АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2010 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - Паранюк Т.С.
Суддів - Бершадської ОСОБА_3, Храпак Н.М.
при секретарі — Прус Л.С.
За участі сторін — представника апелянтів ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_4, представника банку Шидлівського В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на рішення Збаразького районного суду від 30 червня 2010 року у справі за позовом акціонерного комерційного інноваційного банку (далі АКІБ) “УкрСиббанк” до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитними договорами, та зустрічним позовом ОСОБА_2 І ОСОБА_3 до АКІБ “УкрСиббанк” про визнання недійсними договорів кредитів, поруки та іпотеки, колегія суддів,-
ВСТАНОВИЛА:
В серпні 2009 року АКІБ “УкрСиббанк” звернувся до суд з позовом, уточненим у процесі розгляду справи, до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення 2 171 757 грн. 49 коп. заборгованості за кредитними договорами. Позивач вказав, що 29 червня 2006 року між ним і відповідачем ОСОБА_2 Було укладено кредитний договір №11015376000, за умовами якого банк надав відповідачу грошові кошти в сумі 100 000 доларів США зі строком погашення до 25 червня 2021 року, та сплатою 14 процентів річних за користування кредитом; 1 грудня 2006 року вони ж уклали договір кредиту №11088753000 на суму 176 212 доларів США зі строком погашення до 6 грудня 2011 року та сплатою 12,3 процентів річних; 21 вересня 2007 року укладено ще один договір кредиту №11221362000 на суму 57 797 доларів США зі строком погашення не пізніше 20 вересня 2017 року та сплатою 11,9 процентів річних.
З метою забезпечення виконання зобов”язань за кредитними договорами, 29 червня і 5 грудня 2006 року та 29 грудня 2007 року між АКІБ “УкрСиббанк” і ОСОБА_2 було укладено договори іпотеки, за якими кредитору в іпотеку передано торговий центр “Вікторія”, що знаходиться у м.Збараж Тернопільської області по вул.І.Франка №8 та чотири земельні ділянки загальною площею 0,095 га, що знаходяться на майдані І. Франка у м. Збараж.
Крім того, між банком та ОСОБА_3, у дні укладення договорів на видачу кредитних коштів ОСОБА_3 1.1., було укладено договори поруки, за якими поручитель зобов»язався відповідати перед кредитором за невиконання позичальником усіх його зобов»язань за кредитними договорами у повному обсязі, що випливають з кредитних договорів, як існуючих на момент укладання договору поруки, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Відповідальність позичальника і поручителя за договорами поруки є солідарною.
Посилаючись на те, що своїх зобов»язань за кредитними договорами відповідач ОСОБА_2 не виконав, позивач просив стягнути з обох відповідачів солідарно 1 684 882,40 грн. боргу за кредитом, 960512,37 грн. прострочених процентних платежів, 59364,45 грн. пені за непогашення кредиту, 40436,95 грн. пені за непогашення процентних платежів та 1500 грн. штрафу, а всього суму 2 171 757,49 грн.
У квітні 2010 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пред'явили до АКІБ «УкрСиббанк» зустрічний позов про визнання недійсними зазначених вище договорів кредиту, поруки та іпотеки, посилаючись на те, що всупереч чинному законодавству, кредитні договори укладені банком без отримання відповідної індивідуальної ліцензії Національного банку України на право здійснення операцій валютного кредитування, не мав такої ліцензії і позичальник ОСОБА_2; крім того, існує істотна зміна становища щодо виконання боргових зобов»язань за кредитними договорами, оскільки суттєво збільшився курс американського долара до української гривні, сума боргу значно зросла, а фінансове становище боржника і поручителя катастрофічно погіршилось.
У зв”язку з наведеним подальше виконання зобов»язань за кредитними договорами на умовах, що діють в даний час, є порушенням одного із принципів цивільно-правових відносин, зокрема принципу справедливості, що закріплені у ст.З ЦК України. Також, порушуючи ч.З ст.13 ЦК, всі ризики та наслідки знецінення національної валюти банк поклав на позичальника.
Рішенням Збаразького районного суду від 30 червня 2010 року первинний позов задоволено повністю, в зустрічному позові відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять рішення суду скасувати і ухвалити нове - яким задовольнити їх позов про визнання недійсними договорів кредиту, поруки та іпотеки, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права та дана невірна оцінка зібраним доказам.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника апелянтів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4, який підтримав доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу представника АКІБ «УкрСиббанк», розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Задовольняючи позов про стягнення заборгованості за кредитним договором в солідарному порядку з обох відповідачів, суд виходив з того, що вони не виконали узяті на себе зобов»язання з повернення кредитів та сплати процентів за користування ними, чим порушили права кредитора, які підлягають судовому захисту.
З такими висновками суду слід погодитись, оскільки вони відповідають вимогам закону і грунтуються на матеріалах справи.
Відповідно до вимог ст.1054 ЦК України - за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом першої інстанції встановлено, що 29 червня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за яким відповідачу були надані грошові кошти в сумі 100 000 дол.США на строк до 25 червня 2021 року зі сплатою 14 % річних за користування кредитом; 1 грудня 2006 року вони ж уклали договір кредиту на суму 176 212 доларів США зі строком погашення до 6 грудня 2011 року та сплатою 12, % річних; 21 вересня 2007 року вони уклали ще один договір кредиту на суму 57 797 доларів США на строк до 20 вересня 2017 року зі сплатою 11,9 % річних.
У дні підписання кредитних договорів на видачу коштів ОСОБА_2, з метою забезпечення виконання ним зобов»язань за цими договорами, між АКІБ «УкрСиббанк» та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договори поруки, якими передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що і позичальник, а також що відповідальність поручителя і позичальника є солідарною.
Крім того, 29 червня і 5 грудня 2006 року та 29 грудня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_2 було укладено договори іпотеки, за якими кредитору в іпотеку передано торговий центр «Вікторія», що знаходиться у м.Збаражі Тернопільської області по вул.І.Франка №8 та чотири земельні ділянки загальною площею 0,095 га, що знаходяться на майдані І.Франка у м.Збаражі.
Згідно з умовами зазначених кредитних договорів повернення кредиту повинно було здійснюватись за графіками погашення кредиту, які є невід'ємною частиною кредитних договорів.
Кредитодавцем повністю виконано зобов»язання з надання відповідачу ОСОБА_2 кредитів, проте свої зобов»язання відповідач належним чином не виконував по жодному з кредитних договорів, у зв»язку з чим утворилась заборгованість за основною сумою кредитів, процентами, пенею та штрафом, в сумі 2 171 757,49 грн.
Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України - якщо договором встановлений обов»язок позичальника повернути позику частинами (з ростроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК.
Правильним є висновок суду щодо відповідальності за борги позичальника ОСОБА_2 і його поручителя ОСОБА_3
За правилами ст.526 ЦК України - зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК.
Правовими наслідками порушення основного зобов»язання, забезпеченого порукою, є солідарна або додаткова (субсидіарна) відповідальність, якщо така встановлена договором поруки.
Солідарна відповідальність означає, що у разі невиконання боржником основного зобов'язання, кредитор має право вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі або частково як від боржника, так і від поручителя, або від них обох.
Установлено, що умовами договорів поруки від 29 червня і 1 грудня 2006 року та 21 вересня 2007 року, укладених між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3, передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що і позичальник, а також, що відповідальність поручителя і позичальника є солідарною. Така відповідальність поручителя передбачена і ст.554 ЦК України. Тому кредитор мав право вимагати виконання зобов»язання в повному обсязі як від боржника, так і від поручителя.
10 квітня 2009 року Тернопільське управління АКІБ «УкрСиббанк», а 14 липня 2009 року його відділення №871 направили листи з вимогою про виконання зобов»язань за кредитними договорами боржнику ОСОБА_2 та поручителю ОСОБА_3 (а.с.42,43,48), та попередило їх про подальші дії банку у випадку невиконання цієї вимоги.
Вказане свідчить про вчинення банком всіх дій, передбачених законом та умовами договорів кредиту і поруки, для досудового врегулювання спірних правовідносин. Проте відповідачі своїх зобов»язань за договорами кредиту і поруки так і не виконали.
За вказаних обставин висновок суду про підставність первинного позову є законним і обгрунтованим. Таким же є висновок і щодо зустрічного позову про визнання недійсними договорів кредиту, поруки, іпотеки.
В обгрунтування своїх вимог позивачі за зустрічним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посилались на те, що договори, укладені банком на видачу кредитів в іноземній валюті, є недійсними, оскільки ні АКІБ «УкрСиббанк», ні позичальник ОСОБА_2, не мали відповідних ліцензій на право здійснення операцій з валютного кредитування, а крім того, всі ризики та наслідки знецінення національної валюти, що привело до значного зростання суми боргу за кредитними договорами та погіршення фінансового становища боржника і поручителя, банк незаконно поклав на позичальника.
Проте доказів на підтвердження вини АКІБ «УкрСиббанк» в настанні зазначених вище обставин ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суду не надали. Не довели вони і умови, передбачені ст.652 ЦК України, настання яких одночасно давали б підстави для зміни чи розірвання кредитного договору.
Як видно з тексту оспорюваних кредитних договорів, всі обставини, на які позичальник посилається, як на незаконні, були з ним узгоджені, про що свідчить його підпис на договорах. Про погодження всіх умов кредитних договорів з ОСОБА_2 свідчить також факт часткового погашення ним кредиту.
Згідно зі ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог цивільного і банківського законодавства, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженої постановою правління Нацбанку від 10.05.07 р. №168.
Судом підставно не взяті до уваги доводи позивачів-відповідачів ОСОБА_2 щодо істотної зміни обставин, при яких укладалися кредитні договори, і які можуть служити підставою для визнання іх недійсними, зокрема, що стосується зміни курсу валюти, з огляду на таке:
По-перше, чинним законодавством не передбачений стабільний курс долара США до національної валюти - гривні. Відповідно до ст.36 Закону «Про Національний банк України», ст.8 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів» (затв.пост.Правління Нацбанку №496 від 12.11.03 р.) офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Нацбанком за погодженням з КМУ щоденно. Для розрахунку використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату;
По-друге, з матеріалів справи вбачається, що при укладенні спірних договорів позичальнику і поручителю були відомі всі їхні умови (кредитних і поруки), будь-яких інших умов, які б примусили їх прийняти на себе вкрай невигідні, - не існувало. Зміну курсу валют при укладенні договорів передбачити було практично неможливо;
По-третє, при укладенні кредитних договорів в іноземній валюті (доларах США) та беручи на себе певні обов»язки щодо погашення цього кредиту саме в доларах США, сторони за договорами (перш за все ОСОБА_2) повинні були усвідомлювати, що курс національної валюти України до іноземних, в т.ч. до долара США, не є незмінним, та те, що зміна цього курсу можливо настане, а тому повинні були передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за цим договором.
Із зазначених вище мотивів не можуть бути взяті до уваги доводи апеляційної скарги щодо безпідставного неприйняття банком дій для зміни кредитного договору і приведення положень, що стосуються валютного ризику у відповідність до обставин, які суттєво змінились з часу його укладання, зокрема це: світова фінансова криза, збільшення рівня інфляції, падіння купівельної спроможності населення тощо.
Укладаючи кредитні договори, сторони досягай згоди з усіх істотних умов, в т.ч. з того, що всі ризики, пов»язані з істотною зміною обставин, з яких позичальник виходив при укладанні договору, він приймає на себе та що вони не є підставою для зміни чи розірвання цього договору. Вказане стосується також такої істотної обставини, як зміна курсу валюти.
Доводи апелянтів, що АКІБ “УкрСиббанк” не мав права видавати кредити в іноземній валюті, на увагу не заслуговують, як такі що не відповідають дійсності. З матеріалів справи вбачається, що 28 жовтня 1991 року Нацбанком України видано АКІБ “УкрСиббанк” банківську ліцензію №75 на право здійснення батьківських операцій та №75-3 від 24 грудня 2001 року на право здійснення операцій з валютними цінностями та не суперечить п.5.3 глави 5 Положення № 275 “Про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій”.
Судом першої інстанції досліджено всі обставини справи повно і всебічно, зібраним доказам, дана правильна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування, з мотивів, викладених в апеляції, не встановлено.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 309, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Збаразького районного суду від 30 червня 2010 року залишити без змін
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: