1            

Справа № 42-4168/2010р .

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

02 серпня 2010 року                                                м. Павлоград

    Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

    головуючого судді – Головін В.О.,

    при секретарі Рубцової О.В.

    за участю представника позивача – ОСОБА_1

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в місті Павлограді Дніпропетровської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, суд  –

ВСТАНОВИВ:

    ОСОБА_2 звернулася до суду з цивільним позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Павлограді Дніпропетровської області, в якому просила суд визнати протиправними дії відповідача та зобов’язати здійснити перерахунок та виплатити їй надбавку до пенсії відповідно до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 2007-2010 роки в сумі 3820,80 грн.

    В обґрунтування заявленого позову позивач зазначила, що відповідності до ст.. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  від 18.11.2004 року, вона є дитиною війни. Відповідно до ст..6 вказаного Закону з 01.01.2006 року їй повинна виплачуватися щомісячна соціальна державна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Згідно п.2.1 Постанови правління Пенсійного фонду України «Про затвердження положення про управління Пенсійного фонду України а Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Положення про управління Пенсійного фонду України в районах містах і районах у містах» від 30 квітня 2002 року №8-2, основним завданням органів Пенсійного фонду України є забезпечення своєчасного і повному об’ємі фінансування і виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, котрі відповідно до законодавства здійснюють за рахунок коштів фонду та інших джерел, визнаних законодавством. Таким чином, виплата надбавки до пенсії повинна здійснюватися відповідачем. Розмір допомоги у відповідності до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» складає 30% мінімальної пенсії за віком згідно ст..28 Закону України «Про загальнообов’язкове держане пенсійне страхування» встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність, складає: з 01 січня 2007 року – 380грн., з 01 квітня 2007 року – 406 грн., з 01 жовтня 2007 року – 411грн., з 01 січня 2008 року – 470 грн., з 01 квітня 2008 року – 481грн., з 01 жовтня 2008 року – 498грн., з 01 січня 2009 року – 498грн., з 01 листопада 2009 року – 573грн., з 01 січня 2010 року – 695грн., з 01 квітня 2010 року – 706грн., з 01 липня 2010 року – 709грн.

    Позивач вважає дії відповідача такими, що не відповідають вимогам ст..6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни», порушують ії конституційні права на гарантовані державою матеріальну підтримку дітям війни.

    Відповідач керуючись нормами законів, які визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та № 10-рп/2008 року, невірно нарахував та встановив їй розмір сум, гарантованих державою. Своїми діями відповідач грубо порушив ії права.

    В судовому засіданні позивач та його представник надали заяву про зміну позовних вимог та просили збільшити ціну позову у розмірі 4096,20грн. та зобов’язати відповідача в подальшому нараховувати суми виплат соціальної допомоги відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

    В судове засідання позивач та представник позивача з’явились,  позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити, в своїх поясненнях спирались на доводи, викладені в позовній заяві..

    Представник відповідача в судове засідання не з’явилася, надав суду заяву про розгляд справи за ії відсутності, надала заперечення на позов, відповідно до змісту якого позовні вимоги не визнала, просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» до дітей війни належать особи, які є громадянами України і яким на час закінчення Другої Світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років. Згідно ст..110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005р. № 3235-ІV було встановлено, що дія ст.. 6 Закону України «Про

                                                             2

соціальний захист дітей війни» повинна була запровадитися у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, але протягом 2006 року вищевказаних змін до законодавства не було. Згідно ст..71 п.12 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006р. № 489-V зупинено на 2007 рік дію ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Отже, немає законних підстав для призначення та виплати підвищення як дитині війни до пенсії за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року. Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» передбачено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачуватиметься підвищення незалежно від встановлення інвалідності та у розмірі, встановленому для учасників війни (10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність). Розмір підвищення дітям війни з 01.01.2008 року становить 47,00грн., з 01.04.2008 року – 48,10грн., з 01.07.2008 року – 48,20грн., з 01.10.2008 року – 49,80грн. довічно. Пенсійний фонд України діє на підставі Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 року № 121,2001 та здійснює згідно п.15 Положення свої повноваження безпосередньо через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до п.3 Положення основним із завдань ПФУ є ефективне використання коштів Пенсійного фонду України, при цьому згідно п.10 Положення, кошти Пенсійного фонду України використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають. Реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду України. Бюджет пенсійного фонду України щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України. На даний час пенсію позивачу нарахована правильно, оскільки в самому Законі України «Про соціальний захист дітей війни» не визначено величини мінімальної пенсії за віком для здійснення розрахунку відповідного підвищення особам, які мають статус «Діти війни».

    Суд, з’ясувавши зміст позивних вимог та заперечень на позов, дослідивши в судовому засіданні наявні докази, в тому числі пенсійне посвідчення на ім’я ОСОБА_2, довідку про виплати пенсії, які відбувались з боку відповідача на користь позивача (від 26 квітня 2010 року №3926), встановив наступне: ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року та є особою, на яку поширюється дія абзацу 1 статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року, та має статус «дитина війни», що підтверджується посвідченням (а.с.9).

    Згідно статті 6 Закону № 2195-ІV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Редакція цієї статті набрала чинності з 01 січня 2006 року.

    Дію статті 6 цього Закону було зупинено на 2006 рік відповідно до п.17. ст..77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»  від 20.12.2005р. № 3235-ІV. Проте, Законом України від 22 березня 2006 року № 3367- ІV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було внесені зміни та виключено п.17 ст.77 зазначеного закону. Ці зміни набули законної сили через 10 діб після опублікування 22 березня, тобто 02 квітня 2006 року було відновлено дію ст..6 в редакції від 01 січня 2006 року. Разом з тим, відповідно до вимог ст..110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року (зі змінами, внесеними 19 січня 2006 року) зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватися поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Але Кабінет Міністрів України у 2006 році так і не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії «дитям війни», що у свою чергу виключало можливість збільшення пенсії «дітям війни». Згідно довідки відповідача, підвищення пенсії позивачу у 2006-2007 роках, як «дитині війни» не здійснювалося.

    Щодо вимог позивача по виплатам за 2007 рік, суд виходить з наступного.

    Дію ст..6 Закону на 2007 рік було зупинено ст..111 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (з урахуванням положень п.12 ст.71 цього Закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст..6 Закону, виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх  соціального захисту») у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Разом з тим, Рішення Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік Закону. Таким чином, відновлено дію ст..6 Закону України № 2195-ІV. Отже, управління Пенсійного фонду України повинно було зробити перерахунок пенсії позивачу, починаючи з липня 2007 року, підстави для перерахунку за період з 01 січня 2007 року по 09 липня 2007 року – були відсутні.

    Згідно з частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове держане пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058- ІV, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

                                                             3

    Суд вважає за необхідне прийняти у своїх висновках поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться у ст..28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення. Положення ст..28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розмірі пенсії за віком.

    Так, згідно з частиною 1 статті 62 Закону України від 19.12.2006р. № 489- V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на 2007 рік затверджений у наступному розмірі: з 01 січня – 380,00грн., з 01 квітня – 406,00грн., з 01 жовтня – 411,00грн.

    Відповідно до частини 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006р. № 489- V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058 з 01 квітня та з 01 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п’ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.

    Крім того, згідно ч.2 ст. 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями) виплата пенсій проводиться за поточний місяць загальною сумою у встановлені строки, але не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія.

    Таким чином, відповідач повинен був підвищити пенсію, починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

    Підстави для перерахунку за період з 01 січня 2007 року по 09 липня 2007 року були відсутні, оскільки позивач не надав доказів, що він є інвалідом і йому повинні підвищити пенсію відповідно до ст..6 Закону у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

    Доводи представника відповідача стосовно того, що відповідно до вимог ст..28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, як розрахункова величина застосовується лише до правовідносин, що регулюються цим законом і до такої категорії громадян як «Діти війни» не застосовується, а згідно ст..7 Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій «Дітей війни» здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України і Пенсійного фонду України не повинен нести відповідальність за позовами вказаної категорії громадян – є хибним та спростовані вищенаведеними висновками.

    Суд зауважує, що реалізація особою права, яке пов’язане з отриманням бюджетних коштів, котра базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань, судом не приймаються до уваги. Так, у справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду, щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань. Суди не повинні приймати до уваги обставини, коли з набуття чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше. І тому до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.

    Відносно вимог по виплатам за 2008 рік, суд виходить з того, що правові підставі для вирішення таких вимог є аналогічними 2007 року.

    Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України № 107- VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України №2195-ІV викладено в наступній редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

    Відповідно до частини 4 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність.

    Підстави для підвищення пенсії за період з 01 січня 2008 року по 22 травня 2008 року булі відсутні, оскільки позивачу пенсія виплачувалася у збільшеному розмірі, а саме: у січні – березні 2008

                                                              4

 року на 47,00грн. щомісячно (10% від 470,00 грн. прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність), а в квітні на 48,10 грн., тому позовні вимоги за цей період не підлягають задоволенню.

    Проте, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року визнано неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» № 107- VІ від 28 грудня 2007 року, щодо викладення положень ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІV в новій редакції.

    Таким чином, відновлено дію ст..6 Закону України № 2195-ІV.

    Ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік, затверджений у наступному розмірі: з 01 січня – 470,00грн., з 01 квітня – 481,00грн., з 01 липня – 482,00грн., з 01 жовтня – 498,00грн.

    Таким чином, відповідач повинен був підвищити пенсію, починаючи з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

    Підлягають також задоволенню вимоги позивача, щодо підвищення пенсії, починаючи з січня 2009 року, оскільки вищенаведені положення закону мають законну силу та не були призупинені.

    Відповідно до вимог ст..54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» № 835-VІ від 26.12.2008 року встановлено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Тобто цей розмір складає 498,00 грн. Таким чином, під час розрахунку необхідно застосовувати  вищезазначений розмір. Підвищення пенсії позивача як «дитині війни» буде наступне: 498,00грн.*30%=149,40грн.

    Таким чином суд вважає, що відповідач, починаючи з 22 травня 2008 року неправомірно застосовує п.8 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, якою встановлено, що «дітям війни» (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії виплачується підвищення у розмірах: з 22 травня – 48,10грн., з 01 липня – 48,20 грн., з 01 жовтня – 49,80грн. довічно, бо ці положення суперечать Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та рішенню Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року.

    Вищенаведені висновки свідчать, що відповідач діяв не у спосіб, передбачений законодавством на певний період часу, рішення Конституційного суду не виконував, що стало причиною звернення позивача до суду.

    Відповідно до п.1 ст.3 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є захист порушених, невизнаних або оскаржених прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб.

Захист прав, свобод та інтересів є наступними, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Таким чином, позовні вимоги за 2010 рік підлягають задоволенню по день розгляду справи.

    Таким чином, суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу надбавку до пенсії згідно ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне  пенсійне страхування» від 09.07.2003 року по 02 серпня 2010 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період позивачу у меншому розмірі ніж передбачено зазначеними нормами закону або не виплачена.

    Зазначені виплати не були нараховані позивачу, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування виплат замість органу, якому надані такі повноваження.

    Пенсійний фонд України діє відповідно до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління, відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення, щодо призначення, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

    Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст..6 Закону покладено на відповідні територіальні управляння за місцем проживання позивача.

    Відповідно до ст.ст. 81,88 ЦПК України, ст.. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 року №7-93 зі змінами, відповідач звільнений від сплати судового збору, однак з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

    Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

    Враховуючи вищевикладене, керуючись ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 8,22,55,95 Конституції України, ст.ст. 58,88,212,213,215 ЦПК України, суд -

                                                                        5

ВИРІШИВ:

    Позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в місті Павлограді Дніпропетровської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни – задовольнити частково.

    Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в місті Павлограді Дніпропетровської області (51400, пр. Шахтобудівників, 5, м. Павлоград, Дніпропетровська область), щодо нездійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії відповідно до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 02 серпня 2010 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком -  незаконною.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в місті Павлограді Дніпропетровської області (51400, пр. Шахтобудівників, 5, м. Павлоград, Дніпропетровська область) здійснити перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) підвищення до пенсії відповідно до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, за період з 01 січня 2009 року по 02 серпня 2010 року, в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період позивачу у меншому розмірі ніж передбачено зазначеними нормами закону або не виплачена, та призначити щомісячну державну допомогу дітям війни з подальшими змінами у відповідності до норм закону.

    Стягнути з управління Пенсійного фонду України в місті Павлограді Дніпропетровської області (51400, пр. Шахтобудівників, 5, м. Павлоград, Дніпропетровська область) на користь ОСОБА_2 суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять)грн.. 00 коп.

     В іншій частині позивних вимог відмовити.

    Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

    Суддя:                                             В.О. Головін