АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________________
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 липня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області у складі:
головуючого Фащевської Н.Є.
суддів Ходоровського М.В., Хоми М.В.
при секретарі Любчик Л.В.
за участю адвоката ОСОБА_1, який представляє
інтереси апелянта - відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-
в с т а н о в и л а :
У лютому 2010 року ОСОБА_3 пред»явив вищезазначений позов, посилаючись на те, що 31 грудня 2009 року уклав із відповідачем договір позики на суму 12302 долари США, що еквівалентно 98475 грн. 05 коп. Останній зобов»язався повернути борг до 5 січня 2010 року, однак на неодноразові вимоги не виконує взяті на себе зобов»язання.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 15 квітня 2010 року позов задоволено. Постановлено стягнути із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 суму неповернутого боргу в розмірі 12 302 долари США, що еквівалентно 97509 грн. 34 коп., 985 грн. сплаченого судового збору, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 500 грн. витрат на правову допомогу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог
посилаючись на те, що ніяких грошових коштів ОСОБА_3 йому не позичав, договору позики не укладав, а суд при винесенні рішення не з»ясував належним
Справа №22ц-/10 Головуючий у І інстанції – Ромазан В.В.
Категорія – Доповідач – Хома М.В.
чином обставини, якими обгрунтовувалися вимоги та заперечення, не звернув увагу на текст розписки, де зазначено наступне: «я, ОСОБА_2.. зобов»язуюсь повернути суму 12302 долари США, яку ОСОБА_3 внесе за мене по кредитному договору...», прийняв вказану розписку як доказ укладення договору позики, хоча вона не має жодного відношення до договору позики, і таким чином зазначив у судовому рішенні обставини, які не підтверджені доказами, неправильно визначив характер правовідносин та застосував закон, який не поширюється на ці правовідносини. Крім цього, суд не дав оцінку тій обставині, що розписка написана у валюті.
У судовому засіданні представник апелянта — адвокат ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги та послався на обставини, викладені у ній.
ОСОБА_3 подав заяву про слухання справи у його відсутності, апеляційної скарги не визнав та просив її відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд І-ї інстанції виходив з того, що 31.12.2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, що підтверджується письмовою розпискою, на суму 12 302 долари США, що на день постановлення рішення еквівалентно 97 509 грн. 34 коп. Строк повернення боргу — 5 січня 2010 року. Проте, у добровільному порядку відповідач відмовився повернути зазначені кошти, чим порушив права позивача, які підлягають судовому захисту.
З такими висновками суду слід погодитись, оскільки вони відповідають вимогам закону і грунтуються на матеріалах справи.
Судом встановлено, що 31 грудня 2009 року ОСОБА_3 позичив ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 12 302 долари США. Останній зобов»язався повернути отриману суму в строк до 5 січня 2010 року, про що власноручно написав розписку. На момент звернення позивача до суду ОСОБА_2 не повернув коштів, а тому суд правильно прийшов до висновку про те, що має місце порушення прав ОСОБА_3 та стягнув суму 97509 грн. 34 коп., еквівалентну 12 302 долари США на день постановлення рішення.
Посилання апелянта на те, що ніяких грошових коштів ОСОБА_3 йому не позичав, договору позики не укладав, із змісту розписки від 31.12.2009 року вбачається, що ніяких грошових коштів ОСОБА_3 не передавав, а лише збирався внести, тому суд суд помилково порахував дану розписку договором позики, колегія не приймає до уваги, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.ст. 1046, 1047 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов»язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.
ОСОБА_2 власноручно написав та підписав розписку, чого не заперечив, у якій зазначив наступне: «отриману суму 12 302 (дванадцять тисяч триста два) долари США зобов»язуюсь повернути в строк до 05.01.2010 року», тобто підтвердив отримання ним грошових коштів.
Згідно ст. 1051 ЦК України, якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця.
Що ж стосується посилання апелянта на те, що у розписці та в рішенні суду зазначено суму позики в іноземній валюті, то згідно ч.2 ст. 524 ЦК України, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов»язання в іноземній валюті. Відповідно до ст. 533 ЦК України, якщо у зобов»язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу. Судом дотримано дану норму закону, при винесенні рішення суд врахував офіційний курс гривні до іноземних валют та зазначив суму стягнення у гривнях.
Таким чином, рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 15 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги.
Головуючий-підпис
Судді — 2 підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Хома М.В.