Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22-2073- 2007 р.. Головуючий у суді І інстанції Задорожна Л.І.
Категорія - 19 Доповідач - Кіселик С. А.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2007 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючого - судді - Кіселик С. А.
суддів - Франко В.А., Суржик М. М.
при секретарі - Ткач І.В. розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 02 липня 2007 року.
ВСТАНОВИЛА:
В жовтні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про усунення перешкод займатися підприємницькою діяльністю та відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Просила стягнути із відповідачів на її користь солідарно 57240 грн. упущеної вигоди та моральну шкоду по 6666 грн. із кожного. Зобов’язати відповідачів не чинити позивачу перешкоди в реалізації її конституційних прав займатись підприємницькою діяльністю. Стягнути із відповідачів судові витрати в сумі 572 грн., витрати на ІТЗ в сумі 30 грн. та 3000 грн. витрат на юридичну допомогу адвоката.
Свої вимоги позивач мотивувала тим, що вона є суб’єктом підприємницької діяльності і на підставі договору оренди користується приміщенням ресторану «Україна», що знаходиться в місті Гайвороні по вул. . Зімоліна 3/1.
Із 10 грудня 2005 року відповідачі, які проживають на верхніх поверхах будинку, над рестораном, мотивуючи, що їм заважає шум та музика в ресторані, постійно перешкоджають позивачу здійснювати підприємницьку діяльність шляхом безпідставного написання скарг в різні інстанції та інше. У зв’язку із цим до ресторану постійно приходять працівники міліції. Позивач постійно надає пояснення та несе збитки у вигляді упущеної вигоди, що складає 57240 грн. Також вважає, що дії відповідачів принизили її ділову репутацію, знизили престиж, підірвали довіру та дискредитували її ресторан та працівників.
В листопаді 2006 року ОСОБА_3 звернулася до ОСОБА_1, третя особа Гайворонська міська рада, із зустрічним позовом про усунення перешкод в користуванні житлом та стягнення моральної шкоди. Просила зобов’язати приватного підприємця ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні належним ОСОБА_3 житлом, квартирою АДРЕСА_1, а саме заборонити їй працювати в кафе «Україна» в нічний час з 22 - ї години ночі до 8 - ї години ранку по прийому клієнтів та вчиненню різних святкувань, що порушують відпочинок та спокій проживаючих у будинку. Стягнути із відповідачки ОСОБА_1 5000 грн. моральної шкоди, 182 грн. судового збору, 30 грн. за ІТЗ та 3000 грн. витрати на правову допомогу.
і В листопаді 2006 року ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1, третя особа Обєднання громадського харчування Гайворонського районного споживчого товариства, із зустрічним позовом про припинення дій, які порушують право та відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Просив постановити рішення, яким заборонити ОСОБА_1 використовувати звуковідтворювальну апаратуру при експлуатації ресторану «Україна». Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 5000 грн. моральної (немайнової) шкоди, 200 грн. судового збору та 30 грн. витрат на ІТЗ.
Позивачі за зустрічними позовами зазначили, що ОСОБА_1 здійснюючи свою підприємницьку діяльність систематично, грубо, свідомо порушує санітарне законодавство шляхом постійного перевищення дозволеного рівня шуму при експлуатації звукової апаратури.
В січні 2007 року ОСОБА_4 звернулась у суд із позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні житлом та стягнення матеріальної і моральної шкоди. Просила зобов’язати відповідача усунути перешкоди в користуванні належним позивачу житлом, а саме заборонити їй працювати в кафе «Україна» в нічний час з 22 - ї години ночі до 08 - ї години ранку по прийому клієнтів та вчиненню різних святкувань. Стягнути із ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 2000 грн., матеріальну шкоду 575 грн. 40 коп., судовий збір 151 грн., за ІТЗ - 30 грн., та за надання правової допомоги 100 грн.
ОСОБА_4 зазначила, що із за гучної музики, яка грає у ресторані «Україна» у неї піднімається кров’яний тиск. На відновлення нормального стану здоров’я, на ліки, позивачкою було витрачено 575 грн. Крім того їй завдано моральну шкоду, яку оцінює у 2000 грн.
Ухвалою судді Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 21 лютого 2007 року провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про усунення перешкод займатися підприємницькою діяльністю та відшкодування матеріальної та моральної шкоди і позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні житлом та стягнення матеріальної і моральної шкоди об’єднано у одне провадження.
Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 02 липня 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про усунення перешкод займатися підприємницькою діяльністю та відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовлено.
Зустрічні позови ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 задоволено частково.
Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 задоволено частково.
