АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 1 листопада 2010 року

     Колегія суддів судової палати в цивільних справах   апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого : Парандюк Т.С.

Суддів :  Храпак Н.М., Стефлюк О.Д.

при секретарі : Майці Р.Ю.

з участю :   позивачки ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Чортківського районного суду від  18 серпня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2010 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, посилаючись на те, що після розірвання шлюбу відповідач не цікавиться дитиною, не відвідує її та не надає матеріальної допомоги на утримання та лікування.

Рішенням  Чортківського районного суду від 18 серпня 2010 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя с. Оришківці, Гусятинського району, Тернопільської області, непрацюючого, в користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, в розмірі 500 (п'ятсот) гривень щомісячно, починаючи з 23 липня 2010 року, до досягнення ним повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 200 гривень витрат на правову допомогу.

Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 51 (п'ятдесят одну) гривню судового збору та 120 (сто двадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги ОСОБА_1, частково, а саме стягнути в її користь аліменти в сумі 300,00 грн., посилаючись на те що, суд не повністю врахував усі обставини справи, не прийняв і не дослідив представлені ним докази, що призвело до неправильного ухвалення рішення.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивачки, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до положень ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Ч.1 ст. 184 Сімейного кодексу України передбачає що, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів в твердій грошовій сумі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 2006 року, який розірвали 22 червня 2010 року.

 Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 позивачка та відповідач є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4.

На даний час дитина проживає та перебуває на утриманні матері. Дитина має вроджені хвороби, а саме: функціонально - обструктивний урежерогідронефроз правої подвоєної нирки ІІ-ІІІ ст. та генетично вроджену ваду колінних суглобів, що стверджується випискою з медичної картки та випискою з історії хвороби № 3924/09.

    Задовольняючи позов і визначаючи розмір аліментів у сумі 500 грн., суд виходив із вимог закону, матеріального становища відповідача, та встановленого на час прийняття рішення розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Крім цього, судом враховано і інші обставини, зокрема, стан здоров”я дитини, те, що позивачка в даний час не працює, оскільки перебуває у відпустці по догляду за дитиною.

    Тому, колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.

    Посилання апелянта на те, що при визначенні розміру аліментів суд не врахував вимог ст. 182 СК України є безпідставними і такими, що не відповідають дійсності.

    Також не заслуговують на увагу доводи апелянта, що позивачкою не було представлено доказів про отриману правову допомогу, оскільки як вбачається з долученої до матеріалів справи квитанції (.а.с.11), що ОСОБА_1 оплатила за офрмлення позовної заяви про стягнення аліментів 200 грн. Крім цього, є надуманими доводи апелянта, що він звільнений від сплати судового збору, оскільки не працює з огляду на те, що ст.4 ч.1 п.5 Декрету Кабітнету Міністрів України від 21.01.1993р. “Про державне мито” лише позивачі звільняються від сплати судового збору за позовами про стягнення аліментів, а згідно ст.88 ч.3 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується  з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308,  314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу  ОСОБА_2 відхилити.

    Рішення Чортківського районного суду від 18 серпня 2010 року залишити без змін.

    Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий :  

Судді :