АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 - 7835 / 2010 р. Головуючий у 1-й інстанції: Міщенко Т.М.
Суддя-доповідач: Сапун О.А.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Пільщик Л.В.,
суддів: Сапун О.А.,
Краснокутської О.М.,
при секретарі: Петровій О.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПП ОСОБА_9 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ПП ОСОБА_9, Мелітопольської міської ради про визнання недійсним договору оренди землі ділянки, -
ВСТАНОВИЛА:
27 квітня 2010 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулись до суду із позовом, в якому просили визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 92,62 кв.м по АДРЕСА_1 який укладений 03 липня 2008 року між Мелітопольською міською радою та приватним підприємцем ОСОБА_9
Зазначали, що вказана земельна ділянка знаходиться в межах прибудинкової території багатоквартирних будинків АДРЕСА_2 і перебуває у спільному користуванні мешканців будинків. Передача ділянки в оренду порушує їх права, оскільки на ній розміщені дитячий майданчик, майданчик для сушки білизни. Крім того, пункт п.1.3 рішення № 1/7 Мелітопольської міської ради від 27 травня 2008 року про передачу ПП ОСОБА_9 земельної ділянки по провулку Садовому-1 площею 92,62 кв.м для будівництва, розміщення та експлуатації магазину продовольчих товарів, на підставі якого 03 липня 2008 року укладено спірний договір оренди земельної ділянки, скасований рішенням №2/13 Мелітопольської міської ради від 22 жовтня 2009 року. Виходячи з викладеного, просили позов задовольнити у повному обсязі.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 вересня 2010 року позов задоволено.
Договір оренди земельної ділянки, який укладений 03 липня 2008 року між Мелітопольською міською радою та ПП ОСОБА_9 і зареєстрований 08 грудня 2008 року у Запорізькій регіональній філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» при Держкомземі України за № 040826200290, визнано недійсним.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ПП ОСОБА_9 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись не допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду наданим доказам, просить рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 вересня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника апелянта, доводи позивачів та представника Мелітопольської міської ради, розглянувши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 309 ЦПК України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, у разі порушення або неправильного застосування норм матеріального або процесуального права що призвело до неправильного вирішення справи.
Задовольняючи вимоги і визнаючи недійсним договір оренди земельної ділянки, суд першої інстанції виходив з того, що відведення спірної земельної ділянки в оренду ПП ОСОБА_9 для будівництва магазину продовольчих товарів порушує права позивачів, як користувачів вказаної ділянки, оскільки вона входить до прибудинкової території багатоквартирних будинків АДРЕСА_2 і на ній розташовані дитячий майданчик та майданчик для сушки білизни.
Між тим, цей висновок не відповідає наданим по справі доказам.
Відповідно до пункту 2 статті 10 Закону України від 19 червня 1992 року № 2482-ХІІ "Про приватизацію державного житлового фонду" власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території, відповідно до своєї частки у майні будинку.
Згідно із частинами 2 та 3 статті 42 Земельного кодексу України у разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.
Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відведена під будівництво магазину земельна ділянка відноситься до земель прибудинкової території.
Статтею 16 Закону України "Про планування і забудову територій" від 20 квітня 2000 року №1699-III ( з подальшими змінами і доповненнями ), встановлено, що проект розподілу території – це містобудівна документація, яка розробляється для мікрорайону (кварталу) чи його частина з метою розмежування земельних ділянок. Проектом розподілу території визначаються площі та межі: при будинкових територій існуючих і запроектованих жилих будинків; земельних ділянок, на яких розміщуються громадські споруди та інші об’єкти містобудування; надлишків земельних ділянок, призначених для подальшого спорудження будинків і споруд та іншого використання (при розподілі території існуючої забудови); територій загального користування; територій обмеженого користування земельною ділянкою, встановленого згідно з договором, рішенням суду або в іншому, визначеному законом порядку. Рішення про розроблення та затвердження проектів розподілу території приймаються відповідними радами.
Проект розподілу території є основою для визначення меж земельних ділянок на території існуючої забудови для розташування будинків і споруд, розроблення відповідної землевпорядної документації та оформлення в установленому законодавством порядку правовстановлюючих документів власникам, співвласникам, орендарям, а також встановлення меж земельної ділянки в натурі.
Між тим, з наданих по справі доказів видно, що межі та площі прибудинкових територій будинків №АДРЕСА_2 не визначалися та не затверджувалися за відповідним проектом.
Згідно зі ст.ст. 193, 194, 202 ЗК України Державний земельний кадастр –це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів. Державний земельний кадастр є основою для ведення кадастрів інших природних ресурсів.
Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель.
Державний реєстр земель складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.
В ході розгляду спору з’ясовано, що інформація щодо визначення меж та площ прибудинкових територій АДРЕСА_2 у Мелітопольському міському відділі Запорізької регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» відсутня.
27 квітня 2007 року рішенням № 6/7 Мелітопольської міської ради Запорізької області було погоджено місце розташування магазину продовольчих товарів по АДРЕСА_1 площею 0,01 га та надано дозвіл приватному підприємцю ОСОБА_9 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ( а. с. 17 ). В подальшому необхідна документація була виготовлена, рішенням № 1/7 від 27 травня 2008 року Мелітопольська міська рада затвердила проект землеустрою про відведення ПП ОСОБА_9 та передачу в оренду строком на п’ять років земельної ділянки площею 92,62 кв. м по АДРЕСА_1 для будівництва магазину продовольчих товарів.
Доведено, що розпорядником земель в межах міста Мелітополя, у тому числі спірної земельної ділянки, є Мелітопольська міська рада, яка вправі була самостійно вирішувати питання щодо надання земельної ділянки у користування і яка є стороною по договору оренди від 03 липня 2008 року, зареєстрованого 08 грудня 2008 року за №040826200290 у Запорізькій регіональній філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» при Держкомзхемі України ( а .с. 16-23 ).
У разі незгоди будь-кого зі сторін по договору оренди з умовами укладеної угоди, саме вони мають право її оспорити в порядку господарського судочинства.
Оскільки позивачі не являються стороною по спірному договору оренди, а також враховуючи конкретні обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність їх позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 307,309,313,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ПП ОСОБА_9 задовольнити.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 вересня 2010 року по цій справі скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ПП ОСОБА_9, Мелітопольської міської ради про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки залишити без задоволення .
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді :