АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

" 28 " жовтня__ 2010 року  Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого Шевчук Г.М.,

Суддів Гурзеля І.В., Жолудько Л.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 30 серпня 2010 року по справі за позовом   АТ “Український інноваційний банк” в особі Львівської філії АТ “Укрінбанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2010 року  АТ “Український інноваційний банк” в особі Львівської філії АТ “Укрінбанк” звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту в сумі 32922,55 доларів США, що еквівалентно 260940,83 грн.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 30 серпня 2010 року позов   задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ “Український інноваційний банк” в особі Львівської філії АТ “Укрінбанк” заборгованість за кредитним договором №82/06-ф від 23.06..2006 року в розмірі 22093, 26 доларів США, що еквівалентно  175108,96 грн. за курсом НБУ.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ “Український інноваційний банк” в особі Львівської філії АТ “Укрінбанк” понесені судові витрати по справі 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді.

У частині задоволення  позовних вимог щодо стягнення 10829,29 доларів США, що еквівалентно 85831,87 грн., пені — відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив  скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду від 30 серпня 2010 року в частині стягнення з нього суми відсотків і комісії.

Апелянт вказував, що банк надав суду неправильний розрахунок нарахування відсотків та комісії по кредиту, оскільки ним були внесені кошти спрямовані на погашення суми кредиту, які банк не врахував при  нарахуванні відсотків та комісії.

У судове засідання сторони не з’явились. Про час і місце його повідомлені належним чином.

Апелянт ОСОБА_1 подав до апеляційного суду заяву про відкладення розгляду справи в зв’язку з тим, що судову повістку він одержав за два дні до судового засідання і за обставинами, що склались, він не може бути присутнім у судовому засіданні.

Виходячи з того, що апелянтом не подано будь-яких доказів на підтвердження дати отримання судової повістки та факту поважності причин відсутності в судовому засіданні апеляційного суду, колегія вважає причини відсутності апелянта неповажними і вважає можливим відповідно до вимог     ст. 305 ЦПК України здійснити розгляд справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі, оскільки щодо них є відомості про вручення їм повісток, а їх неявка не перешкоджає  розглядові справи.

У даному випадку за правилами ст. 197,ч.2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу  не здійснюється.

Судом установлено, що 01.03.2006 року між АТ “Український інноваційний банк” в особі Львівської філії АТ “Укрінбанк” (правонаступником якої є Львівська  філія АТ “Укрінбанк”) та  ОСОБА_1 укладено кредитний договір 19/06-ф від 01.03.2006 року, згідно з яким останньому надано кредит на споживчі потреби в сумі 33000 доларів США на 12 місяців з 01.03.2006 року по 28.02.2007 року зі сплатою 13% річних за користування кредитом.

05.12.2006 року між АТ “Український інноваційний банк” в особі Львівської філії АТ “Укрінбанк” та  ОСОБА_1 укладено  договір про внесення змін та доповнень до Кредитного договору №19/06-ф від 01.03.2006 року, яким додаток №1 “Графік зменшення ліміту заборгованості”, даного договору викладено в новій редакції.

    19.02.2007 року між сторонами укладено договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору, згідно з яким позичальник зобов’язується погасити кредит до 29.05.2007 року зі сплатою 14% річних починаючи з 01.03.2007 року до закінчення дії договору.

    29.05.2007 року між сторонами укладено договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору, згідно з яким позичальник зобов’язується погасити кредит до 29.08.2007 року.

    09.08.2007 року між сторонами укладено  договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору, згідно з яким позичальник зобов’язується погасити кредит до 23.11.2007 року.

    Положенням п.11.2. кредитного договору  передбачено, що позичальник зобов’язаний сплачувати щомісячну комісію за обслуговування кредиту в розмірі 0,3%, яка нараховується у валюті кредиту.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного розгляду справи, колегія вважає, що апеляційна скарга   до задоволення не підлягає.

Задовольняючи частково позовні вимоги банку суд першої інстанції виходив з того,  що відповідачем були порушені умови кредитного договору та норми чинного законодавства, у результаті чого виникла заборгованість по кредитному  договору, яка підлягає поверненню в розмірі та на умовах, установлених договором.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає вимогам закону та обставинам справи.

    Згідно із ч.1 ст. 1054 ЦК України за договором кредиту банк зобов’язується надати грошові  кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст.ст. 526, ч.2 ст.1050 ЦК України  зобов’язання має виконуватись  належним чином відповідно до умов договору та вимог цього  Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

 Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути   позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового  повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції підставно стягнув з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість по кредитному договору  в сумі 22093,26 доларів США, що еквівалентно згідно з курсом НБУ    175108,96 грн., яка включає суму простроченого боргу, відсотки за користування кредитом та комісію.

Посилання апелянта на те, що розрахунок нарахування відсотків та комісії по кредиту є неправильним, оскільки ним були внесені кошти на погашення основної суми боргу ( тіла кредиту), а банком ці кошти спочатку були зараховані на погашення відсотків та комісії, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки банк, приймаючи платежі за грошовим зобов’язанням, діяв відповідно до вимог ст. 534 ЦК України.

Положеннями цієї статті ЦК передбачено, що в разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов’язання в повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:

0.   у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов’язані з одержанням виконання;

0.   у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

0.   у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Будь-яких доказів про внесення  достатньої суми коштів для погашення основної суми боргу з процентами і комісією відповідачем не подано, а судом не здобуто.

Таким чином, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують у зв’язку з чим колегія не знаходить підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 307,ч.1,п.1; 308; 313; 314; 317; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від  30 серпня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді