АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________________
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
7 вересня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області у складі:
головуючого Козака І.О.
суддів Хоми М.В., Кунця І.М.
при секретарі Галкіній О.О.
за участю позивача ОСОБА_1,
адвоката ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Зборівського районного суду від 29 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,-
в с т а н о в и л а :
У березні 2010 року ОСОБА_1 пред»явив вищезазначений позов, посилаючись на те, що 23 березня 2009 року уклав із відповідачем договір позики на суму 280000 грн. Останній зобов»язався повернути борг на першу вимогу. Така вимога була пред»явлена 23.04.2009 року, однак відповідач ухиляється від виконання зобов»язань щодо повернення коштів. Тому позивач просив стягнути борг у сумі 280 000 грн., а також 28000 грн. інфляційних нарахувань та три відсотки річних у сумі 6300 грн., 6500 грн. витрат на правову допомогу, 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат з ІТЗ розгляду справи.
Рішенням Зборівського районного суду від 29 червня 2010 року позов задоволено. Постановлено стягнути із ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 280000 грн. боргу, 28000 грн. інфляційних нарахувань, 6300 грн. річних, 900 грн. витрат на правову допомогу та 1820 грн. судових витрат, а всього 317 020 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог
посилаючись на те, що зазначеної у розписці суми коштів він не отримував, а розписка була написана під психологічним тиском, однак суд першої інстанції не врахував цих обставин. Крім цього, судом порушено норми процесуального права,
Справа №22ц-1796/10 Головуючий у І інстанції – Снігурський В.В.
Категорія – Доповідач – Хома М.В.
необ”єктивно та однобічно досліджено обставини справи, суд у доступній формі не роз”яснив права, не попередив про наслідки неподання належних доказів, не роз”яснив право на подання зустрічної позовної заяви.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Встановлено, що 23.03.2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, що підтверджується письмовою розпискою, на суму 280 000 грн. Строк повернення боргу — на першу вимогу. Така вимога була пред»явлена 23.04.2009 року, однак у добровільному порядку відповідач відмовився повернути зазначені кошти, чим порушив права позивача, які підлягають судовому захисту.
При цьому зазначену у мотивувальній частині рішення суду дату укладення між сторонами договору позики — 23 березня 2010 року слід вважати помилково вказаною, так як в матеріалах справи наявний оригінал розписки від 23.03.2009 року, і в позовній заяві ідеться про стягнення коштів згідно розписки від 23.03.2009 року.
Відповідно до ст.ст. 1046, 1047 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов»язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.
Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ст. 1051 ЦК України, якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про порушення прав позивача та стягнення коштів.
Твердження апелянта про те, що грошових коштів у сумі 280 000 грн. ОСОБА_1 йому не передавав, а розписка була написана під психологічним тиском, колегія суддів оцінює критично, оскільки ОСОБА_3 власноручно написав та підписав розписку, чого не заперечив, у якій підтвердив факт отримання від ОСОБА_1 коштів у сумі 280 000 грн., а посилання на застосування психологічного тиску при написанні розписки є голослівним та не підтверджується жодними доказами.
Також колегія суддів враховує, що справа у суді першої інстанції неодноразово відкладалась за клопотанням відповідача, який повністю визнавав позов, для добровільного повернення коштів.
Колегією суддів не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права. З протоколу судового засідання вбачається, що сторонам роз»яснено їх процесуальні права, передбачені ст.ст.27, 31 ЦПК України.
Таким чином, рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Зборівського районного суду від 29 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги.
Головуючий
Судді