Справа № 2-578/ 2007 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2007 року Совєтський районний суд

Автономної Республіки Крим

у складі: головуючого - судді Авраміді Т.С.

при секретарі - Тріфонової C.O.

за участю: позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Совєтський Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, завданої злочином, у сумі 1500 гривень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, завданої злочином, у сумі 1500 гривень, мотивуючи свої вимоги, тим, що противоправними діями відповідача 10 березня 2007 року на підгрунті особистих неприязних відношень їй було заподіяно легкі тілесні ушкодження без розладу здоров’я, у зв’язку з чим за даним фактом на підставі її скарги Совєтський районним судом АРК було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст. 125 ч. 1 КК України, яку постановою суду було припинено на підставі п.6 ч. 1 ст. 6 КПК України у зв’язку з примиренням. На підставі викладеного, посилаючись на те, що підстави для припинення кримінальної справи не є такими, що реабілітують, та не звільняють обвинуваченого від обов’язку відшкодувати завданий злочином збиток, просить стягнути з ОСОБА_3 на її користь моральну шкоду, яку вона оцінює у 1500 гривень, та яка виразилася у порушенні укладу життя, тому що вона тяжко перенесла конфлікт та протягом тривалого часу не могла звільнитися від хворобливого почуття приниження, оскільки протягом всього життя ніхто не дозволяв подібного відношення до неї.

У судовому засіданні позивач підтримала свої позовні вимоги щодо стягння моральної шкоди з відповідача у сумі 1500 гривень, оскільки вині дії ОСОБА_3 призвели до розладу її здоров’я, який виразився у вигляді появи головного болю, що спонукало її звернутися до лікаря за медичною допомогою, та привело до нервового стресу і душевним стражданням та переживанням, внаслідок чого порушився сформований уклад життя. Крім того, позивач у зв’язку зі злочином зазнала фізичного болю та зі станом здоров’я вона не була в змозі виконувати роботу з продажу молочних виробів.

Представник позивача - ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги свого довірителя та просив їх задовольнити у повному обсязі, оскільки винність відповідача у завданні позивачу тілесних ушкоджень доказана постановою Совєтського районного суду АР Крим від 15 червня 2007 року, якою справу закрито за примиренням сторін, що не є підставою, що реабілітує, постанова суду набрала законної сили та ніким не оскаржена. У зв’язку з чим просив стягнути моральну шкоду у заявленій сумі у повному обсязі, оскільки винними діями відповідача позивачу спричинено моральну шкоду.

Відповідач - ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснивши, що кримінальну справу було закрито у зв’язку з примиренням, але у судовому засіданні відповідач свою вину не визнавав, а також зазначив, що сторони домовились про те, що не будуть мати претензій один до одного. Зазначив, що позивач у лікарні після конфлікту не перебувала і взагалі все вигадала.

Суд, заслухавши пояснення осіб, приймаючих участь у справі, дослідивши письмові матеріали справи, доходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав:

Судом встановлено, що постановою Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 15 червня 2007 року, яка набрала законної сили, кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 125 ч. 1 КК України провадженням закрито на підставі ст. 6 ч. 1 п.6, ст. 27 ч. 1 КПК України у зв’язку із примиренням обвинуваченого з потерпілим, із якої випливає, що ОСОБА_3 10 березня 2007 року приблизно о 16 годині у с. Завєтне Совєтського району АР Крим по вул. Вєтан, навмисно на підгрунті особистих несприятливих відносин спричинив ОСОБА_1 один удар у область обличчя та два удари рукою у плече та грудь, спричинивши легкі тілесні ушкодження без розладу здоров’я.

Відповідно до ст. 61 ч.4 ЦПК України постанова у кримінальної справі, що набрала законної сили є обов’язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування моральної шкоди. Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодуються особою, яка її завдала, за наявності її вини. Умовою відповідальності є неправомірне рішення, дія, чи бездіяльність внаслідок яких завдано моральну шкоду. Відповідно до ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, може бути відшкодована одноразово. Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з ушкодженням здоров’я.

Відповідно до п.9 Пленуму Верховного суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» від 31 березня 1995 в редакції від 25 травня 2001 року розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунків. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Безперечно у результаті факту спричинення ОСОБА_3 тілесних ушкоджень позивачу ОСОБА_1, остання зазнала фізичного болю та душевних страждань, перенесла нервовий стрес, зазнала змін у життєвих стосунках, які є негативними наслідками моральної шкоди та моральними втратами, що підтверджено постановою Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 15 червня 2007 року, витягом з амбулаторної карти на ім’я ОСОБА_1 з яких випливає, що позивач неодноразово зверталася до лікарні з приводу розладу здоров’я після завдання ОСОБА_1 тілесних ушкоджень відповідачем та свідчить про перенесені позивачем душевні стражданні та нервового стресу, довідкою про отримані доходи від 23.10.2007 року. Оскільки моральна шкода є безпосереднім наслідком протиправної поведінки відповідача, суд вважає доведеним факт заподіяння з вини відповідача ОСОБА_1 моральної шкоди та погоджується зі способом відшкодування шкоди, обраного позивачем - грішми, відповідно до ч.3 ст. 23 ЦК України. Але зазначений позивачем розмір моральної шкоди в сумі 1500 гривень не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні, враховуючи характер та розмір страждань, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості суд вважає доцільним визначити розмір моральної шкоди в сумі 1200 гривень, виходячи з тривалості страждань та характеру правопорушення, оскільки воно не призвело до погіршення здібностей позивача, та істотно не змінило спосіб її життя на тривалий час.

З відповідача на підставі ст. 88 ЦПК України на користь позивача необхідно стягнути сплачені судові витрати по справі пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 19 гривень 60 копійок.

На підставі викладеного, ст. ст. 23, 16, 1167, 1168 ЦК України, п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна" від 31 березня 1989 року № 3 з наступними змінами, п.9, 17-1 Постановляння Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4 з наступними змінами, керуючись ст. ст. 5, 10, 11, 57, 61, 79, 88, 208, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, завданої злочином, у сумі 1500 гривень - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 1200 (одну тисячу двісті) гривень, а також судові витрати по справі у сумі 19 (дев’ятнадцять) гривень 60 копійок, а взагалі 1219 (одну тисячу двісті дев’ятнадцять) гривень 60 копійок.

У задоволені іншої частини позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або в порядку, встановленому ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано, а у разі подання заяви про апеляційне оскарження після закінчення двадцятиденного строку для подання апеляційної скарги, який вираховується з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.