^{Апеляційний суд міста Севастополя}

Справа № 22ц-844/2006р.                                            Головуючий у першій

інстанції Бессараб Л.М.

Категорія 40                                                                 Доповідач у апеляційній

інстанції Єфімова В.О.

УХВАЛА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

03 серпня 2006 року колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі: головуючого  - Єфімової В.О. суддів      - Водяхіної Л.М.,Птіціної В.І., при секретарі- Соменко С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення місцевого суду Гагарінського району м. Севастополя від 12 травня 2006р, по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до гаражно-будівного кооперативу „Памір" про поновлення на роботі та стягнення заборгованості по заробітній платі, -

ВСТАНОВИЛА:

05.09.2005р. ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до гаражно-будівного кооперативу (далі ГБК) „Памір", та уточнивши вимоги просила поновити її на роботі на посаді бухгалтера-скарбника ГБК, та стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 12029,94 грн., заборгованість по заробітній платі в розмірі 2391 грн. та компенсацію за затримку виплати зарплати в сумі 4514,23 грн.

Позовні вимоги тим, що з 1996р. вона працювала на посаді бухгалтера-скарбника ГБК „Памір", наказом від 19.02.2001р. була звільнена за п.4 ст.40 КЗпП України. Вважає звільнення незаконним, оскільки у зв'язку з неможливістю продовжувати роботу через протиправні дії члена ГБК, вимушена була залишити роботу з 12.02.2001р. Вказує, що з наказ про звільнення їй не оголошувався, трудова книжка видана тільки 01.12.2001р. Також вказує, що за час роботи їй невиплачена заробітна плата у сумі 2391 грн.

Рішенням місцевого суду Гагарінського району м. Севастополя від 12 травня 2006р. ОСОБА_1 з задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення за мотивами позовної заяви, які суд на її думку належно не оцінив. Вказує, що суд не прийняв до уваги той факт, що графіку її робочого часу не існувало, а складені відповідачем акти не являються доказами прогулів.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши матеріали справи і перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що її звільнення зроблено з додержанням норм трудового права.

З такими висновками суду погоджується судова колегія.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи та наданими сторонами доказами, ОСОБА_1 з 15.09.1996р. знаходилась у трудових відносинах з відповідачем (арк. справи 17,55,56,72). З 12 по 16 лютого 2001р. учинила прогули та  наказом від 19.02.2001р. була звільнена за п.4 ст.40 КЗпП України (справа 2-3408/05, арк. справи 42).

Суд першої інстанції дав належну оцінку тому факту, що прогули позивачки з 12 по 16.02.2001р. підтверджуються актами (справа 2-3408/05, арк. справи 44-48) та показаннями свідків, що були допитані у суді першої інстанції (т.2 арк. справи 110). Доказів поважності причин відсутності на роботі у вказані дні позивачка суду не надала, в матеріалах справи вони відсутні.

Також суд першої інстанції правильно врахував той факт, що позивачкою пропущений строк, передбачений ст.233 КЗпП України для звернення до суду із вказаним позовом.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звільнена 19.02.2001р., відповідно її пояснень у судовому засіданні суду першої інстанції, трудову книжку отримала у жовтні-листопаді 2001р.(арк. справи 113), а позовна заява подана нею 05.09.2005р. (арк. справи 2), тобто з пропуском встановленого ч.І ст.233 КЗпП України строку на звернення до суду з позовом.

Доказів поважних причин пропущення вказаного строку позивачка суду не надала, в матеріалах справи вони відсутні. Посилання позивачки про те, що попередня позовна заява по вказаному спору була залишена без розгляду, не свідчить про поважні причини пропуску строку на звернення з позовом, оскільки вказаний факт не перериває строку позовної давності та після цього перебіг строку починається заново.

Також не знайшли свого підтвердження доводи ОСОБА_1 про існування заборгованості по заробітної платі, оскільки належних доказів цього позивачка суду не надала.

Суд першої інстанції належно оцінив викладене та надані сторонами докази і обґрунтовано постановив рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1.

При такому положенні судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції законне та обґрунтоване, доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення, суду, відповідно до ст.308 ЦПК України - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.303-315 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення місцевого суду Гагарінського району м. Севастополя від 12 травня 2006р.залишити без зміни.

Ухвала набирає законної чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання законної сили.

В.О.Єфімова

Л.М.Водяхіна

Головуючий Судді:

В.І.Птіціна