№ 2-а-746/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

    15 листопада 2010 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області в особі судді Трещової Н.М., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Солонянському районі Дніпропетровської області про визнання протиправними дій та зобов’язання здійснити перерахунок і виплати пенсії, поновлення строку звернення до суду,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка 12 жовтня 2010 року звернулася до суду із вказаним адміністративним позовом до відповідача.

На обґрунтування своїх вимог посилається на те, що вона як інвалід третьої групи внаслідок захворювання, пов’язаного з катастрофою на ЧАЕС, отримує пенсію, призначену у відповідності з Законом України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Згідно зі ст.54 цього Закону призначений розмір пенсії для інвалідів ІІІ групи повинен бути не нижчим 6 мінімальних пенсій за віком. Крім того, відповідно до ст.50 Закону України  “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” особам, віднесеним до 1 категорії, що є інвалідами 3-ї групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

У відповідності до ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” розмір мінімальної пенсії за віком визначається на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, який набрав чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Позивачці основна та додаткова пенсія виплачується у меншому розмірі і за її зверненням відповідач перерахунок пенсії не провів.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.10.2009 року, залишеною в силі ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.07.2010 року, вимоги позивачки були частково задоволені, дії відповідача визнано неправомірними. Відповідача зобов»язано провести перерахунок та виплату пенсії у заявленому нею розмірі за період  з  22  травня 2008 року по 31.12.2008 року, у виплаті пенсії на майбутній період відмовлено, тому позивачка просить зобов”язати відповідача здійснити перерахунок та виплачувати їй основну та додаткову пенсію у встановленому законом розмірі, починаючи з 1 січня 2009 року.

Конституційний Суд України рішенням від 22.05.2008 року визнав положення п.п.12 п.28 розділу П закону України Про державний бюджет України на 2008 рік» яким внесено зміни до Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», такими, що не відповідають Конституції України.

Позивачка просить поновити їй шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, пропущений з поважних причин, оскільки копію ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2010 року вона отримала 25 липня 2010 року, згідно якої постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2009 року залишено без змін.

Відповідач надав заперечення проти позову, посилаючись на правомірність своїх дій, вказуючи що позивачеві нарахована та виплачується пенсія як інваліду ІІІ групи, який постраждав внаслідок катастрофи на ЧАЕС, є особою 1 категорії, у відповідності до вимог чинного законодавства.

       Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік» внесено зміни до статей 50, 54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і зменшено розмір державної та додаткової пенсії, яка виплачувалася позивачеві.

       Постановою КМУ №1 від 01.03.2002 року встановлено, що розрахунок пенсії, згідно ч. 4 ст. 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” проводиться, виходячи із розрахункової величини 19,91 грн., таким чином, вимоги про те, що базова мінімальна пенсія за віком при обчисленні пенсії з урахуванням положень ст. 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”  повинна визначатись згідно із Законом України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" суперечить законодавству. Статтею 50 Закону передбачено, що особам, потерпілим від аварії на ЧАЕС 1 категорії, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю встановлюється у відповідних відсотках від мінімальної пенсії за віком. Згідно п.2  Постанови КМУ № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" передбачено, що пенсії, призначені відповідно до ч. 4 ст. 54 та додаткові пенсії, визначені ст. 50 Закону розраховуються, виходячи із розміру 19,91 грн.

        Згідно ст.63 Закону фінансування виплат за цим Законом проводиться за рахунок коштів державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, тому на підставі наведеного просить суд позовні вимоги позивача залишити без задоволення.

Перевіривши доводи сторін, дослідивши подані сторонами докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Право на належний соціальний захист громадян України закріплено у ст.46 Конституції України.

Статтею 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті інших або нових законів, при внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод громадян.

Позивач є інвалідом ІІІ групи, захворювання якого пов’язане з Чорнобильською катастрофою, віднесений до 1 категорії осіб, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, одержує пенсію по інвалідності на підставі ст.54 Закону та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, на підставі ст.50 цього Закону.

Розрахунок пенсії позивачу УПФ України в Солонянському районі Дніпропетровської області провело, виходячи з розміру 19 грн. 91 коп., установленого чинною на той час постановою КМУ від 03.01.2002 року  № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету".

Але суд вважає, що при розрахунку державної та додаткової пенсії, передбачених статтями 50, 54 Закону, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлених у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

           Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв‘язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою КМУ від 30 травня 1997 року № 523.  Ця постанова є чинною, її положення стосовно критеріїв   обчислення розмірів пенсій відповідають змісту статей 50, 54 Закону.  А в п.2 постанови  від 03 січня 2002 року № 1, яку застосував відповідач,  КМУ установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, усупереч положенням зазначених статей закону, при чому ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.  

 При вирішенні даного спору суд виходить із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами, тому при розрахунку державної та додаткової пенсії, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.  

      Положення ч. 3 ст. 28 Закону № 1058 – ІV не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку інших пов‘язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого розміру пенсії за віком.  

      Відповідно до Закону України від 05.10.2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» » вказаний Закон доповнено ст.71, згідно з якою дія положень цього Закону не може призупинятись іншими законами, крім Законів про внесення змін до цього Закону.  

      Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп визнано неконституційними п. 28 розділу ІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими були внесенні зміни в Закон України «Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  У цьому ж Рішенні Конституційного Суду України зазначається, що Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів та при прийнятті Закону України «Про Державний Бюджет України» мають бути дотриманні принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збереження пільги, компетенції і гарантії.  

      Рішення Конституційного Суду України є обов‘язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.  

      Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв‘язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії Законів України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.  

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов‘язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.  

При вирішенні даних правовідносин, які виникли між сторонами у справі, слід керуватися нормами Закону, а не постановами КМ України.  Пункт 5 постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» вказує, що судам необхідно виходити з того, що нормативно – правові акти будь–якого державного чи іншого органу підлягають оцінці на відповідність  як Конституції, так і закону.  Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно – правовий акт, який підлягає застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов‘язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.  

          Згідно з ч. 4 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.      

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, є джерелом права, свідчить про те, що органи державної влади на можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов”язків (справа «Кечко проти України», рішення від 08.11.2005 року).

Оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, а Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має особливу процедуру внесення до нього змін та доповнень, суд вважає, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме положення ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

Отже, з урахуванням всього наведеного суд приходить до висновку, що позивач, як інвалід 3-ї групи, захворювання якої пов’язане з Чорнобильською катастрофою, є особою 1 категорії,  має законне право на державну пенсію у розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком, а також на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 1 січня 2009 року, оскільки за попередній час вимоги позивачки задоволено іншим судовим рішенням.

Суд також вважає, що для обрахунку пенсій слід застосовувати мінімальну пенсію за віком, яка визначена абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове Державне пенсійне страхування» в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Даний прожитковий мінімум визначається Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.  

Вирішуючи питання про поновлення за заявою позивачки пропущеного шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, передбаченого ч.2 ст.99 КАС України, як такого, що пропущений з поважних причин, суд приходить до наступного.

Як убачається із копій рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі 2-а-12313/08/0470 від 12 жовтня 2009 року, позивачка після рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року, дізнавшись про порушення свого права діями відповідача про зниження розміру пенсії на підставі ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік», в установлений законом строк звернулася до адміністративного суду з позовом про стягнення заборгованості по недоплачених сумах пенсії та перерахунок і виплату у новому розмірі пенсії на майбутнє. Рішення суду 1 інстанції з частковим задоволенням її позову було прийнято 12 жовтня 2009 року, рішення апеляційного суду – 15 липня 2010 року, копію ухвали позивачка одержала 25 липня 2010 року. Задоволені позовні вимоги позивачки про перерахунок та виплату пенсії за період по 31 грудня 2008 року включно, у задоволенні решти вимог відмовлено.

           З позовом у даній справі позивачка звернулася 12 жовтня 2010 року, тобто у межах строку звернення до суду, визначеного ч.2 ст.99 КАС України.

За таких обставин, коли справа за позовом позивачки, поданим у встановлений законом строк на час її звернення до суду, знаходилася на розгляді у судах протягом 2008-2010 років, і позивачка дізналася про відмову їй у решті позову, тобто про порушення її права, із ухвали апеляційного суду від 15 липня 2010 року, одержавши копію ухвали 25 липня 2010 року,  суд вважає, що строк звернення позивачки до суду з позовом у даній справі не пропущено, тому відсутні підстави для його поновлення, а позов підлягає задоволенню у решті вимог.

Окрім того, суд приймає до уваги і положення ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», згідно яких суми пенсії не одержані своєчасно з вини органу, що призначає  або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком та положення ч.1 ст.76 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 8 лютого 1995 року № 39/95-ВР,  до вказано, що право на подання  позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров’ю особи, не обмежується строком давності.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.100, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 183-2 КАС України,   суд

ПОСТАНОВИВ:

         Позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Солонянському районі Дніпропетровської області про поновлення строку звернення до суду, визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.

         Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Солонянському районі  Дніпропетровської області щодо відмови у перерахунку та виплаті  пенсії ОСОБА_1 .  

         Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Солонянському районі  Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 ,  основну пенсію згідно ч.4 статті 54 Закону України   «Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком, встановленої в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на момент виплати, та додаткову  пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної  пенсії, визначеної залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до ст. 28 Закону України   "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", починаючи із  1 січня 2009 року, відмовивши у решті вимог щодо поновлення строку звернення до суду.

          Постанова підлягає негайному виконанню у розмірі суми місячного  платежу.      

          Постанову може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Солонянський районний суд Дніпропетровської протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

       Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

    Суддя                                                             Н.М.Трещова