ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 серпня 2007 року Справа №2а-725/07
Вінницький окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Сторчака В.Ю.
при секретарі судового засідання Заболотної О.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов
ОСОБА_1до управління праці та соціального захисту населення Липовецької районної державної адміністрації про зобов'язання виплатити суми недоплаченої разової щорічної грошової допомоги
В присутності сторін:
позивачів: ОСОБА_2. (представник за довіреністю)
відповідач в судове засідання не з'явився
В С Т А Н О В И В :
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1про зобов'язання виплатити суми недоплаченої разової щорічної грошової допомоги за 2004 - 2007 роки.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що оскільки вони є учасником війни, про що свідчить відповідне посвідчення, то, відповідно до вимог ч.5 ст.12, ч.5 ст.13, ч.5 ст.14 та ч.5 ст.15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року, вона має право на щорічну разову грошову допомогу, яка повинна виплачуватись до 5 травня.
Також у позовній заяві зазначила, що відповідно до Законів України «Про державний бюджет» за 2004 рік допомога не виплачувалась взагалі, а за 2005, 2006 та 2007 роки виплачувалась в різних розмірах за кожен рік.
При цьому позивач вважає, що розрахунок ціни позову необхідно здійснювати беручи до уваги розмір мінімальної пенсії за віком, у 2005, 2006, 2007 році - Законом про державний бюджет на відповідний рік, що у 2004 році становило 92 грн. 45 коп., у 2005 році - 332 грн., у 2006 році - 359 грн.
Представник позивача підтримує позовні вимоги в повному об'ємі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
За таких обставин, враховуючи положення ч.3 ст.122 КАС України, справа розглядається за відсутності відповідача.
Так, згідно ст.17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-XII від 22.10.1993 року, фінансування витрат, пов'язаних з веденням в дію цього Закону здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. При цьому, позивач отримала кошти разової грошової допомоги за 2005-2007 роки в розмірах, передбачених Законами про Державний бюджет на відповідні роки.
Окрім цього, ст.77 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» зупинено дію ч.5 ст.12, ч.5 ст.13, ч.5 ст.14 та ч.5 ст.15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року в частині визначення розміру щорічної разової грошової допомоги, про що в Закон від 22.10.1993 року внесено відповідні зміни.
Відповідно до ст.95 Конституції України визначено, що будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, а також розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються Законом про Державний бюджет, норми зазначеного Закону є пріоритетними відносно інших законів, зокрема, Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року.
Крім того, позивач пропустила річний строк звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, а тому у позові слід відмовити на підставі ч.2 ст.99, ч.1 ст.100 КАС України.
Виконавши дії, передбачені ч.ч. 3, 4 ст.111 КАС України, суд, закінчив попереднє провадження у даній справі та перейшов до судового розгляду.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Згідно посвідчення, що надане позивачем вона є учасником війни, на яких розповсюджується дія норм Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року.
Відповідно до ч.5 ст.12, ч.5 ст.13, ч.5 ст.14 та ч.5 ст.15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року вони мають право на щорічну разову грошову допомогу, яка повинна виплачуватись до 5 травня.
Натомість, відповідно до ст.95 Конституції України від 28.06.1996 року виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
В силу викладеного, позивачу у 2005, 2006 та 2007 роках були виплачені кошти щорічної разової грошової допомоги в обсягах, встановлених Законами України «Про державні бюджет України» на відповідні роки.
Отримання позивачем щорічної разової допомоги у розмірах встановлених Законами України «Про державний бюджет України», підтверджується наданою довідкою.
Розглянувши матеріали даної справи суд приходить до висновку, що дії відповідача (Управління праці та соціального захисту населення Липовецької районної державної адміністрації) щодо виплати щорічної разової грошової допомоги в обсязі, встановленому Законами «Про державний бюджет» на відповідні роки не порушують чинного законодавства та відповідають загальній теорії права, якою встановлено, що закони втрачають дію також у разі фактичного скасування, коли ухвалений новий закон з того самого питання, а старий формально не скасований.
