АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц – 12805 / 2010 Головуючий в 1 інстанції - Залімська Н.В.
Категорія - 5/6 Доповідач - Глущенко Н.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 листопада 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Перцової В.А.
суддів - Глущенко Н.Г., Куценко Т.Р.
при секретарі - Ляпченко Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 та
ОСОБА_2
на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 1 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Дніпропетровської міської ради, Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради про визнання права власності на самочинне будівництво, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01.07.2010 року та ухвалити нове про задоволення їх позовних вимог / а. с. 81-82 /.
Зазначеним рішенням від 01.07.2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено в позовних вимогах про визнання права власності на самочинне будівництво /а. с. 77-78/.
Як на підстави апеляційної скарги позивачі посилаються на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки постановлене з порушенням норм матеріального права / а. с. 82-85 /.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Судом встановлено, що на підставі договору дарування від 02.11.1983 року позивачам належить житловий будинок з господарчими будівлями по АДРЕСА_1 / а. с.6-7 /. Рішенням Таромської селищної ради народних депутатів від 13.02.1997 року № 28/2 було передано в безоплатно у приватну власність позивачам земельну ділянку за вказаною адресою загальною площею 0,08 га / а. с.8 /.
Згідно технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1, що виготовлений КП ДМБТІ 11.06.2008 року, на території належного позивачам домоволодіння є самовільно збудовані: прибудова А'''-1 та альтанка Ж / а. с.9-12 /.
Дані об’єкти нерухомості не введені в експлуатацію.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не підлягають задоволенню в силу ст.ст. 331,376 ЦК України.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції правильно встановив вище зазначені обставини справи та прийшов до обґрунтованого висновку про те, що у відповідності зі ст.ст. 331,376 ЦК України – позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволенню не підлягають, оскільки об’єкти не введені в експлуатацію, позивачі не виконали вимоги закону щодо здачі в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, що є обов’язковим згідно Законів України «Про основи містобудування», «Про планування і забудову територій» та Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів (затвердженого постановою Кабміну України від 08.10.2008 року № 923 з послідуючими змінами та доповненнями), тобто у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі ст.376 ЦК України, оскільки самочинно збудовані об’єкти (будівлі) не введені в експлуатацію, а право власності на нерухоме майно, відповідно до чинного законодавства, виникає лише з моменту прийняття його в експлуатацію (ч. 2 ст.331 ЦК України).
. Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з’ясував права та обов’язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями самих сторін.
Приведені в апеляційній скарзі доводи позивачів не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтами норм матеріального та процесуального закону.
Відповідно ж до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими для вирішення спірного питання.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Посилання позивачів в апеляційній скарзі на те, що Тимчасовим порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, спорудженими без дозволу на виконання будівельних робіт, що затверджений постановою Кабміну України від 09.09.2009 року № 1035, стосується лише новостворених будинків, житловий же будинок позивачів був придбаний ними ще 02.11.1983 року та був введений в експлуатацію і зареєстрований в БТІ за позивачами, як за власниками, а тому проведена ними перебудова будинку (прибудова А'''-1 та альтанка Ж ) не потребує введенню в експлуатацію, - не можуть буди прийняті до уваги з наступних підстав.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України - суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб , в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до позовної заяви позивачів, яка знаходиться на аркушах справи 4-5 і яка ними не змінювалась і не доповнювалась, вони звернулись до суду і просили визнати за ними право власності на самовільно збудовані прибудову А'''-1 та альтанку Ж згідно ст.ст. 375-376 ЦК України. Інші позовні вимоги та інші підстави позивачами заявлені та зазначені не були.
Суд першої інстанції розглянув позовні вимоги ОСОБА_2 у відповідності з вимогами ст. 11 ЦПК України.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, зокрема технічного паспорту на спірну садибу, який виготовлений 11.06.2008 року КП ДМБТІ, в садибі належній на праві власності ОСОБА_2, є самочинно збудовані: прибудова А'''-1 загальною площею 25,4 кв. м. та альтанка Ж / а. с. 9-12 /.
Тобто позивачами самочинно збудовані об’єкти в належній їм на праві власності садибі, а не житловий будинок.
Закінчені будівництвом приватні будинки дійсно приймаються в експлуатацію в порядку, що передбачений Тимчасовим порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, спорудженими без дозволу на виконання будівельних робіт (затверджений постановою Кабміну України від 09.09.2009 року № 1035 з послідуючими змінами та доповненнями).
Що ж стосується об’єктів самочинного будівництва, які були самочинно збудовані позивачами в їхній садибі, то вони теж підлягають прийняттю в експлуатацію, але згідно Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів (затверджений постановою Кабміну України від 08.10.2008 року № 923 з послідуючими змінами та доповненнями), оскільки всі збудовані об’єкти повинні відповідати проектній документації, державним санітарним нормам, стандартам та правилам.
Право власності на самочинно збудовані об’єкти оформляється на підставі сертифікату відповідності, що передбачено п. 20 зазначеного Порядку
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 303,307,308 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2
– відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 1 липня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.
СУДДІ: