Справа № 2-3720-10

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

             09 серпня 2010 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Головіна В.О., при секретарі Сисоєвій Л.В., з участю представника позивача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в м. Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Павлограді про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної виплати дітям війни

ВСТАНОВИВ

             ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України, у м. Павлограді Дніпропетровської області в якому просить суд стягнути з відповідача на його користь недоотриману суму щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за період з 01.05.2007 по 01.05.2010 року у розмірі 4015,50 грн. та стягнути з відповідача понесені їм судові витрати. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Павлограді Дніпропетровської області виконувати начислення щомісячної соціальної виплати у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, та забезпечити виплату щомісячної соціальної допомоги в наступних роках.

             В обгрунтування заявленого позову позивач зазначає, що він народився 12 січня 1942 року і відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року є "дитиною війни". Відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" відповідач повинен здійснювати надбавку до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як "дитині війни". В порушення ст. 22 Конституції України, пунктом 12 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" - дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" зупинено на 2007 роки. Пунктом 41 розділу 2 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" положення ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було викладене у новій редакції, відповідно з яким право на державну соціальну допомогу дітям війни було обмежено. Однак, рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року  № 6-рп/2007 та №10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення, що призупиняли дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" були визнані такими, що не відповідають вимогам Конституції України та втратили  чинність. На звернення позивача про нарахування щомісячної державної соціальної допомоги "дітям війни" у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідачем було надано листа, відповідно до якого відмовлено у нарахуванні вищевказаної соціальної допомоги.

Позивач вважає що відповідач у нарахуванні щомісячної державної соціальної допомоги "дітям війни" у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком не виконав вимогу Закону, а його письмове звернення про збільшення пенсії відповідно до вимог Закону залишив без задоволення, незважаючи на те, що відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.  

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю обґрунтовуючи його обставинами викладеними в позові.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав суду свої заперечення щодо позовної заяви. Відповідно до заперечення відповідач просить суд розглянути справу за його відсутності, а також просить відмовити в задоволенні позовних вимог вказавши, що дійсно                ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено дітям війни щомісячна  державна соціальна допомога виплачується в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ст.7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення вказаних державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Відповідач в запереченні вказав, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, проте не було прийнять жодного документу на виконання вказаних вимог Закону, не визначено які органи повинні виплачувати вказані підвищення до пенсії, в якому порядку обчислювати вказані пільги. Згідно ст.71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" було призупинено дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік" було внесено зміни в ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", відповідно до якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто у розмірі 10% від прожиткового мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність на відповідний рік. Відповідно до вказаного дітям війни проведено перерахунок пенсії і встановлено підвищення в розмірі 47,00 грн. - станом на 01.01.2008 року, 48,10 грн. - станом на 01.04.2008 року, 48,20 грн. - станом на 01.07.2008 року, 49,90 грн. - станом на 01.10.2008 року. Для призначення і виплати підвищення дітям війни за минулий час управління ПФУ м. Павлоград не мало законних підстав, оскільки не було визначено з якої величини мінімальної пенсії за віком повинно було проводитись обчислення підвищення пенсій особам, яким - встановлено статус "дитина війни". У 2008 році підвищення проводились на підставі постанови КМУ №530 від 28.05.2008 року "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян". Крім того, законом України "Про соціальний захист дітей війни" не визначено величини мінімальної пенсії за віком для здійснення розрахунку вказаного підвищення особам, які мають статус "дитина війни". Законами України "Про державний бюджет України на 2007 рік" та "Про державний бюджет України на 2008 рік" відповідних коштів на виплату підвищення "дітям війни" не передбачалося. Також, згідно ст.54 Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік" встановлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність в розмірі, що діяв у грудні 2008 року, тобто 498,00 грн.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши у сукупності докази, надані сторонами як обґрунтування позовних вимог так і заперечення проти них вважає встановленими наступні обставини.

Позивач народився 12 січня 1942 року і відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який набрав чинності з 01 січня 2006 року, набув статус "дитини війни", а тому має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

Позивач дійсно перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду м. Павлоград і отримує пенсію.

Позивачу, згідно заперечень відповідача, було нарахована надбавку "дітям війни" у 2008 році у наступних розмірах: з 01.01.2008 року - у розмірі 47,00 грн., з 01.04.2008 року - 48,10 грн., з 01.07.2008 року - по 48,20 грн., з 01.10.2008 року - 49,80 грн.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини, є головним обов'язком держави.