Заборонено ОСОБА_1 при експлуатації ресторану «Україна» використовувати в роботі для публічного прослуховування звуковідтворювальну апаратуру, музичні інструменти та інші джерела побутового шуму з перевищенням гранично допустимих рівнів шуму з 08.00 год. до 22.00 год.
Заборонено ОСОБА_1 при експлуатації ресторану «Україна» використовувати в роботі для публічного прослуховування звуковідтворювальну апаратуру, музичні інструменти та інші джерела побутового шум з 22.00 год. до 08.00 год.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 2000 грн. на відшкодування моральної немайнової шкоди, 3112 грн. на відшкодування судових витрат по справі.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4000 грн. на відшкодування моральної немайнової шкоди, 224 грн. на відшкодування судових витрат по справі.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 2000 грн. на відшкодування моральної немайнової шкоди, 575 грн. 40 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 281 грн. на відшкодування судових витрат.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 просить його скасувати та ухвалити нове, яким зменшити суму стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_2, а в позові ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення моральної і матеріальної шкоди, та судових витрат на їх користь відмовити.
Апелянт вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а саме суд не взяв до уваги, що квартира ОСОБА_3 знаходиться на третьому поверсі над квартирою ОСОБА_2, а тому в цій квартирі перевищення рівня шуму не було. Квартира ОСОБА_4 знаходиться зовсім у іншій частині будинку, а тому в цій квартирі перевищення норм шуму, звучання музики вище санітарних норм встановлено не було і не могло бути.
Крім того суд не врахував матеріальний стан ОСОБА_1, що на її утриманні знаходиться малолітня дитина. Не врахував стан її здоров’я та перенесені захворювання.
Розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення ОСОБА_1 та її представника, перевіривши матеріали справи, наведені у скарзі доводи та письмові заперечення, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення повинно бути законним і обгрунтованим.
Пленум Верховного Суду України у п.1 постанови від 29 грудня 1976 року № 11 «Про судове рішення» роз’яснив, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільно процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, а в разі їх відсутності- відповідно до закону, що регулює такі відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Згідно частини 3 статті 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обставини на які посилається сторона доводяться наданими сторонами доказами.
Частиною 3 статті 212 передбачено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.2 статті 57 ЦПК України фактичні данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Згідно частини 2 статті 59 обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 не надала доказів того, що в її квартирі було перевищено санітарні норми допустимого шуму. В матеріалах справи відсутні будь які висновки відповідних санітарних служб та дані щодо проведення вимірів шуму та вібрації у квартирі де проживає ОСОБА_4.
Відповідно до загальних підстав цивільно правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної немайнової шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.
В матеріалах справи відсутні будь які дані, що погіршення здоров’я ОСОБА_4, яка хворіє на гіпертонію, відбулося із вини ОСОБА_1 і в результаті будь яких протиправних дій із її сторони.
Суд першої інстанції не вірно прийняв, як допустимий доказ, надані ОСОБА_4 фіскальні чеки (а.с. 88 - 93 т.1 та а.с. 60 -63 т.2), оскільки вони не містять необхідної інформації щодо їх належності до справи. А саме, дані чеки не містять інформації про назву медичного препарату та ким цей препарат було придбано. Відсутні також дані щодо необхідності їх придбання.
Надана суду медична документація, якою ОСОБА_4 обгрунтовує суму, що підлягає стягненню та необхідність такого стягнення, також не може бути прийнята судом як належний доказ, оскільки не відповідає вимогам, які пред’являються до письмових доказів ( ст.. 64 ЦПК України), як не відповідає цим критеріям і не може слугувати доказом розрахунок коштів витрачених на лікування (а.с. 94).
Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що вимога ОСОБА_4 про відшкодування їй матеріальної та моральної шкоди не підлягає задоволенню на підставі недоведеності спричинення їй такої шкоди.
Що стосується доводів апелянта про відсутність моральної шкоди ОСОБА_3, колегія суддів не погоджується із ними, оскільки має місце факт наявності порушення ОСОБА_1 санітарних правил щодо перевищення допустимого шуму в квартирі ОСОБА_3 Даний факт підтверджується протоколом № 27 вимірювання шуму та вібрації від 27.10.2006 року.
В той же час колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції визнавши факт спричинення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 моральної шкоди не зазначив у чому вона полягає та не обгрунтував розмір, що підлягає відшкодуванню.
Зазначаючи в своєму рішенні, що суд враховує характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань потерпілого, позбавлення можливості реалізації власної волі, стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, ступінь зниження престижу та ділової репутації, час та зусилля втрачені кожним для відновлення попереднього стану, суд визначив суму, що підлягає відшкодуванню за відсутності будь яких даних щодо глибини фізичних та душевних страждань потерпілого, позбавлення можливості реалізації власної волі, погіршення стану здоров’я потерпілих, тяжкості вимушених змін у їх життєвих стосунках. Крім того в матеріалах справи відсутні докази зниження престижу та ділової репутації потерпілих.
Разом із тим, колегія суддів погоджується, що зі сторони ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були затрачені зусилля для відновлення їх прав на відпочинок.
При визначенні розміру відшкодування, враховуючи вимоги розумності, справедливості та те, що у будь якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді, колегія суддів дійшла висновку, що визначена судом першої інстанції сума моральної шкоди, що підлягає стягненню має бути зменшена.
Враховуючи вищенаведене, надані сторонами докази щодо кількості документально підтверджених випадків порушення ОСОБА_1 прав ОСОБА_3 та ОСОБА_2, колегія суддів дійшла висновку, що на користь ОСОБА_3 має бути стягнуто 300 грн., а на користь ОСОБА_2 1000 грн. в рахунок відшкодування спричиненої їм моральної шкоди.
Враховуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку, що при вирішенні спору судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини справи, а обставини справи, які суд вважав встановленими є недоведеними.
За таких умов, у відповідності до приписів пунктів 1, 2 частини 1 статті 309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення.
Крім того колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції також невірно визначив суму що підлягає компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних справ.
У пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України визначено умови набрання чинності законом, яким буде встановлено граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу, а до того часу зазначений розмір встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Виходячи із цього припису та статей 84-88 ЦПК України, Кабінет Міністрів України 27 квітня 2006 року прийняв постанову № 590 « Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави»
Щодо цивільних справ ця постанова регулює компенсацію як витрат на правову допомогу, так і тих, про які йдеться у статтях 85 - 87 ЦПК України. Нею затверджено граничні розміри такої компенсації, згідно з додатком.
Граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних із правовою допомогою у цивільних справах, стороні на користь якої ухвалено рішення, встановлені у залежності від того, хто за законом повинен їх компенсувати. Якщо компенсація сплачується іншою стороною, вона не може перевищувати суму, яка обчислюється виходячи із того, що особі, котра надає правову допомогу, виплачується 40 % розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи.
Дослідивши протокол судового засідання, заслухавши пояснення ОСОБА_1 з цього приводу та вирахувавши на підставі цього час роботи адвоката ОСОБА_5, колегія суддів дійшла висновку, що з врахуванням вищевикладеного компенсації підлягає 712 грн.
Крім того позовні заяви про відшкодування моральної немайнової шкоди оплачуються державним митом.
Так відповідно до підпункту «д» пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року № 7-93 « Про державне мито», із наступними змінами, державне мито із позовних заяв немайнового характеру сплачується в розмірі 0, 5 неоподатковуємого мінімуму доходів громадян. Тобто в розмірі 8 грн. 50 коп.
Таким чином ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та ОСОБА_4 мали сплатити по 8 грн. 50 коп. державного мита за вимогу щодо усунення перешкод у користуванні житлом та по 8 грн. 50 коп. 3а вимогу щодо відшкодування моральної шкоди.
Отже відповідно до статті 88 ЦПК України ОСОБА_1 повинна компенсувати ОСОБА_3 та ОСОБА_2 судові витрати: державне мито в сумі 17 грн. кожному та по 30 грн. на інформаційно технічне забезпечення, а ОСОБА_4 8 грн. 50 коп. державного мита та 30 грн. на інформаційно технічне забезпечення.
На підставі п.п.3, 8 ст. 16 ст. ст. 23, 293, 319, 1167, Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», санітарних норм «Допустимого шума в помищениях жилых и общественных зданий на территории жилой застройки» № 3077-84 від 3 серпня 1984 року, санітарних норм « Допустимої гучності звучання звуковідтворювальних і звукопідсилювальних пристроїв у закритих приміщеннях та на відкритих майданчиках» № 4396-87 від 07.07. 1987 року, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 02 липня 2007 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про усунення перешкод займатися підприємницькою діяльністю, відшкодування шкоди відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення дій, які порушують право, відшкодування моральної немайнової шкоди задовольнити частково.
Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні житлом та відшкодування моральної немайнової шкоди задовольнити частково.
Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житлом та стягнення матеріальної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 300 грн. на відшкодування моральної немайнової шкоди, 712 грн. в рахунок компенсації витрат правову допомогу 17 грн. компенсації за сплачене державне мито та 30 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1000 грн. на відшкодування моральної немайнової шкоди, 17 грн. компенсації за сплачене державне мито та 30 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення.
В задоволенні позовної вимоги ОСОБА_4 про стягнення на її користь із ОСОБА_1 матеріальної та моральної шкоди відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 8 грн. 50 коп. компенсації за сплачене державне мито та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає чинності з дня її проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу набрання нею чинності.