Справа № 2-2687/2010р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 червня 2010 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді: Бондаренко В.М.,
при секретарі: Троян В.Б.,
за участю позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача: Чернова Є.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої Дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді про зобов’язання вчинити дії, суд –
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Відділення виконавчої Дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді про зобов’язання вчинити дії, в якій просив суд визнати дії відповідача незаконними, щодо відмови у видачі направлення на МСЕК; зобов’язати відповідача видати йому направлення на МСЕК для встановлення ступеня втрати працездатності.
В обґрунтування заявленого позову позивач посилався на те, що 01.12.1995 року під час виконання трудових обов’язків, на посаді машиніста русальних машин «Підсобного господарства Павлоградського механічного заводу», з ним стався нещасний випадок, внаслідок якого він травмував ліву руку. За даним фактом було складено акт № 28/95 за формою Н-1 від 04.12.1995 року. На даний час внаслідок виробничої травми його стан здоров’я погіршився, внаслідок чого його було направлено міською лікарнею № 7 на консультацію до лікаря-хірурга. Після обстеження ЦВКК Павлоградської міської лікарні № 7 йому було видано направлення до ВВД ФССНВПЗ України в м. Павлограді для отримання направлення на МСЕК від 20.10.2009 року, однак відповідач відмовив у цьому на тій підставі, що немає правових підстав для видачі вказаного направлення.
Відмова відповідача у видачі направлення на МСЕК суперечить вимогам законодавства.
В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та просив суд їх задовольнити в повному обсязі, в своїх поясненнях спирався на доводи, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі, просив суд відмовити в задоволенні позову, зазначивши, що Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» не передбачений обов’язок відповідача видавати таке направлення.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши наявні докази по справі, встановив наступне:
04.12.1995 року був складений акт за формою Н-1 про нещасний випадок, згідно змісту якого зазначено, що 01.12.1995 року з позивачем стався нещасний випадок при виконанні трудових обов’язків на посаді машиніста русальних машин «Підсобного господарства Павлоградського механічного заводу» (а.с. 6-7).
Рішенням «ЦВКК» міської лікарні № 7 міста Павлограда від 20 жовтня 2009 року позивач був направлений до відповідача з метою отримання направлення на МСЕК, оскільки були виявлені дані про ускладнення наслідків травми, яка трапилася в грудні 1995 року (а.с. 16).
12 листопада 2009 року відповідач надав позивачу відповідь на заяву, згідно якої повідомив, що право позивача на отримання відшкодування шкоди встановлено не було. Відповідач не має правових підстав, щодо видачі позивачу направлення на МСЕК для встановлення відсотка втрати працездатності у зв’язку з травмою (а.с. 17).
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про охорону праці», в тому числі в редакції, чинній на час отримання позивачем травми, державна політика в галузі охорони праці базується, серед іншого, на принципі соціального захисту працівників, повного відшкодування школи особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві, у зв’язку з чим згідно ст. 8 цього Закону, у чинній з 15.05.1996 року редакції, усі працівники підлягали обов’язковому соціальному страхуванню власником від нещасних випадків у порядку і на умовах, що визначаються законодавством і колективним договором (угодою, трудовим договором).
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», - особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов’язаних з виконанням ними трудових обов’язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
Частиною 2 ст. 30 зазначеного Закону України передбачено, що огляд потерпілого проводиться МСЕК за умови подання направлення лікувально-профілактичного закладу або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, суду чи прокуратури.
Згідно ч. 3 Розділу ХІ прикінцевих положень вищезазначеного Закону України встановлено, що відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.
Враховуючи встановлені судом обставини справи та положення законодавства України, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки відмова відповідача у видачі направлення на МСЕК не ґрунтується на вимогах Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» та суперечить їм. Відповідач був зобов’язаний видати позивачу направлення на МСЕК, так як позивач отримав травму на виробництві і саме відповідач відповідно до закону зобов’язаний здійснити заходи на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до вказаного Закону України.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», відповідач звільнений від сплати державного мита.
На підставі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Керуючись ст. ст. 58, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», суд –
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Відділення виконавчої Дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді про зобов’язання вчинити дії задовольнити в повному обсязі.
Визнати відмову Відділення виконавчої Дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Павлоград (51400, місто Павлоград, Дніпропетровська область, вулиця Степового Фронту, 38-А) у видачі направлення ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) на огляд МСЕК, - незаконною.
Зобов’язати Відділення виконавчої Дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Павлоград видати ОСОБА_1 направлення на огляд МСЕК для визначення ступеня втрати працездатності.
Стягнути з Відділення виконавчої Дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Павлоград на користь ОСОБА_1 суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 (тридцять сім) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Суддя: В.М. Бондаренко