АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2010 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого – Парандюк Т.С.
Суддів – Стефлюк О.Д., Храпак Н.М.
при секретарі – Майка Р.Ю.
з участю сторін - ОСОБА_1; представника
відповідача — Бас М.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зборівського районного суду від 16 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до КП “Зборівський водоканал” про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу,колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
В липні 2010 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовною заявою в якій просить поновити її на посаді майстра водопроводу КП “Зборівський водоканал” та виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу.
В обгрунтування своїх вимог посилалась на те, що 21.05.2008 року була обрана головою профспілкового комітету КП “Зборівський водоканал”, а наказом №13 від 21.06.2010 року звільнена із займаної посади на підставі п.8 ч.1 ст.40 КзпП України без попередньої згоди профспілкового органу підприємства.
Рішенням Зборівського районного суду від 16 вересня 2010 року в задоволені позову ОСОБА_1 до КП “Зборівський водоканал” про поновлення її на роботі майстра водопроводу та виплаті заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовлено за безпідставністю позовних вимог.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказала, що рішення суду винесене з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, дана невірна оцінка зібраним доказам, тому просила його скасувати і постановити нове рішення, яким задовольнити її вимоги.
У судовому засіданні апелянт апеляційну скаргу підтримала, посилаючись на те, що є головою профспілкового комітету КП “Зборівський водоканал”, а тому на неї поширюються гарантії передбачені ст.252 КзпП України та ст.41 Закону України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”.
Представник відповідача заперечив відносно апеляційної скарги, та пояснив, що рішення суду винесена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги є безпідставними.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України (КзпП України), трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим органом за місцем роботи у випадку вчинення працівником за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили чи постановою органу до компетенції якого входить накладання адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.
Судом встановлено, що позивачка працювала на посаді майстра водопроводу у відповідності до наказу по КП “Зборівський водоканал” №2 від 07.05.2008 року.
21.06.2010 року ОСОБА_1 звільнена із займаної посади по п.8 ч.1 ст. 40 КзпП України згідно наказу по підприємству №13 від 21.06.2010 року на підставі вироку Зборівського районного суду від 25.05.2010 року(кримінальна справа №1-44/2010р.), який надійшов у КП “Зборівський водоканал” від старшого інспектора Зборівського РП ТМВ КВІ для виконання.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивачки із займаної посади по ст. 40 п.8 КзПП України згоди профспілкового комітету організації як це передбачено ст.43-1 КзпПУ не потрібно.
Однак з таким висновком суду колегія не погоджується, оскільки суперечить діючому законодавству та висновок суду не відповідає дійсним обставинам справи, що у відповідності до ст. 309 ч.1 п.3 є підставою для ухвалення нового рішення.
Відповідно до ст. 252 КзпП України — звільнення за ініціативою власника або уповноваженого ним органу працівників, які обиралися до складу профспілкових органів, не допускається протягом двох років після закінчення строку виборних повноважень, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації чи вчинення працівником дій, за які законодавством передбачена можливість звільнення працівника з роботи.
Згідно п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами трудових справ” №9 від 6 листопада 1992 року із змінами — у тих випадках, коли крім додержання загальних вимог щодо порядку звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу згідно з чинним законодавством на звільнення певних категорій працівників( наприклад, ... профспілкових органів,.. ) необхідна також згода відповідного органу, вона має бути і в тому випадку, коли за ст.43-1 КзпП України допускається звільнення без згоди профспілкового органу підприємства, установи, організації.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 21 травня 2008 року обрана головою профспілки даної організації. ( протокол профспілкових зборів №1).
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 підлягає поновленню на даній посаді, оскільки при звільненні відповідачем допущено порушення норм матеріального права — не враховано ст. 252 КзпП України, якою передбачено додаткові гарантії, тобто попередня згода профспілкового комітету, встановлені для виборних профспілкових працівників, строк повноважень яких не закінчився.
Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становила 54.40 грн., що стверджується довідкою про середню заробітну плату № 56 від 24.06.2010 р., а позивачка не працювала 104 дні з 21.06. по 26.10.2010 р.( червень-7, липень-22, серпень-21,вересень-22, жовтень-18 робочі дні), оскільки звільнення проведено з порушенням норм трудового законодавства, тому сума заробітної плати за час вимушеного прогулу складає 5657,76 грн.
Відповідно до ст.88 ЦПК України — якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи віфдхиленої частини вимог.
Виходячи з того, що ОСОБА_1 Звільнена від сплати судового збору та ІТЗ при звернені до суду, а спір вирішено в її користь, тому витрати слід стягнути з відповідача в користь держави.
Керуючись ст. ст. 307 ч.2 п.4, 314, 316 ЦПК України, ст. 40 п.8, 252 КзпП України, п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6.11.1992 р. “Про практику розгляду судами трудових спорів”, колегія суддів,-
вирішила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 — задовольнити.
Рішення Зборівського районного суду від 16 вересня 2010 року скасувати та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_1 задовольнити, поновивши її на посаді майстра КП “ Зборівський водоканал”.
Стягнути із КП “Зборівський водоканал” в користь ОСОБА_1 5657,60 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провівши відповідні відрахування.
Стягнути із КП “Зборівський водоканал” в користь держави 56, 57 грн. судового збору та 37 грн. витрат за ІТЗ.
Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді підлягає до негайного виконання.
Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий -
Судді –