Справа № 2-2627/07
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2007 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді Дрішлюка А.І.,
при секретарі судового засідання - Іскрич В.В., Куліковой О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Центральна товарна біржа про визнання квартири загальним спільним майном подружжя, визнання права власності на 1/2 частину квартири, й визнання договору купівлі-продажу недійсним, -
ВСТАНОВИВ:
В Малиновський районний суд м. Одеси звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу АДРЕСА_1, визнання вказаної квартири спільним майном подружжя, визнання за нею права власності на 1/2 частину цієї квартири. Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилалась на те, що в період перебування у шлюбі із ОСОБА_2 в 1996 році до квартири АДРЕСА_1, яка належала її чоловіку - відповідачу ОСОБА_2, вони здійснили прибудову веранди у результаті чого загальна площа квартири зросла з 37, кв. м. до 44, 6 кв., тому значно зросла її вартість. Вважаючи квартиру АДРЕСА_1 спільним майном подружжя, позивач зазначала, що відповідач ОСОБА_2 без її згоди неправомірно продав спірну квартиру своєму синові ОСОБА_3 Також позивачка подала заяву про поновлення строку позовної давності, обгрунтовуючи це тим, що пропустила його з поважних причин. Так, 1.06.1999 року було винесено рішення про розірвання шлюбу між нею та ОСОБА_2, проте свідоцтво про розірвання шлюбу в органах РАГС вона отримала тільки 2.11.2005 року, про що було зроблено відповідний актовий запис № 293 від 09.09.1999 року. Тобто про розірвання шлюбу в органах РАГС їй стало відомо 2.11.2005 року.
Представник позивача в судовому засіданні поданий позов та клопотання підтримав.
Представник відповідача позов не визнав, зазначаючи, що позивачкою без поважних причин пропущений строк позовної давності та зробив заяву про його застосування.
Представник третьої особи - Центральної Одеської товарної біржі в судове засідання не з’явився, про день слухання справи повідомлений належним чином.
Заслухавши пояснення відповідача, його представника, дослідивши матеріали цієї справи, а також цивільної справи № 2-715/2000 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розлучення та розподіл майна подружжя, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що спірна кв. АДРЕСА_1 з 12.05.1995 р. до 10.11.1998р. належала відповідачу ОСОБА_2. Рішенням виконкому Іллічівської райради № 412 від 17.05.1996р. за завою ОСОБА_2 за квартирою АДРЕСА_1 закріплена веранда площею 7, 5 кв. м.
10.11.1998 р. ОСОБА_2 продав спірну квартиру своєму сину - відповідачу ОСОБА_3
Визначаючи норми матеріального права, що підлягають застосуванню та надаючи правову кваліфікацію фактично існуючим між сторонами по справі правовідносинам суд виходить з п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, згідно з яким він застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Крім того з п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України Правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Позивачка звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси 3 січня 2007 року. Право на звернення до суду з позовом про визнання права власності на частину квартири як спільно набутого майна подружжя за загальним правилом виникає після розірвання шлюбу, та для таких випадків строк позовної давності встановлений в три роки (ч. 3 ст. 29 КпШС України, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин).
Шлюб між сторонами було укладено 30 березня 1996 року (арк..7 справи № 2-715/2000), а розірвано 1 червня 1999 року рішенням Іллічівського районного суду м. Одеси (арк. 51 справи № 2-715/2000). Згідно зі ст. 44 КпШС України, шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах реєстрації актів громадянського стану. В органах РАЦСу розірвання шлюбу між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зареєстровано 09.09.1999р., а/з № 293 (а.с. 4).
Тобто загальний строк для пред’явлення цього позову сплив 09.09.2002 р.
Як вбачається з матеріалів справи № 2-715/2000 позивачка в 1999 р. зверталася до Іллічівського районного суду м. Одеси з позовом про поділ спільного майна подружжя (арк. 52 справи № 2-715/2000), при цьому позивачка вимагала половину вартості веранди як спільно побудовану. Наведене дозволяє зробити висновок про те, що позивачці було відомо про те, що між нею та ОСОБА_2 виник спір відносно квартири, та її частини - веранди зокрема.
Таким чином, суд вважає встановленим, що порушення права позивачки мало місце в 1999 році, і вона скориставшись своїм правом подала відповідний позов. Як вбачається з матеріалів цієї справи та справи 2-715/2000, пояснень сторін, між сторонами постійно відбувались судові спори про розподіл спірної квартири, у ході яких ОСОБА_1 змінювала підстави для задоволення позову. Рішенням Іллічівського райсуду м. Одеси від 30.11.2000 р. ОСОБА_1 було відмовлено у позові про визнання права власності на частину АДРЕСА_1 та роз’яснено про можливість пред’явлення позову про визнання права власності на частину спірної квартири з інших підстав.
Наведене призводить суд до висновку про необхідність відмовити в задоволенні клопотання про поновлення строку позовної давності, оскільки підстав для його поновлення суд не вбачає, при цьому суд вважає, що право на позов виникло для ОСОБА_1 не з моменту розірвання шлюбу, а з моменту коли їй відмовили в задоволенні позову про визнання права власності на частку спірної квартири та роз’яснили їй право на звернення до суду по іншим підставам (справа № 2- 2-715/2000, а.с. 120).
Оскільки зазначене рішення набуло законної сили через 10 днів, суд вважає, що строк позовної давності для позивачки щодо пред’явлення позову про визнання права власності на частину квартири необхідно розраховувати з 10 грудня 2000 року. Тобто загальний трирічний строк позовної давності по цьому спору сплив 10 грудня 2003 року. Оскільки Цивільний кодекс України набрав чинності з 1 січня 2004 року, то до спірних відносин в частині застосування позовної давності підлягає застосуванню ЦК УРСР. Згідно зі ст. 75 ЦК УРСР позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін. Відповідно до ст. 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Оскільки суд не визнає причини для поновлення строку позовної давності поважними, згідно зі ст. 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності для пред’явлення позову є самостійною підставою для відмови в позові.
На підставі викладеного, керуючись ст. 3 ЦК України, п. 4, 6 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, ст. 75, 76 ЦК УРСР, ст. ст. 10, 11, 60, 61, 174, 212-215 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання квартири загальним спільним майном подружжя, визнання права власності на 1/2 частину квартири, й визнання договору купівлі-продажу недійсним відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк зі дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.