КОМПАНІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                            Справа № 2-99/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

20 вересня 2010 року                                                                         селище Компаніївка

Компаніївський районний суд Кіровоградської області у складі:

    головуючої                   судді Варакіної Н.Б.

    при секретарі                Степановій Л.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в селищі Компаніївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів та звільнення від сплати боргу за аліментами,  

В С Т А Н О В И В:

    ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів та звільнення від сплати боргу за аліментами. В обґрунтування вимог зазначає, що рішенням суду від 12.10.2000 року шлюб між ним та ОСОБА_2 розірваний та з нього на утримання неповнолітніх дітей стягнуті аліменти. В зв’язку із зміною матеріального стану та хворобою просив змінити розмір аліментів з частки від заробітку на тверду грошову суму у розмірі 100 грн. Крім того, просив звільнити від сплати боргу за аліментами, які нараховані за період з жовтня 2006 року по лютий 2010 року в розмірі 13 109 грн. 25 коп. Посилається на те, що відповідач не пред’являла виконавчий лист до виконання, оскільки проживала з ним однією сім’єю та отримувала кошти на утримання дітей у добровільному порядку.

    В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_3 вимоги підтримали. Позивач суду пояснив, що шлюб з відповідачем розірвали в 2000 році, але фактично, до вересня 2008 року, проживали однією сім’єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, зароблені кошти віддавав відповідачу, їх витрачали на потреби родини, в тому числі на утримання доньок. В 2005 році захворів на туберкульоз. На даний час офіційно не працює, має мінливі, сезонні заробітки, отримує орендну плату за земельний пай в розмірі 2500 грн. в рік.

Відповідач та її представник ОСОБА_4 вимоги не визнали. Суду відповідач пояснила, що шлюб з позивачем розірвала в 2000 році, але до вересня 2008 року проживали однією сім’єю, позивач доглядав господарство, іноді працював, мав  мінливий заробіток. Рішенням суду від  12.10.2000 року з позивача стягнуті аліменти на утримання доньок. Виконавчий лист до виконання не пред’являла, оскільки ОСОБА_1 погрожував, що в разі пред’явлення нею виконавчого листа до виконання припинить надавати кошти на утримання доньок в добровільному порядку.

Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6  суду пояснили, що є доньками сторін, та  з 2000 року по вересень 2008 року батьки проживали однією сім’єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, мати працювала та приносила основний дохід в родину, а батько доглядав господарство та іноді також працював, мав мінливий дохід. Зароблені кошти батько віддавав матері.

Суд заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 12.10.2000 року шлюб між сторонами розірваний і на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, стягнуті аліменти в розмірі ј частини його заробітку, але не менше Ѕ частини неоподаткованого мінімуму громадян на кожну дитину щомісячно до 30.01.2009 року, після чого утримувати у вказаному порядку по ј частині до 21 жовтня 2010 року (а.с. 72).

Позивач суду пояснив, що після розірвання шлюбу з відповідачем, з 2000 року до вересня 2008 року проживали однією сім’єю, вели спільне господарство та мали спільний бюджет, кошти які він заробляв віддавав позивачу, яка витрачали їх на потреби родини. Тому у ОСОБА_2 не було потреби пред’являти виконавчий лист до виконання. Тільки після того, як відносини між ними остаточно погіршилися і відповідач з доньками змінила місце проживання, вона пред’явила виконавчий лист до  виконання.

Факт проживання однією сім’єю підтверджуються письмовими матеріалами справи, а саме: довідкою Мар’ївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області № 241 від 15.03.2010 року, з якої вбачається, що позивач та його колишня дружина до вересня 2008 року проживали АДРЕСА_1 спільно, вели спільне господарство, виховували та утримували дітей (а.с. 73); довідкою № 232 від 11.03.2001 року з якої вбачається, що за вищевказаною адресою зареєстровані позивач, відповідач та їх доньки (а.с. 71), копією погосподарської книги (а.с. 74, 75).

Відповідач та доньки сторін в судовому засіданні підтвердили зазначені обставини.    

