Справа № 2-1103/2010
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2010 року Жидачівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого – судді Салія В.В.
при секретарі Рибаковій І.І.
розглянувши у відкритому судовому засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ходорівської міської ради, ЖБК «Цукровик», ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно,-
встановив :
Позивач звернувся в суд із заявою про визнання права власності на нерухоме майно, мотивуючи свої вимоги тим, що 07 жовтня 2008 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 укладено попередній договір поступки паєнагромадження в ЖБК «Цукровик». ОСОБА_2 взяв на себе зобов'язання не пізніше 31 березня 2010 року закінчити будівництво та здати в експлуатацію будинок №АДРЕСА_1 та провести переоформлення права власності на відступлену частку(паєнагромадження) - трьохкімнатну квартиру № АДРЕСА_1. За умовами договору ним повністю оплачено вартість квартири в сумі 173937.50 грн. Окрім укладання попереднього договору поступки паєнагромадження між ним та ЖБК «Цукровик», як забудовником, 17 вересня 2009 року, укладено договір дольової участі у будівництві житлового будинку №АДРЕСА_1, відповідно до умов якого право власності на квартиру переходить до нього з моменту здачі будинку в експлуатацію. 25 травня 2010 року Інспекцією ДАБК у Львівській області видано Сертифікат відповідності, який засвідчує відповідність ДБНІП закінченого будівництвом 7б-ти квартирного житлового будинку(перша черга - 36 квартир), загальною площею 2030,3 кв.м. ЖБК «Цукровик» звернулося до Ходорівської міської ради про оформлення права власності на квартиру. Однак 11 червня 2010 року рішенням № 130 виконавчий комітет Ходорівської міської ради відмовив у видачі свідоцтва на право власності. Трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 йому передана ЖБК «Цукровик» 26 травня 2010 року. Маючи всі правові підстави для отримання у власність квартири в будинку за №АДРЕСА_1, він не може реалізувати своє конституційне право на житло через небажання виконавчого комітету Ходорівської міської ради прийняти законне рішення.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав, покликаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача – Ходорівської міської ради в судове засідання не з”явився, а в суд було направлено заяву, згідно якої Ходорівська міська рада проти позову заперечує, просить справу слухати у відсутності представника міської ради.
Представник відповідача ЖБК «Цукровик», вона ж представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_4 в судове засідання не з”явилася, а в суд було направлено заяву, згідно якої позов визнає, просить справу слухати у її відсутності.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вбачає підстави для задоволення позову.
Згідно ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватись на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
За договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети (ст. 1132 ЦК України).
Вкладом учасника вважається все, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно, в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки ( ч. 1 ст. 1133 ЦК України).
Згідно частини 1 ст. 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.
Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (у редакції, чинній на час укладення договору) передбачено, що об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.
Суб'єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави (частина перша статті 5 цього Закону).
Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій відповідно до законодавчих актів України (частина п'ята статті 7 цього ж Закону).
Відповідно до частин першої і другої статті 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність" основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.
Згідно статті 10 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиційна діяльність може здійснюватись за рахунок: власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб тощо); позичкових фінансових коштів інвестора (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити); залучених фінансових коштів інвестора (кошти, одержані від продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб); бюджетних інвестиційних асигнувань; безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань організацій, підприємств і громадян.
Згідно ст.1б ЦК України способом захисту порушеного цивільного права та інтересу є визнання права.
Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно вимог ст. 384 ЦК України, будинок, споруджений або придбаний житлово-будівельним (житловим) кооперативом, є його власністю. У разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником.
Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно ст. ЗЗІ ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Згідно ст.182 ЦК України, право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації.
Судом достовірно встановлено, що 07 жовтня 2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 укладено попередній договір поступки паєнагромадження в ЖБК «Цукровик». За умовами договору позивачем повністю сплачено вартість трьохкімнатної квартири № 27 в сумі 173937.50 грн. 17 вересня 2009 року між позивачем та ЖБК «Цукровик», як забудовником, укладено договір дольової участі у будівництві житлового будинку №АДРЕСА_1, відповідно до умов якого право власності на квартиру переходить до позивача з моменту здачі будинку в експлуатацію. 25 травня 2010 року Інспекцією ДАБК у Львівській області видано Сертифікат відповідності, який засвідчує відповідність ДБНІП закінченого будівництвом 7б-ти квартирного житлового будинку(перша черга - 36 квартир), загальною площею 2030,3 кв. Згідно технічного паспорта, виданого 24.07.2009 року Стрийським МБТІ, квартира №27 входить в збудований будинок № АДРЕСА_1. 26 травня 2010 року ЖБК «Цукровик» передав позивачу трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, а тому маються всі підстави для визнання за позивачем права власності на вказане нерухоме майно.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Поскільки позивач був звільнений від сплати судового збору(держмита) та витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ, то вказані витрати, а також витрати, пов»язані з оплатою правової допомоги адвоката, слід стягнути з ЖБК «Цукровик», так як позивач перебував в договірних відносинах з ЖБК «Цукровик», який не виконав своїх зобов»язань, проти чого представник ЖБК «Цукровик» не заперечує.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 169, 212-215 ЦПК України, ст. 41 Конституції України, Законом України "Про інвестиційну діяльність", ст.ст. 16, 182, 316, 317, 319, 328, 331, 384, 1130-1133 ЦК України суд,-
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 ем право власності на трьохкімнатну квартиру № АДРЕСА_1.
Стягнути з ЖБК «Цукровик» на користь:
- держави судовий збор(держмито) в сумі 1700.00 грн.;
- територіального управління державної судової адміністрації у Львівській області витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ в сумі 120.00 грн.;
- ОСОБА_1 витрати, пов»язані з оплатою правової допомоги адвоката в сумі 5000.00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Львівської області через Жидачівський районний суд.
Головуючий-суддя: підпис
Суддя Жидачівського районного суду В.В. Салій
Примітка: оригінал рішення знаходиться в матеріалах
в матеріалах цивільної справи № 2-1103/2010