З А О Ч Н Е   Р І Ш Е Н Н Я                                   

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И                      Справа № 2-628/07

 

16 жовтня 2007 року                                                                                                                  м. Хорол           

Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Карпушина Г.Л.

при секретарі - Корнет В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до виробничого сільськогосподарського кооперативу ім. Шевченка Хорольського району Полтавської області про стягнення боргу за договором позики,

          В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ВСК ім. Шевченка про стягнення боргу за договором позики. Вказував, що 22 грудня 2006 року він позичив і таким чином надав фінансову допомогу відповідачу, на ведення сільськогосподарського виробництва, придбання необхідного якісного посівного матеріалу, паливно-мастильних матеріалів, гербіцидів, мінеральних добрив тощо в сумі 2000000 (два мільйони) гривень. Одержання відповідачем зазначеної суми підтверджується укладеним в письмовому вигляді договором позики від 22 грудня 2006 року та актом від 20 лютого 2007 року про отримання в повному обсязі зазначеної суми, які скріплені печаткою ВСК Ім. Шевченка. Відповідач зобов'язувався повернути гроші до 1 вересня 2007 року. Однак у вказаний термін гроші не повернув. Під будь - яким приводом керівництво підприємства ухиляється від виконання свого зобов'язання.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав повністю та прохав стягнути з ВСК ім. ШевченкаАДРЕСА_1 в рахунок погашення боргу за договором позики кошти в сумі 2000000 грн. та судові витрати на загальну суму 1730 грн.

Представник відповідача в останнє судове засідання не з'явився, будучи належно повідомленими про час і місце судових засідань, заяв про розгляд справи у їх відсутність не подавали, про причини неявки не повідомили.

Подану до суду заяву від представника відповідача ОСОБА_5, який брав участь в попередніх судових засіданнях про неможливість явки до суду через хворобу, судом взято до уваги, проте, оскільки відповідач є юридичною особою та має можливість представити іншого представника, на думку суду даний факт не може стосуватися відповідача в цілому та повинен розцінюватися, як його неявка. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

В запереченнях, долучених до справи в письмову вигляді, та усних показаннях в попередніх судових засіданнях представник відповідача ОСОБА_5 позов визнав частково та показав, що фактично підприємство отримало в борг кошти в сумі 850 000 грн., які використало для господарської діяльності. Іншу суму коштів підприємство не отримувало. Надані позивачем документи, а саме: договір позики з додатком та акт про отримання коштів, є сфабрикованими та не відповідають дійсності. Дійсно, він від імені кооперативу підписав дані документи, але він це зробив під тиском позивача та його знайомих не в грудні 2006 року, а у серпні 2007 року. Факт укладення ним договору з позивачем під тиском можуть підтвердити свідки /секретар підприємства та працівники бухгалтерії/. З даного факту він також звертався у Хорольський РВ УМВС України в області, але про результати розгляду даної заяви йому не відомо, оскільки даним питанням він не цікавився. Дії працівників міліції до прокуратури не оскаржував. Інших документальних доказів вчинення на нього тиску на даний час він не має. Крім того, із вказаної суми коштів, які підприємство отримало у позивача, їх частину в сумі 150 000 тис. грн. використав партнер позивача громадянин ОСОБА_2, а частину в сумі 20 000 тис. грн. було повернуто самому позивачу. Таким чином, частину боргу в загальній сумі 170 000 тис. грн., яке брало підприємство вже повернуто позивачу. З самого початку взяття підприємством коштів у борг в позивача між ними була домовленість про повернення боргу частинами протягом 5 років.

Свідок ОСОБА_3 повідомила, що вона працює секретарем голови правління ВСК ім. Шевченка, а з початку 2007 року приблизно з півроку  виконувала тимчасово обов'язки касира. Головою правління кооперативу з грудня 2006 року працює ОСОБА_5 Вона може підтвердити, що на кінець 2006 року підприємство знаходилося в складному фінансовому становищі, проте з приходом до керівництва ОСОБА_5 останній поступово почав піднімати підприємство на ноги, сплачувати борги, видавати людям заробітну плату, плату за оренду земельних паїв. Всі кошти, які вносилися в кооператив для розвитку, надходили в касу особисто від ОСОБА_5 і в той же день використовувалися. Зі слів ОСОБА_5 дані кошти належали йому, про існування інвестора та умови надання даних коштів кооперативу останній нічого не пояснював і їй нічого не було відомо до моменту подачі позову позивачем до суду. Також вона може підтвердити, що приблизно в серпні місяці 2007 року ОСОБА_5 їздив до м. Києва по справах. Знаходячись в Києві, він телефонував їй і прохав терміново передати йому автобусом печатку підприємства, не пояснюючи для яких цілей. Вона намагалася передати печатку, проте їй це не вдалося, а наступного дня ОСОБА_5 з позивачем та його партнером ОСОБА_2 приїхали до підприємства самі. Позивача та його партнера зі слів голови правління вона вважала його товаришами. Після даного випадку ОСОБА_5 їй нічого не розповідав, а позивач в той же день поїхав з села. Нічого незвичного в поведінці ОСОБА_5 вона не помітила. Може також підтвердити, що ОСОБА_2 користувався автомобілем ОСОБА_5 Про характер стосунків голови правління з позивачем та умови укладення договору позики їй нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_4 повідомила, що вона працює головним бухгалтером ВСК ім. Шевченка. Головою правління кооперативу з грудня 2006 року працює ОСОБА_5 Вона може підтвердити, що на кінець 2006 року підприємство знаходилося в складному фінансовому становищі, проте з приходом до керівництва ОСОБА_5 останній поступово почав піднімати підприємство на ноги, сплачувати борги, видавати людям заробітну плату, плату за оренду земельних паїв. Всі кошти, які вносилися в кооператив для розвитку, надходили в касу особисто від ОСОБА_5 і в той же день використовувалися. Зі слів ОСОБА_5 дані кошти належали йому, про існування інвестора та умови надання даних коштів кооперативу останній нічого не пояснював і їй нічого не було відомо до моменту подачі позову позивачем до суду. Відповідно до статуту підприємства дані кошти, які для розвитку в кооператив вніс ОСОБА_5, підлягають поверненню останньому в повному обсязі. Кооператив в цьому році вже видав Семенцю М.В. близько 29 тис. грн. Позивача вона бачила на підприємстві і вважала його товаришем ОСОБА_5 Про характер стосунків голови правління з позивачем та умови укладення договору позики їй нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_6 повідомила, що вона працює головним агрономом ВСК ім. Шевченка. Головою правління кооперативу з грудня 2006 року працює ОСОБА_5 Вона може підтвердити, що на кінець 2006 року підприємство знаходилося в складному фінансовому становищі, проте з приходом до керівництва ОСОБА_5 останній поступово почав піднімати підприємство на ноги, сплачувати борги, видавати людям заробітну плату, плату за оренду земельних паїв. Всі кошти, які вносилися в кооператив для розвитку, надходили в касу особисто від ОСОБА_5 і в той же день використовувалися. Зі слів ОСОБА_5 дані кошти належали йому, про існування інвестора та умови надання даних коштів кооперативу останній нічого не пояснював і їй нічого не було відомо до моменту подачі позову позивачем до суду. Вона може підтвердити, що приблизно в серпні 2007 року на підприємство приїжджав позивач і розмовляв з ОСОБА_5 в його кабінеті. На вимогу голови правління вона надавала йому для огляду оригінали договорів оренди земельних паїв і книгу обліку посівних площ, де на даний час документи їй не відомо. ОСОБА_5 пояснив, що дані документи було забрано позивачем і не повернуто. Про характер стосунків голови правління з позивачем та умови укладення договору позики їй нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_7 повідомила, що вона з червня 2007 року працює касиром ВСК ім. Шевченка. Головою правління кооперативу з грудня 2006 року працює ОСОБА_5 Вона може підтвердити, що з початку її роботи всі кошти, які вносилися в кооператив для розвитку, надходили в касу особисто від ОСОБА_5 і в той же день використовувалися. Зі слів ОСОБА_5 дані кошти належали йому, про існування інвестора та умови надання даних коштів кооперативу останній нічого не пояснював і їй нічого не було відомо до моменту подачі позову позивачем до суду. Вона може підтвердити, що приблизно в серпні 2007 року на підприємство приїжджав позивач і розмовляв з ОСОБА_5 в його кабінеті. На вимогу голови правління вона надавала йому для огляду оригінали касових ордерів про надходження та видачу коштів та її особистий зошит, в якому вона вела записи по роботі. На даний час їй ордери повернено, а особистий зошит ні. ОСОБА_5 пояснив, що дані документи було забрано позивачем і знаходяться в останнього. Про характер стосунків голови правління з позивачем та умови укладення договору позики їй нічого не відомо.

 

Свідок ОСОБА_8 повідомив, що він проживає в АДРЕСА_1, на даний час ніде не працює. Із ОСОБА_5 він довгий час був у дружніх стосунках, які на даний час погіршилися через особисті справи. Зі слів ОСОБА_5 та слів його дружини, яка працювала в ВСК ім. Шевченка зоотехніком, йому відомо, що на кінець 2006 року кооператив знаходився в складному фінансовому становищі, проте з приходом до керівництва ОСОБА_5 останній поступово почав піднімати підприємство на ноги, сплачувати борги, видавати людям заробітну плату, плату за оренду земельних паїв. На його запитання ОСОБА_5 весь час пояснював, що кошти, які він має та вкладає в підприємство надані його братом, який проживає в Англії. Про позивача говорив, що це товариш його брата, який передає йому кошти. Він може підтвердити, що протягом 2007 року ОСОБА_5 придбав собі новий автомобіль та зробив в своєму будинку ремонт. Його дружині та іншим членам кооперативу про походження коштів, які він використовував на господарську діяльність ОСОБА_5 нічого не повідомляв.

 

Суд, заслухавши пояснення позивача, свідків, врахувавши позицію відповідача, дослідивши матеріали справи, належно оцінивши всі зібрані по справі докази, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

 

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальнику) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики)  або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

 

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

 

Судом встановлено, що в позивача на підтвердження укладення договору позики з відповідачем мається письмовий договір від 22.12.2006 року з додатковою угодою від 31.05.2007 року та акт про отримання коштів від 20.02.2007 року, яким посвідчується передання ним відповідачу грошових коштів в сумі 2000000 грн. Оригінали даного договору з додатком та акту, позивачем надані суду та досліджені, вони відповідають наявним в справі копіям. На підставі викладеного, факт укладення договору позики між позивачем та відповідачем, на думку суду є встановленим.

 

Перевіркою документів, якими підтверджується факт укладення договору позики та факт передачі коштів зазначених в договорі позичальнику, судом встановлено, що позикодавцем в даному випадку є фізична особа, а саме: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець АДРЕСА_2.

 

Позичальником за даним договором позики є юридична особа - виробничий сільськогосподарський кооператив ім. Шевченка, розташований на території Грушинської сільської ради Хорольського району Полтавської області, від імені якого діяла уповноважена на те особа, а саме: діючий голова правління кооперативу. Даний факт доводиться наступними наявними по справі доказами: - копіями договору позики з додатком та актом про отримання позики, в яких письмово зазначено, що дані документи укладені між позивачем, як фізичною особою та відповідачем, як юридичною особою; - копіями статуту ВСК ім. Шевченка /прийнятого та зареєстрованого в порядку передбаченому законом/ та протоколу № 3 загальних зборів членів ВСК ім. Шевченка від 06.12.2006 року, якими підтверджується право голови правління кооперативу представляти підприємство без довіреності у відносинах з державними органами, підприємствами, організаціями, установами, укладати договори, а також вирішувати інші питання діяльності кооперативу.

 

Відповідно до вимог ст. ст. 80, 91, 92, 96 ЦК України, саме виробничий сільськогосподарський кооператив ім. Шевченка, розташований на території Грушинської сільської ради Хорольського району Полтавської області, який є юридичною особою, повинен нести відповідальність за зобов'язанням перед позивачем.

 

Перевіркою доводів, наведених представником відповідача, які останній поклав в основу своїх заперечень, встановлено, що вони не мають належного та достатнього доказового підґрунтя, а тому не можуть братися судом до уваги при прийнятті рішення. Роблячи даний висновок суд виходив з наступного.