Крім того, ОСОБА_2 суду пояснила, що пред’явила виконавчий лист до виконання лише 29.10.2009 року, оскільки до цього часу позивач погрожував їй, що в разі пред’явлення виконавчого листа припинить надавати кошти на утримання дітей.

За інформацією ВДВС Компаніївського РУЮ виконавчий лист ОСОБА_2 пред’явила до виконання 29.10.2009 року (а.с. 92).

Державним виконавцем проведений розрахунок заборгованості за аліментами за період з жовтня 2006 року по лютий 2010 року, яка становить 13 109 грн. 25 коп.         (а.с. 69).  

Відповідно до ч. 3 ст. 197 СК України суд може звільнити платника аліментів від сплати заборгованості, якщо буде встановлено, що вона виникла внаслідок непред’явлення без поважної причини виконавчого листа до виконання особою, на користь якої присуджено аліменти.

      В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 не пред’являла виконавчий лист до виконання без поважної причини, оскільки проживали однією сім’єю з відповідачем та отримувала кошти від нього, а тому суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_1 від сплати боргу за аліменти за період з жовтня 2006 року по вересень 2010 року в розмірі 11 892 грн. 75 коп., і в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

    Позивач просить змінити розмір аліментів, яку має сплачувати на утримання доньки ОСОБА_5 з частки від доходу на тверду грошову суму в розмірі 100 грн. посилається на те, що захворів на туберкульоз, потребує постійного лікування та не працює.

    З матеріалів справи вбачається, що позивач з 2005 по 2006 рік мав 2 групу інвалідності, а з 2007 по 2008 роки 3 групу  інвалідності в зв’язку з захворюванням на туберкульоз (а.с. 57, 59).

    В 2006 році знаходився на лікування в обласній туберкульозній лікарні, але був виписаний за порушення режиму (а.с. 84).

    Станом на 11.08.2001 року має діагноз «малые остаточные изменения после излеченного туберкулеза» (а.с. 85, 86).

    В позові ОСОБА_1 зазначив, що не працює, на підтвердження надав індивідуальні відомості про застраховану особу, з яких вбачається, що за нього сплачувались пенсійні внески за 2002, 2003, 2005, 2008 роки (а.с. 76).

    В судовому засіданні позивач пояснив, що офіційно влаштуватися на роботу змоги не має, але не офіційно працює, виконує сезонні роботи на замовлення приватних осіб.

    Підтвердив той факт, що належна йому земельна ділянка (пай) знаходиться в оренді у одноосібника ОСОБА_7, який за 2010 рік виплатив йому оренду плату в розмірі 2 500 грн.

    Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось з них.

    З пояснень обох сторін та їх доньок вбачається, що ОСОБА_1 на протязі їх сумісного життя (до вересня 2008 року) працював іноді, постійної роботи не мав, заробітки були мінливі, часто офіційно у трудових відносинах з роботодавцем не перебував.

    За таких обставин не можна вважати, що матеріальний стан платника аліментів погіршився у порівнянні з минулим.

Відомості про відсутність страхових внесків до пенсійного фонду за позивача не можуть свідчити про те, що він взагалі не працює і не отримує заробітку (доходу).  

Стан здоров’я ОСОБА_1 погіршився в період з 2005 по 2007 роки, тоді йому була призначена 2 та 3 група інвалідності, а за цей період позивач звільнений від сплати боргу за аліментами.

Враховуючи викладене та те, що 21 жовтня 2010 року донька ОСОБА_7 вже досягне повноліття, позовні вимоги в частині зміни розміру аліментів задоволенню не підлягають.    

На підставі викладеного, ст.ст. 192, 197 СК України, керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

    Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів та звільнення від сплати боргу за аліментами задовольнити частково.

    Звільнити ОСОБА_1 від сплати заборгованості за аліментами з жовтня 2006 року по вересень 2010 року в розмірі 11 892 грн. 75 коп.

    В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції  шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Компаніївського

районного суду

Кіровоградської області                    підпис                   Н.Б. Варакіна

Рішення не набрало законної сили

З оригіналом згідно:

Суддя Компаніївського

районного суду

Кіровоградської області                                                   Н.Б. Варакіна