИЛА:
В серпні 2005 року позивачі звернулися до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що в 2000 році кожен з них уклав з сільськогосподарським виробничим кооперативом «Рассвет» договір оренди земельної частки (паю) зі строком дії до 1 січня 2005 року. В квітні 2004 року кожен з них отримав державний акт на право приватної власності на землю. Тому вони звернулися з проханням до кооперативу про повернення їм земельних ділянок після закінчення сількогосподарського року 2004 року. Однак кооператив не повернув їм земельні ділянки та в осені 2004 року та весною 2005 року засіяв їх сільськогосподарськими культурами і продав незавершене виробництво з правом збору урожаю товариству з обмеженою відповідальністю «Златен край», яке зібрало урожай. Позивачі просили стягнути з відповідачів матеріальну шкоду, заподіяну використанням їх земельних ділянок :на користь ОСОБА_1. - 5001,74 грн., ОСОБА_2. - 4831,47 грн., ОСОБА_3. - 3616,38 грн., ОСОБА_4 - 1871,46, ОСОБА_5. - 1858,14 грн., ОСОБА_6. - 3511,20 грн., ОСОБА_7. - 3572,80 грн., ОСОБА_8. - 3588,20 грн. та моральну шкоду в сумі 5000 грн. на користь кожного. Позивачка ОСОБА_8. збільшила позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди до 15000 грн.
Відповідач сільськогосподарський виробничий кооператив «Рассвет» позов не визнав, стверджуючи, що використовував земельні ділянки позивачів на підставі договорів оренди. В 2004 році позивачі отримали державні акти на право приватної власності на землю, однак земельні ділянки позивачам не були виділені в натурі (на місцевості). Тому переукласти договори оренди не було можливості. В осені 2004 року
земельні ділянки були ним засіяні тому, що строк договору оренди дозволяв це зробити. За договорами оренди він повністю розрахувався з позивачами. Урожай з земельних ділянок був зібраний в 2005 році товариством з обмеженою відповідальністю «Златен край».
Відповідач товариство з обмеженою відповідальністю «Златен край» позов визнав частково та не заперечував сплатити позивачам кошти за використання землі в розмірах, які визначені комісією Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області.
Рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 16 травня 2006 року позов задоволено частково, з товариства з обмеженою відповідальністю «Златен край» стягнуто на користь позивачів матеріальну шкоду в розмірах, які визначені комісією Тарутинської райдержадміністрації Одеської області: ОСОБА_1. - 1231,34 грн., ОСОБА_2. -1190,39 грн., ОСОБА_3. -1509,54 грн., ОСОБА_4 -741,18 , ОСОБА_5. -775,62 грн., ОСОБА_6. -15,96 грн., ОСОБА_7. -16,24 грн., ОСОБА_8. - 16,31 грн. В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачі просять рішення суду скасувати в зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушенням судом норм матеріального права та прийняти нове рішення про задоволення їх позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню виходячи з наступного.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що відповідач сільськогосподарський виробничий кооператив «Рассвет» користувався земельними ділянками позивачів на підставі укладених з ними договорів оренди земельних часток (паїв), зі строком дії до 1 січня 2005 року. Він не порушив прав власності позивачів на земельні ділянки, оскільки вони позивачам були виділені в натурі (на місцевості) наприкінці березня - спочатку квітня 2005 року. Оскільки після цього землі використовувалися товариством з обмеженою відповідальністю «Златен край» на підставі господарських договорів, суд стягнув з нього на користь позивачів шкоду, заподіяну тимчасовим зайняттям земельних ділянок.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду оскільки він ґрунтується на законі та підтверджується матеріалами справи.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач сільськогосподарський виробничий кооператив «Рассвет» користувався земельними ділянками позивачів на підставі укладених з ними договорів оренди земельних часток (паїв), зі строком дії до 1 січня 2005 року. В квітні 2004 року кожен з позивачів отримав державний акт на право приватної власності на землю, а межи земельних ділянок позивачів у натурі (на місцевості) були встановлені наприкінці березня - спочатку квітня 2005 року, тобто після спливу строку договорів оренди.
Підстав для переукладення цих договорів чи їх зміни в осені 2004 року у сторін не
було, оскільки відповідно до вимог ч.2 Перехідних положень Закону України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року №161-ХІУ вони могли бути переукладені чи змінені за згодою сторін після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).
Відповідно до вимог ч.3 ст. 125 ЗК України відповідачі могли здійснити своє право по використанню земельних ділянок, на які вони отримали державні акти на право приватної власності на землю, тільки після встановлення їх меж у натурі (на місцевості).
Тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що з боку сільськогосподарського виробничого кооперативу «Рассвет» не були порушені права власності позивачів на виділені їм на праві власності земельні ділянки та відмовив в
задоволенні цієї частини позову.
Оскільки виділені позивачам в натурі (на місцевості) наприкінці березня -спочатку квітня 2005 року земельні ділянки до липня 2005 року використовувалися товариством з обмеженою відповідальністю «Златен край», суд обґрунтовано застосував положення Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» від 19 квітня 1993 року №284 та на підставі ч.1 ст. 1166 ЦК України стягнув з нього на користь позивачів шкоду, заподіяну тимчасовим зайняттям земельних ділянок.
Колегія суддів погоджується з розміром стягнутих на користь позивачів коштів, оскільки він визначений відповідно до вимог п.2,3 вказаної Постанови комісією Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області (л.с.197).
Колегія суддів вважає, що позивачі не довели, що діями відповідачів їм заподіяна моральна шкода, тому погоджується з висновком суду про відмову в її відшкодуванні.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не застосував положення ч.1 ст.212 ЗК України про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок позивачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними, оскільки такі позовні вимоги не заявлялись.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду, судове рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст.218, 307 ч.1 п.1,308, 314 ч.1 п.1, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 відхилити, рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 16 травня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.