Справа № 2-1516\10
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2010 року Бородянський районний суд
Київської області в складі: головуючої – судді Міланіч А.М.
при секретарі – Литвиненко Л.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Бородянка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області про зобов»язання провести перерахунок пенсії та стягнення недоотриманих коштів,
в с т а н о в и в :
У вересні 2010 року позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона є потерпілою від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Відповідно до ст.14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» її віднесено до 4 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. На підставі цього Закону їй призначено щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну її здоров'ю, розмір якої повинен визначатися виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлена законодавством.
Вважала, що відповідно до ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вона має право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров»ю, у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком. Відповідач усупереч зазначеним нормам не провів відповідне нарахування додаткової пенсії та не проводить її перерахунок після встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, як це передбачено ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Тому вона \позивачка звернулася до відповідача щодо проведення відповідного визначення та перерахунку зазначених пенсій, однак їй було в цьому відмовлено.
Оскільки вона проживає у зоні посиленого радіологічного контролю, то має право на доплату в розмірі однієї мінімальної заробітної плати на підставі ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Просила зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області здійснити перерахунок її додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, щомісячної грошової доплати як пенсіонеру проживаючому в зоні посиленого радіологічного контролю та стягнути з управління за період з 1 вересня 2007 року по 31 серпня 2010 року на її користь недоплачену додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров»ю в розмірі 1989,54 грн., та щомісячну грошову доплату за такий же період в розмірі 24765,34 грн.
В судове засідання позивачка не з”явилася, просила справу розглядати без її участі.
Відповідач - управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області свого представника в судове засідання не направив, просив справу розглядати без його участі. В своїх письмових поясненнях позов вважав безпідставним, а дії управління правомірними, крім того, до вимог позивача просив застосувати строк позовної давності.
Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії \а.с.14\.
Як вбачається з довідки та листа відповідача \а.с.15,16\, позивачка перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Бородянському районі та отримує пенсію за віком, на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» їй призначена додаткова пенсія за шкоду, заподіяну її здоров»ю, розмір якої визначено згідно з постановою КМ України від 3 січня 2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», виходячи з базової величини для обчислення конкретної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну особам, віднесеним до 4 категорії, відповідно 19,91 грн. Розрахунок доплати до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають в зоні посиленого радіоекологічного контролю, який передбачений статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» проводиться відповідно до постанови КМ України № 836 від 26 липня 1996 року в розмірі 5,20 грн.
Відповідно до ч.3 ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 4, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.
За таких обставин суд вважає, що позивачка має право на призначення щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI п.28 розділу ІІ вносились зміни в Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, в ч.3 ст.51, яка викладалась в новій редакції та змінювали у бік зниження особам, віднесеним до категорії 4, розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, - з 15% прожиткового мінімуму до 5% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Однак, рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення вказаних статей Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI визнано неконституційними.
Постановою КМ України від 28 травня 2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» знову було знижено розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю для тих, хто належить до 4 категорії до 5% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають ч.3 ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», та від 28 травня 2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» які істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивачки.
Зі статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком, яка визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
При цьому суд не приймає до уваги положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Також безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначених пенсій у таких розмірах, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов»язань, які встановлені ст.46 Конституції України та статтею 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щодо визначення розміру та виплати пенсій.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється у три роки і згідно ч.3 ст.267 вказаного Кодексу позовна давність застосовується судом лише за завою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а відповідно до ч.4 даної статті сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Враховуючи викладене та клопотання відповідача про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, суд вважає за необхідне відмовити в позові за період з 1 вересня по 2 вересня 2007 року.
Враховуючи наведене, розмір нарахованої додаткової пенсії позивачки за період з 3 вересня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року 31 серпня 2010 року, слід вважати таким, що проведений з порушенням норм спеціального закону.
За таких обставин суд вважає за необхідне зобов»язати управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області провести перерахунок пенсії позивачці з 3 вересня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 серпня 2010 року відповідно до ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», нарахувавши щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров»ю, у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи зі встановленого розміру мінімальної пенсії за віком, який відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Також позивачка проживає в с.Загальці Бородянського району Київської області, яке відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю, відповідно до Постанови КМ УРСР «Про організацію виконання Постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію Законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №106 від 23 липня 1991 року, та з 26 лютого 2008 року є непрацюючим пенсіонером, що підтверджується копією паспорту та довідкою відповідача \а.с.20\.
Відповідно до абзацу 4 частини 1 статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», непрацюючим пенсіонерам, які проживають в зоні посиленого радіоекологічного контролю, провадиться доплата до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
З 2004 року розмір мінімальної заробітної плати встановлювався Законом України «Про Державний бюджет України» \на відповідний рік. Положення Законів «Про Державний бюджет України» не містить обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст.39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню положення ст.39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати.
В 2008 році частину першу та другу статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було замінено однією частиною такого змісту: «Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України» відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107-VI від 28 грудня 2007 року.
Однак вищезазначені зміни до Закону також рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 були визнані неконституційними.
В 2009-2010 роках статтю 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не було зупинено та змін не було внесено.
Враховуючи викладене та клопотання відповідача про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, суд вважає за необхідне відмовити в позові за період з 1 вересня по 2 вересня 2007 року.
Таким чином, Управління Пенсійного Фонду України у Бородянському районі повинно було нарахувати та виплатити позивачці доплату за проживання на території радіоактивного забруднення відповідно до положень ст.39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, з 3 вересня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 серпня 2010 року.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне, задовольняючи в цій частині позовні вимоги, зобов»язати управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області провести перерахунок та виплату доплати до пенсії позивачки з 3 вересня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 серпня 2010 року відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», нарахувавши щомісячну грошову доплату до пенсії за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю – в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
Зважаючи на викладене, та приймаючи до уваги, що нарахування та виплату пенсій здійснюють органи Пенсійного фонду України, в іншій частині в позові необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 257, 267 ЦК України, ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20 жовтня 2009 року, суд
в и р і ш и в :
Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області про зобов»язання провести перерахунок пенсії та стягнення недоотриманих коштів задовольнити частково.
Зобов»язати управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області провести перерахунок та виплату з урахуванням виплачених коштів пенсії ОСОБА_1 з 3 вересня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 серпня 2010 року відповідно до ст.39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», нарахувавши щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров»ю, у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком, який відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, щомісячну грошову доплату до пенсії за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю – в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
В іншій частині в позові відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Київської області через Бородянський районний суд Київської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуюча-суддя Міланіч А.М.