АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц–4193/2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія 27 - Кучеренко В.Г.
Доповідач в апеляційній
інстанції - Трюхан Г.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2010 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Магди Л.Ф.
суддів Трюхана Г.М., Бабенка В.М.
при секретарі Шульзі Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 – ОСОБА_7 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про стягнення боргу, річних та процентів за договором позики.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши сторони, колегія суддів,-
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення боргу, річних та процентів за договором позики.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 лютого 2010 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_8.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 суму боргу за укладеним -1 вересня 2005 року договором позики з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в сумі 197 577,70 грн., три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення в сумі 2113,60 грн., а всього 209 691,30 грн.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 53 011,10 процентів за час користування грошовими коштами.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 судові витрати по справі в розмірі 1 700 грн..
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн..
ОСОБА_6 в особі свого представника ОСОБА_7 оскаржив вказане рішення в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в якій просив скасувати вищезазначене рішення суду як незаконне.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з слідуючих підстав.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до вимог ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках коли позикодавцем є юридична особа – незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Судом встановлено, що 01 вересня 2005 року позивач як позикодавець передав, а ОСОБА_9 як позичальник прийняв у власність грошові кошти в розмірі 118 000 грн. строком до 01 вересня 2006 року.
Вказаний договір було укладено в письмовій формі, що відповідає вимогам ст. 1047 ЦК України, передання позивачем відповідачу коштів підтверджується даними розписки останнього від 01 вересня 2005 року.
В зазначений термін ОСОБА_9 борг не повернув, тобто допустив прострочення грошового зобов’язання.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки Договором не встановлено, що позика є безпроцентною і не встановлено також розмір процентів, позивач у відповідності до ст. 1048 ЦК України має право на одержання від відповідача процентів від суми позики в розмірі облікової ставки НБУ.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді спору в частині стягнення з відповідача суми боргу та 3 % річних за користування боргом, було вірно застосовано норми матеріального права та ухвалено рішення з додержанням відповідних положень законодавства.
Однак, на ряду з цим, колегія суддів вважає, що при вирішенні спору в частині стягнення відсотків за користування кредиту, суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що з 12 серпня 2009 року облікова ставка НБУ була змінена Нацбанком до розміру 10,25 % річних, а вирішуючи спір взяв до уваги наданий позивачем розрахунок облікової ставки за період з 30 квітня 2008 року по 31 січня 2010 року в розмірі 12 % річних.
Оскільки позивачем неправильно була нарахована сума коштів, що підлягала до стягнення в якості процентів за користування коштами - судова колегія вважає за правильне зменшити їх до 51 844 грн. 83 коп..
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та вважає необхідним змінити рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_8 суми процентів за час користування грошовими коштами.
Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_9 задовольнити частково.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 лютого 2010 року в частині стягнення з нього на користь ОСОБА_8 53 011 грн. 10 коп. процентів за час користування грошима змінити, зменшивши стягнення до 51 844 грн. 83 коп..
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом
Суддя Г.М. Трюхан