УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №4869/2006р.                                            Головуючий у 1 інстанції Целух А.П.

Категорія 13                                                         Доповідач суддя Коротков В.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

15 серпня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Короткова В.Д. судців Михайлова В.О., Громіка Р.Д.

при секретарі Таратіної О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 31 травня 2005 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, визнання частково недійсним договору дарування та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3  про визнання договору дарування недійсним,-

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 1998 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4  про визнання права власності на АДРЕСА_1, посилаючись на те, що в 1988 році вона та її брат ОСОБА_4. здійснили обмін квартир, в яких вони мешкали: вона -АДРЕСА_2, а брат - АДРЕСА_3 на АДРЕСА_4. Потім останню квартиру вони з братом обміняли на квартиру АДРЕСА_1, в якій разом проживали. Оскільки членом житлово-будівельного кооперативу був брат, то він оформив на себе право власності на квартиру і 23 липня 1998 року за договором дарування подарував її своїй дочці ОСОБА_2  Позивачка просила визнати за нею право власності на АДРЕСА_1.

Відповідач позов не визнав.

Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 16 червня 1999 року договір дарування квартири від 23 липня 1998 року визнаний частково недійсним та за ОСОБА_1 визнано право власності на 1\2  частку спірної квартири.

Ухвалою Одеського обласного суду від 16 січня 2001 року вказане рішення суду було скасовано в частині визнання договору дарування недійсним з направленням справи на новий розгляд, а в частині визнання права власності на ^1\2 частку квартири -залишено без змін.

При новому розгляді до участі в справі в якості відповідача була залучена ОСОБА_2 (як правонаступник померлого відповідача ОСОБА_4 та як сторона за договором дарування). Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 12 березня

2002 року договір дарування від 23 липня 1998 року визнаний   недійсним в частині дарування 1\2  частку квартири.

Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 28 жовтня 2002 року вказані рішення від 16 червня 1999 року та від 12 березня 2002 року скасовані у зв'язку з нововиявленими обставинами і після розгляду справи рішенням того ж суду від 18 лютого 2003 року ОСОБА_1 в позові відмовлено.

Останнє рішення суду скасовано ухвалою апеляційного суду Одеської області від 14 серпня 2003 року з направленням справи на новий розгляд.

В квітні 2003 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання договору дарування квартири недійсним, посилаючись на те, що ОСОБА_1, яка не була власницею спірної квартири, на підставі договору дарування від 15 серпня 2002 року подарувала 1\2  частку квартири ОСОБА_3

Відповідачі за цим позовом його не визнали. Він був об'єднаний з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, визнання частково недійсним договору дарування.

Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 31 травня 2005 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, позов ОСОБА_2 задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати в зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушенням судом норм матеріального права та прийняти нове рішення про задоволення її позовних вимог в повному обсязі та відмову в позові ОСОБА_2

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія судців вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню виходячи з наступного.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 суд виходив з того, що членом житлово-будівельного кооперативу та власником паю на АДРЕСА_1 був ОСОБА_4. Тому після оформлення права власності на цю квартиру в 1998 році він мав право подарувати її ОСОБА_2 Позивачка не надала доказів, підтверджуючих набуття нею права власності на пай та на квартиру. Суд визнав недійсним договір дарування 1\2  частку квартири від 15 серпня 2002 року ОСОБА_1 ОСОБА_3

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду оскільки вони ґрунтуються на законі та підтверджуються матеріалами справи.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 вселилася в спірну квартиру в квітні 1988 року на підставі обмінного ордеру, як член сім*ї члена кооперативу  ОСОБА_4, який був власником пайового внеску в кооперативі (т.1 л.с.57-72, т.2 л.с.97). Останній, як член кооперативу, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, набув право власності на квартиру на підставі ч.І ст.15 Закону України «Про власність» від 7 лютого 1991 року №697-ХІІ та отримав свідоцтво про право власності на квартиру від 1 червня 1998 року.

Ч. З ст.15 вказаного Закону передбачає, що громадянин, який став власником квартири, має право розпоряджатися нею на свій розсуд: продавати, обмінювати, здавати в оренду, укладати інші угоди, не заборонені законом. Тому ОСОБА_4. на підставі договору дарування від 23 липня 1998 року подарував квартиру своїй дочці ОСОБА_2 (т.2,л.с. 16).

Оскільки ОСОБА_1 не привела правових підстав та не надала доказів, підтверджуючих набуття нею права власності на пай та на квартиру, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив їй в задоволені позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про визнання недійсним договору дарування 1\2 частку квартири від 15 серпня 2002 року ОСОБА_1 ОСОБА_3,

оскільки він порушує право власності на квартиру ОСОБА_2 і відповідно до вимог ч.І ст.48 ЦК України (в редакції 1963 року) є недійсним.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що спірна квартира є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на підставі ст.17 Закону України «Про власність» від 7 лютого 1991 року №697-ХП, як майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім*ї, оскільки доказів цього в справі не має.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду, судове рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст.218, 307 ч.І п.1,308, 314 ч.І п.1, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 31 травня 2005 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.