АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-6816/2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія 57 Семеняка О.М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Міщенко С.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2010 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Храпка В.Д.,
суддів Міщенка С.В., Бондаренка С.І.,
при секретарі Макарчук Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 12 серпня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до державного підприємства по забезпеченню життєдіяльності зони відчуження і зони безумовного (обов’язкового) відселення «Чорнобиль сервіс», державного департаменту Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов’язкового) відселення Міністерства надзвичайних ситуацій України про стягнення невиплаченої частини заробітної плати,
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_6 звернувся до Канівського міськрайонного суду Черкаської області із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 29.05.2001 року по 09.04.2009 р. перебував у трудових відносинах з державним підприємством по забезпеченню життєдіяльності зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення «Чорнобильсервіс» (надалі ДП «Чорнобильсервіс»), що підтверджується наказами № 156-к від 23.05.2001 року та № 106-к від 08.04.2009 року та відповідними записами в трудовій книжці за номерами «31» та «32». Весь час працював водієм транспортного цеху підприємства в зоні відчуження Чорнобильської АЕС.
Позивач вважає, що за весь час роботи в зоні відчуження йому повинна була виплачуватися щомісячна доплата до заробітної плати відповідно до ст.39 Закону України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Яка у період з 01 січня 2003 року по 01 січня 2006 року згідно Постанови Кабінету міністрів України від 29.01.2003 року № 137 «Про доплати і компенсації особам, які працюють в зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів» дорівнювала 9-ти кратному розміру доплати, встановленої для громадян, які працюють у зоні безумовного (обов'язкового) відселення, плюс премія у розмірі 50% від цієї суми.
Відповідно до ст.39 Закону України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ - доплата громадянам, які працюють в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, становить три мінімальні заробітні плати.
Але всупереч зазначеним законодавчим актам відповідач - ДП «Чорнобильсервіс» сплачував позивачу допомогу за роботу в зоні відчуження в сумі 118,8 грн. та 50 відсотків від даної суми, яка складала від 13,02 грн. до 206 грн.,
Згідно з проведеним розрахунком, позивачу, як він вважає, у період з 01.01.2003 року по 01.01.2006 року не виплачено з вини відповідачів 335904 грн. 80 коп. доплати за роботу в зоні відчуження, встановленої законом.
Незаконне зменшення доплати за роботу в зоні відчуження, порушення в результаті цього трудових прав позивача, спричинили йому моральні страждання, призвели до втрати нормальних життєвих зв'язків, вимагають додаткових зусиль для організації життя, а отже позивачу завдана моральна шкода, яку він оцінив у 50000 грн.
Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідачів на його користь 335904,80 грн. несплаченої доплати за роботу в зоні відчуження Чорнобильської АЕС з 01.01.2003 року по 01.01.2006 року;
Зобов'язати Державний департамент - Адміністрацію зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення виділити кошти з державного бюджету ДП «Чорнобильсервіс» для виплати йому доплати до заробітної плати в сумі 335904 грн. 80 коп. за роботу в зоні відчуження за період з 01.01.2003 року по 01.01.2006 року;
Стягнути з ДП «Чорнобильсервіс» моральну шкоду в сумі 50000 грн..
Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 12 серпня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено за безпідставністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, ОСОБА_6 оскаржив його, просить вищевказане рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі. Оскільки судом було неправильно застосовано норми матеріального права, а саме суд застосував Постанову Кабінету Міністрів України № 836, від 26.07.1996 року, «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а підлягає застосуванню вимога ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який передбачає щомісячну доплату в розмірі мінімальної заробітної плати та Постанова Кабінету міністрів України від 29.01.2003 року № 137 «Про доплати і компенсації особам, які працюють в зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів». Згідно до якої розмір цієї доплати у період з 01 січня 2003 року по 01 січня 2006 року дорівнює 9-ти кратному розміру доплати, встановленої для громадян, які працюють у зоні безумовного (обов'язкового) відселення, плюс премія у розмірі 50% від цієї суми.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів в апеляційної скарги, судова колегія проходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.
Ухвалюючи рішення та відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_6, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що порядок застосування Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначається Кабінетом Міністрів України.
Суд дійшов законного та обґрунтованого висновку, що доплати ОСОБА_6 , передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідач правомірно нараховував і виплачував у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 836, від 26.07.1996 року, «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Частиною 1 ст.308 ЦПК України передбачено , що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а ч.2 ст.308 ЦПК України передбачає також , що не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Тому за таких обставин підстав для скасування рішення суду не має.
На підставі викладеного, керуючись ст. 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів ,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 12 серпня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до державного підприємства по забезпеченню життєдіяльності зони відчуження і зони безумовного (обов’язкового) відселення «Чорнобиль сервіс», державного департаменту Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов’язкового) відселення Міністерства надзвичайних ситуацій України про стягнення невиплаченої частини заробітної плати - відхилити.
Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 12 серпня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала колегії набуває чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом
Суддя С.В. Міщенко