 

Відповідно до ст. 1051 ЦК України позивальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця  або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовуються до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини. Правові наслідки вчинення правочинну під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини, передбачені ст. ст. 230-233 ЦК України.

Перевіркою наданих відповідачем доказів встановлено, що на момент прийняття рішення, докази, які б підтверджували факт укладення наявного між сторонами договору позики під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем чи під впливом тяжкої обставини, відповідачем, представнику якого було роз'яснено порядок та строки їх надання, не надані. Відсутніми також є письмові докази того, що грошові кошти відповідачем  насправді не були одержані від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором, а надані представником відповідача докази у вигляді показань свідка не можуть братися до уваги.

На думку суду, докази наданні відповідачем та позивачем по справі: фінансово-господарські документи про факт використання відповідачем коштів отриманих у позивача в близько  800 тис. грн., показання свідків, навпаки підтверджують те, що відповідач дійсно отримав від позивача кошти та використав їх на свої потреби.

 

Факт того, що відповідач отримав кошти у позивача та використовував їх для своїх потреб, самостійно не вживав заходів до визнання даного договору недійсним до як моменту звернення позивача до суду, так і під час розгляду справі в суді, з врахуванням факту відсутності належних та достатніх доказів, автоматично виключає доводи відповідача, що кошти ним не були одержані, або були одержані у меншій кількості, а договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем чи під впливом тяжкої обставини.

Статтею 237 ЦК України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена не ведення переговорів щодо можливих у майбутньому право чинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи, та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

 

Відповідно до ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.

 

З огляду на зазначені норми закону, представник відповідача, стверджуючи, що відповідачем повернуто частину коштів позивачу в сумі 170 тис. грн., з яких 20 тис. грн. повернуто самому позивачу, а 150 тис. грн. його представнику, зобов'язаний був надати до суду: - по-перше, документ наданий позивачем про отримання часткового виконання зобов'язання; - по-друге, документ, який підтверджує, що ОСОБА_2 при отриманні коштів від відповідача діяв від імені позивача. Оскільки представником відповідача необхідних доказів не надано, а позивач заперечує дані факти, суд доводи представника відповідача про повернення частини боргу позивачу вважає недоведеними та такими, що не підлягають оцінці при прийняті рішення.

   

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

 

Судом встановлено, що в наданому позивачем договорі строк повернення позики вказаний до 01 вересня 2007 року. На підставі викладеного, судом встановлено, що строк повернення грошових коштів відповідачем позивачу закінчився 01.09.2007 року. Факт неповернення до вказаного строку відповідачем коштів позивачу вказує на порушення зобов'язання зі сторони відповідача.

 

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

 

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язується сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

 

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

При визначенні суми боргу, суд бере за основу грошові кошти в сумі 2000000 грн., які вказані в договорі. Таким чином, судом встановлено, що відповідач відповідно до укладеного договору позики, повинен виконати своє зобов'язання, яке ним порушене, та повернути позивачу позику в сумі 2000000 грн.

 

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Зважаючи на вищевикладене та вимоги Закону, суд вважає за необхідне задовільнити вимоги позивача щодо стягнення з відповідача судових витрат на загальну суму 1730 грн., які документально підтвердженні.

 

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212-215, 224 ЦПК України, ст. ст. 80, 91, 92, 96, 230-233, 237, 545, 610, 625, 1046, 1047, 1049, 1050, 1051 ЦК України,

 

В И Р І Ш И В:

 

Позов ОСОБА_1 до виробничого сільськогосподарського кооперативу  ім. Шевченка АДРЕСА_1 задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ВСК ім. Шевченка АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 в рахунок погашення боргу за договором позики грошові кошти в сумі 2000000 грн.

Стягнути з ВСК ім. ШевченкаАДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 понесені ним і документально підтверджені судові витрати на загальну суму 1730 грн.

Рішення може бути переглянуте Хорольським районним судом за письмовою заявою відповідача, протягом десяти днів з дня отримання його копії.

 

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції  або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

 

Г о л о в у ю ч и й: