Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-4444/2010р. Головуючий у першій
інстанції Проценко О.І.
Категорія 22 Доповідач у апеляційній
інстанції Зотов В.С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 жовтня 2010 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого: - Єфімової В.О.,
суддів: - Зотова В.С., Колбіної Т.П.,
при секретарі: - Блох Д.Д.,
за участю: - представника позивача ОСОБА_6,
- відповідача ОСОБА_7,
- представника відповідача ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 05 липня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання договору довічного утримання недійсним, -
В С Т А Н О В И Л А:
У травні 2007 року п озивач ОСОБА_10 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_7 з вимогами про визнання недійсним договору довічного утримання, укладеного 14 червня 2006 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_7П, предметом якого є домоволодіння АДРЕСА_1 в м.Севастополі.
Вимоги позову мотивовані тим, що в момент укладання договору довічного утримання ОСОБА_11 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.
Рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 05 липня 2010 року позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду відповідач подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, вважає , що суд постановляючи рішення порушив норми процесуального права та не в повному обсязі з’ясував обставини, що мають значення для справи.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді – доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Постановляючи рішення про визнання договору довічного утримання недійсним суд першої інстанції виходив с того, що ОСОБА_11 при укладанні зазначеного договору не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджується матеріалами справи, що 14 червня 2006 року між ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7 було укладено договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Кузьменко Н.П. (арк. с. 3).
Згідно зазначеного договору, ОСОБА_11 передала у власність ОСОБА_7 домоволодіння №АДРЕСА_1 в м. Севастополі, а ОСОБА_7 прийняла на себе зобов'язання забезпечувати ОСОБА_11 довічним доглядом.
Відповідно до копії свідоцтва про смерть, ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_11 померла (арк. с. 4).
Згідно акту, посмертної судово-психіатричної експертизи №267 від 18.12.2008 року, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, виявляла ознаки недоумства, а тому на момент підписання договору довічного утримання 14.06.2006 року, за своїм психічним станом не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (арк. с. 69-71).
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5,6 статті 203 ЦК України.
Згідно змісту ст.203 ЦК України, зміст правочину на може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до статті 225 Цивільного кодексу України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та/або не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права та інтереси порушено.
Отже, виходячи з вищезазначеного колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які б призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга, відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України, підлягає відхиленню, а рішення суду, - залишенню без змін.
Керуючись викладеним, п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, п.1 ч.1 314, ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 05 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 20-ти днів з дня оголошення до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий : /підпис/ В.О. Єфімова
Судді: /підпис/ В.С. Зотов
/підпис/ Т.П. Колбіна
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду В.С. Зотов
міста Севастополя