Окрім цього, статтею 23 Бюджетного кодексу України передбачено, що управління праці та соціального захисту населення може здійснювати з бюджету будь-які бюджетні забов'язання та платежі лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються Законом про Державний бюджет чи рішення про місцевий бюджет.
Згідно ч.5 ст.51 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.
Також ч.1 ст.17 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних із введенням в дію цього закону здійснюється за рахунок коштів державного чи місцевого бюджетів.
При цьому слід зазначити, що відповідно до п.18 ч.1 ст.77 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2006 дію ч.5 ст.12, ч.5 ст.13, ч.5 ст.14 та ч.5 ст.15 Закону від 22.10.1993 року.
В зв'язку з вищевикладеними обставинами у позові в частині стягнення щорічної разової грошової допомоги за 2004, 2005, 2006 роки слід відмовити.
Кодекс адміністративного судочинства України набрав чинності з 1 вересня 2005 року. До набрання чинності зазначеного Кодексу позивач мав би звертатися до суду за правилами Глави 31-А ЦПК України (1963р.), статтею 248-5 якого передбачено двомісячний строк звернення до суду, з моменту встановлення порушеного права.
Частиною 2 статті 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Тобто, про порушення своїх прав на отримання щорічної разової грошової допомоги у розмірі, встановленому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивачі мали би дізнатися при отриманні зазначеної допомоги до 5 травня відповідного року та звернутися до суду на протязі року - до 5 травня наступного року.
Разом з цим, рішенням Конституційного суду України №1-29/2007 від 09.07.2007 року визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ч.2 ст.28 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" №489-V від 19.12.2006 року, за якою у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ( 3551-12 ) повинна здійснюватись у таких розмірах: інвалідам I групи - 450 гривень, інвалідам II групи - 360 гривень, інвалідам III групи - 300 гривень; учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 280 гривень; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 450 гривень; членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни і жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами, - 150 гривень; учасникам війни та колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, які були насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 55 гривень.
За таких обставин, а також враховуючи положення до ч.2 ст.152 Конституції України від 28.06.1996 року, відповідно до якої закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, при обрахуванні розміру та встановленні порядку відшкодування щорічної разової грошової допомоги, що підлягає виплаті до 5 травня 2007 року слід керуватися нормами Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-XII від 22.10.1993 року.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" позивачам були частково виплачені кошти щорічної разової грошової допомоги у обсягах, визначених ч.2 ст.28 цього Закону.
За таких обставин позов ОСОБА_1підлягає частковому задоволенню з урахуванням зазначених обставин.
Враховуючи положення ч.1 ст.17-1 Закону №3551-XII від 22.10.1993 року, відповідно до якої щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання, а також Типові положення «Про Головне управління праці та соціального захисту населення обласної, Київської міської державної адміністрації, управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської державної адміністрації» та «Про управління праці та соціального захисту населення районної, районної у м.Києві та Севастополі державної адміністрації», що затверджені Постановою КМУ №790 від 30.05.2007 року, суд приходить до висновку, що обов'язок по виплаті зазначених коштів належить до компетенції управління праці та соціального захисту населення Липовецької районної державної адміністрації.
З урахуванням наведеного, керуючись ст.95 Конституції України від 28.06.1996 року, Рішення Конституційного суду України №1-29/2007 від 09.07.2007 року, ч.5 ст.51, ст.23 Бюджетного кодексу України, ч.5 ст.12, ч.5 ст.13, ч.5 ст.14 та ч.5 ст.15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року, ч.2 ст.28 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" №489-V від 19.12.2006 року, ч.ч. 3, 4 ст.111, ч.3 ст.122, ст.ст. 7, 71, 86, 99, 100, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
1. Позов ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Липовецької районної державної адміністрації про зобов'язання виплатити суми недоплаченої разової щорічної грошової допомоги задовольнити частково.
2. Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Липовецької районної державної адміністрації виплатити позивачу у справі №2-а-725/07 кошти недоплаченої разової щорічної грошової допомоги з урахування сум, що отримані нею згідно ч.2 ст.28 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" №489-V від 19.12.2006 року.
3. У решті позовних вимог відмовити.
Відповідно до ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня ї проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя : /підпис/
Копія вірна
Суддя:
Секретар: