Справа №2-а-1760/10

П О С Т А Н О В А

і м е н е м                У к р а ї н и

25 жовтня 2010 року                                           Кролевецький районний суд Сумської області

                                                                              в особі судді                        Ольховик А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Кролевці справу за позовом ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі  про визнання бездіяльності незаконною та зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачене щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни,та зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачене щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни,

в с т а н о в и в:

позивачка звернулася до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" №2195-ІV від 18.11.2004 р. є дитиною війни.

За постановою Кролевецького районного суду від 2010 року, було визнано протиправною бездіяльність управління ПФУ в Кролевецькому районі щодо ненарахування та невиплати їй підвищення до пенсії як дитині війни і зобов’язано нарахувати та виплатити  недоплачене підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком по грудень 2009 року  включно. Однак, починаючи з січня 2010  року і до цього часу відповідач продовжує ігнорувати вимогу Закону України «Про соціальний захист дітей війни» про виплату підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком і з 1 січня  2010 року не  виплачує підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, чим порушує гарантовані державою права на соціальний захист.

Розмір соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" становить 30% мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до розрахунку, зазначеного у позові, виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням розмірів прожиткових мінімумів, встановлених відповідними законами про Державний бюджет України, сума недоплаченого підвищення до пенсії за  2010 рік - з січня до вересня – 1450,80  грн.

Відповідно до ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий період без обмеження будь-яким строком.

Тому, на підставі викладеного, керуючись ч.2 ст.3, ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.ст. 8, 22, 55, 95 Конституції України, позивачка просить:

- визнати незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області щодо не проведення нарахування та виплати їй підвищення до пенсії як дитині війни 01 січня 2010 року до   30 вересня   2010 року включно .

- зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити підвищення до пенсії як дитині війни   з 1 січня 2010 року до 30 вересня 2010 рок у включно – виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», як передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Сторони були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Позивачка в судове засідання не з’явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала.

Відповідач - управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області (далі - УПФУ в Кролевецькому районі) свого представника в суд не направив, надавши письмове клопотання, в якому просить розглядати справу без свого представника.

Частина 4 статті 122 КАС України передбачає, що судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

З урахуванням зазначеного положення КАС України та клопотань сторін судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Відповідач позову не визнав, свою позицію в письмових запереченнях обґрунтував тим, що позивачка не отримує надбавку до пенсії як дитина війни відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а з 01.08.2001  року отримує підвищення до пенсії як учасник війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до цих законів дане підвищення проводиться учасникам війни, які мають право на підвищення до пенсії відповідно до одного із вищезазначених законів. Станом на 01.09.10  р. надбавка учасникам війни складає 70,90  грн.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, до яких відноситься Пенсійний фонд України, його органи та посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Жодним із законів про пенсійне забезпечення не встановлений відповідний механізм та умови призначення, порядок фінансування таких підвищень, питання підвищення дітям війни пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком законодавчо залишається невирішеним, а отже неможливим є виконання відповідачем задекларованої норми Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

На підставі викладеного відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до Закону України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов»язаних із соціальними виплатами»  від 18 лютого 2010 року № 1691-VІ справи даної категорії розглядалися в порядку  цивільного судочинства  на підставі п.2 ч.1ст. 15 ЦПК України.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов»язаних  із соціальними виплатами» від 9 вересня 2010 року № 19-рп/2010 визнано такими, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 2 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов»язаних із соціальними виплатами» від 18 лютого 2010 року № 1691-VІ.

При цьому, Законом України « Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року в прикінцевих положеннях ( розділ ХІІ), передбачено, що передача справ даної категорії в адміністративні суди здійснюється  з 01 січня 2011 року, таким чином, після 09.09.10 року справи не можуть розглядатися в порядку цивільного судочинства з врахуванням зазначеного рішення Конституційного Суду України, при цьому, Законом визначена дата їх передачі в адміністративну юрисдикцію з 01 січня 2011 року.

Відповідно до ч.4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечності  чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Враховуючи вищезазначене, а також положення ст.ст. 4,6 КАС України, ст. 124 Конституції України, беручи до уваги, що спір між сторонами  виник з публічно-правових відносин, тому дану справу слід розглядати в порядку адміністративного судочинства.

У справі встановлено, що позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до ст.1 Закону України №2195-ІV від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни" (далі - Закон №2195-ІV) має статус дитини війни, що вбачається з ксерокопій пенсійного посвідчення та паспорта позивачки (а.с.  5,7 ) і не заперечується відповідачем.

Згідно зі ст.6 Закону №2195-ІV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Із заперечень та довідки відповідача вбачається, що позивачка взагалі не отримує підвищення до пенсії як дитина війни, а з 01.08.2001 року отримує підвищення до пенсії як учасник війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. За станом на 01.09.2010 року  таке підвищення складає 70, 90  грн. (а.с.10 , 14 ) .

При цьому відповідач, зазначаючи те, що позивачка не має права отримувати підвищення до пенсії в розмірі 30% як дитина війни, посилається на те, що відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" підвищення проводиться учасникам війни, які мають право на підвищення до пенсії відповідно до одного із вищезазначених законів, не посилаючись при цьому на конкретну норму закону.

Суд, проаналізувавши норми вказаних законів, приходить до висновку про безпідставність такого заперечення, оскільки жодним із указаних законів не передбачено обмеження у виплаті учаснику війни підвищення до пенсії як дитині війни.

Частиною 2 статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції від 28.12.2007 року) було передбачено, що в етеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів. Однак вказані зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 року №107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008).

Протягом періоду, за який пред’явлено позовні вимоги, діяло таке законодавство:

- пунктом 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни;

- рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 року від 22.05.2008 р. (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

- Законом України „Про Державний бюджет України на 2009 рік ” від 25.12.2008 року №835-VI та Законом України „Про Державний бюджет України на 2010 рік ” від 27.04.2010 року №2154-VI не передбачено зупинення на 2009 – 2010 роки дії положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до положень ст.152 Конституції України і ст.73 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність і зворотної дії у часі не мають.

Аналізуючи наведені вище норми, з урахуванням положень ч.3 ст.152 Конституції України, суд прийшов до висновку про те, що саме з 01 січня 2010 року УПФУ в Кролевецькому районі повинно було проводити нарахування та виплачувати позивачці  підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції Закону №2195-ІV від 18.11.2004 р.), оскільки на  2010 рік дія положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не зупинялась і розмір підвищення не змінювався, і сам відповідач не надав належного обґрунтування підстав, виходячи з яких ним не проводилось нарахування та виплата вказаного підвищення до пенсії позивачу за цей період.

Слід враховувати, що п.6 ч.1 ст.92 Конституції України передбачено, що виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст.75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України. Конституція України не надає права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім – своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

Аналізуючи позиції УПФУ в Кролевецькому районі про те, що:

- Законом України "Про соціальний захист дітей війни" не передбачено, яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку здійснюється призначення і виплата підвищення до пенсії;

- ст.7 Закону №2195 передбачає, що фінансові забезпечення соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України;

- розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений ч.1 ст.28 Закону №1058, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом;

- п.9 Положення "Про Пенсійний фонд України" передбачає вичерпний перелік напрямків використання коштів ПФУ, суд прийшов до висновку, що такі твердження відповідача не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог за період, визначений позивачкою , а саме з 01 січня 2010 року до 30 вересня 2010 року,  оскільки відсутність фінансового забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни", яке здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не Пенсійного фонду України, не може бути підставою для порушення права громадянина на отримання соціальної допомоги, в тому числі підвищення до пенсії, яке є предметом судового розгляду.

Зазначені права позивачки гарантуються ст.8 Конституції України, якою визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні гарантії, встановлені дітям війни, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Законодавча невизначеність порядку обчислення розміру мінімальної пенсії за віком з метою реалізації положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідно до ч.4 ст.8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. Відповідно до ч.7 ст.9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

Тому, з урахуванням зазначеного, при такому обчисленні необхідно застосовувати загальні норми, які в даному випадку містяться у ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", якою визначено, що мінімальний розмір пенсії встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Крім того, Пенсійний фонд України діє відповідно до Положення „Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті позивачці підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, покладено на УПФУ в Кролевецькому районі, за місцем проживання позивачки.

Крім того, відповідач у порушення ч.2 ст.71 КАС України не довів та не надав доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань, або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення виплат, гарантованих Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності УПФУ.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність, встановлено в таких розмірах:

з 01.01.2010 р – 695 грн., з 01.04.2010 р. – 706 грн., з 01.07.2010 р. -  709 грн.

Беручи до уваги вищезазначене, суд прийшов до висновку про те, що позивачці за відповідний період з 01 січня 2010 року до 30 вересня  2010 року включно необхідно було нарахувати та виплатити підвищення до пенсії як дитині війни:

- з 01 січня до 31 березня 2010 року по 208 грн. 50 коп. (695 х 30%),

- з 01 квітня до 30 червня 2010 року по 211 грн. 80 коп. (706 х 30%),

- з 01 липня до 30 вересня 2010 року по 212 грн. 70 коп. (709 х 30%),  а з довідки та заперечення, наданих відповідачем  вбачається, що таке підвищення їй взагалі не нараховувалося та не виплачувалось.

Суд також відхиляє заяви відповідача про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом, враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, суд не вбачає пропущення позивачкою строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Тому є достатні підстави визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо не проведення нарахування та виплати позивачці підвищення до пенсії як дитині війни з 01 січня 2010 року до 30 вересня 2010  року включно та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити позивачці відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», невиплачене підвищення до пенсії як дитині війни з 01 січня 2010 року  до 30 вересня 2010  року включно.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.19, 22, 75, 92, 152 Конституції України, ст.73 Закону України "Про Конституційний Суд України", Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", Законом України „Про Державний бюджет України на 2010 рік”, ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", ст.ст.3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", п.10 ст.3, ст.ст.8, 11, 94, 99-100, ч.3 ст.122, ст.ст.160-163 КАС України,

п о с т а н о в и в::

позов ОСОБА_1   задовольнити.

Визнати незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області щодо непроведення нарахування і виплати ОСОБА_1 відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії як дитині війни з 01 січня 2010 року до   30 вересня   2010  року включно.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», підвищення до пенсії як дитині війни з 01 січня 2010 року до   30 вересня   2010  року включно.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1    витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 гривні 40 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Кролевецький районний суд Сумської області шляхом подання в 10-денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з поданням її копії до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Суддя