Згідно ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

             Доводи відповідача про те, що мінімальний розмір пенсії за віком, який визначається відповідно до ст. 28  Закону  України "Про  загальнообов'язкове  державне   пенсійне  страхування",  застосовуються  виключно   для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосуються осіб зі статусом "дитина війни" є безпідставними. Положення ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних  з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Крім того, суд не враховує посилання представника відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії позивачу, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України та ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Насамперед, Пенсійний фонд України діє відповідно до Положення "Про Пенсійний фонд України" і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення щодо призначення, донарахування, або перерахунок пенсій приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Вирішуючи питання стосовно заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відносно вимог по виплатам за 2007 рік суд враховує, що дія ст.6 Закону України "Про соціальний захист" дітей війни" на 2007 рік була зупинена п. 12 ст. 71 Закону України від 19.12.2006 року "Про державний бюджет України на 2007 рік" та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") у розмірі 10% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Разом з тим Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 визнані неконституційними положення п.12 ст.71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" щодо зупинення дії на 2007 рік ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Таким чином, відновлено дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" .

Отже, відповідач повинен був зробити перерахунок позивачу починаючи з липня 2007 року. Підстави для перерахування за період з травня 2007 року по 09 липня 2007 року були відсутні, оскільки згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, ст. 73 Закону України "Про Конституційний Суд України" - акти втрачають чинність від дня прийняття рішення про їх неконституційність.

Мінімальна пенсія за віком на спірний період відповідно до ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Так. згідно ч. 1 ст. 62 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік затверджений у наступному розмірі: з 01 січня – 380,00 грн.,                               з 01 квітня - 406,00 грн., з 01 жовтня – 411,00 грн.

У відповідності до ч. 3 ст. 62 Закону України "Про державний бюджет України на               2007 рік" встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абз.1 ч. І ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року виплата пенсій проводиться за поточний місяць загальною сумою у встановлені строки, але не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія.

Таким чином, відповідач повинен був підвищити пенсію позивачe починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Відносно вимог по виплатам за 2008 рік суд виходить з того, що правові підстави для вирішення таких вимог є аналогічними 2007 року.

Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції: «дітям війни» (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Відповідно до ч. 4 ст.14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам війни підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії підвищуються на 50% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Підстави для підвищення пенсії за період з січня по 22 травня 2008 року були відсутні, оскільки позивачу пенсія у збільшеному розмірі у січні-березні 2008 року на 47,00 грн. щомісячно, та в квітні на 48,10 грн., тому позовні вимоги за цей період не підлягають задоволенню.

Проте, Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.2008 року визнано неконституційним положення Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" щодо викладення положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в новій редакції.

Таким чином, відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачу підвищену пенсію у збільшеному розмірі відповідно до вимог ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" починаючи з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Щодо вимог позивача, які стосуються 2009 року, суд вважає, що правові підстави для вирішення таких вимог є аналогічними 2008 року. Нормами Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік" не передбачено обмежень щодо застосування положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", та крім цього ст. 54 Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік" установлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудня 2008 року.

Таким чином, відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачу підвищену пенсію як "дитині війни" починаючи з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.

Щодо вимог позивача, які стосуються 2010 року, суд вважає, що правові підстави для вирішення таких вимог є аналогічними 2009 року. Нормами Закону України "Про державний бюджет України на 2010 рік" не передбачено" обмежень щодо застосування положень                      ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Отже, відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачу підвищену пенсію як "дитині війни" починаючи з 01 січня 2010 року. Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню по день розгляду справи, оскільки права позивача порушено, тому підстави для їх захисту судом є.

Вищенаведені висновки свідчать, що відповідач діяв не у спосіб передбачений чинним законодавством на певний період часу, рішення Конституційного Суду не виконано, що сприяло створенню підстав для звернення позивача до суду.

Стосовно вимог про стягнення недоплачених сум суд виходить з того, що відповідно до        ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України. Згідно з ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому підпорядкуванні однієї сторони другій, цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Оскільки правовідносини між сторонами носять публічно-правовий характер, суд може визнати дії відповідача законними чи незаконними та в разі незаконності дій зобов'язати провести нарахування, перерахування та виплату належних сум, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.

Отже, враховуючи зазначені вище обставини та надані сторонами докази, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати по судовому збору у сумі 51.00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120.00 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 60,212,214 ЦПК У країн й суд, -    

ВИРІШИВ

Позов ОСОБА_2   до Управління Пенсійного Фонду України в                 м. Павлограді про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної виплати дітям війни - задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України м. Павлограда Дніпропетровської області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_2 щомісячну соціальну виплату дітям війни згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 16 червня 2010 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком неправомірною.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України м. Павлограда Дніпропетровської області здійснити перерахунок та сплатити ОСОБА_2 щомісячну соціальну виплату дітям війни згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та Закону України "Про загальнообов'язкове державна пенсійне страхування" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року, за період з 01 січня 2009 року по 16 червня 2010 року з урахуванням сплачених сум.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України м. Павлограда Дніпропетровської області на користь ОСОБА_2 витрати по судовому збору у сумі 51,00 (п'ятдесят одна) гривня.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України м. Павлограда Дніпропетровської області на користь ОСОБА_2   витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120,00 (сто двадцять) гривень.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається Апеляційному суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Суддя