Справа №2-3280/1

2010 рік

РІШЕННЯ

Іменем України

5 жовтня 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого – судді Чех Н.А.

при секретарі – Кузьменко А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дніпровського РУГУ МВС України про усунення перешкод у користуванні власністю,

встановив:

Позивачка звернулася до суду з вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що 29.08.2008 року між нею  та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, відповідно до якого вона є власником квартири. Відповідно до п. 7 даного договору відповідач зобов»язався виписатися з займаної площі та повністю звільнити відчужуване ним житло для безперешкодного володіння, користування та розпорядження ним з боку позивачки до 10.09.2008 року. До цього часу відповідач не знявся з реєстраційного обліку за спірною адресою. Факт реєстрації відповідача змушує її (позивачку) нести додаткові витрати з оплати житлово-комунальних послуг, не дає їй можливості вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном. Відповідно до довідки форми 3 розрахунок житлово-комунальних послуг здійснюється на дві особи, хоча там проживає одна особо – її дочка. В телефонних розмовах вона просила відповідача знятись з реєстраційного обліку в її квартирі, але останній відповідав, що зробить це пізніше, хоча зобов»язався це зробити майже два роки тому.  В судовому засіданні представник позивача підтримав обставини викладені в позовній заяві та позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити, додатково пояснив, що відповідач фактично не проживає в спірній квартирі з 20.08.2008 року, забрав свої речі. Для позивачки оплачувати комунальні послуги за відповідача є обтяженням, крім того, вона не може розпоряджатися своїм майном. Відповідач для позивачки є не членом її сім»ї.  

В судовому засіданні відповідач позов не визнав, пояснив, що в договорі дійсно написано, що він має знятися з реєстрації. Але вони з позивачкою усно домовилися, про те, що він піде з квартири, що і зрозумів – «знятися з реєстрації». Не заперечував свого не проживання за спірною адресою з 30.08.2008 року, але зауважив, що в квартирі залишилося його майно, а саме – меблі, техніка, кухонний посуд , постільна білизна. Свої особисті речі він забрав. Пояснив, що не являється членом сім»ї позивачки, але він в шлюбі з дочкою позивачки, з якою вже два роки не має сімейних відносин. Позовних заяв до суду з приводу поділу майна чи витребування майна не подавав.  

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги  підлягають задоволенню.

В суді встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 29.08.2008 року, зареєстрованого в БТІ м. Києва 11.09.2008 року, за  реєстровим № 571/30272,  ОСОБА_1 -  позивачка по справі, придбала квартиру АДРЕСА_1 у ОСОБА_2. Згідно п. 7 договору купівлі-продажу спірної квартири продавець мав виписатися з займаної площі та повністю звільнить відчужуване ним житло для безперешкодного володіння, користування та розпорядження ним з боку покупця до 10.09.2008 року. Відповідно до довідки форми 3 виданої ЖБК «Карпати» від 29.07.2010 року в спірній квартирі зареєстровані ОСОБА_1 – позивачка, ОСОБА_3 – дочка позивачки та ОСОБА_2 – відповідач по справі. З акту складеного та затверджених головою правління ЖБК «Карпати» ОСОБА_4 від 08.08.2010 року встановлено, що  відповідач ОСОБА_2  не проживає в спірній квартирі з вересня 2008 року. Цей факт не заперечував і сам відповідач в суді.  

Відповідно до ст. 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у  його здійсненні.

Відповідно до ст. 383 ЦК України власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання та проживання членів сім’ї. По даній справі встановлено, що відповідач не є членом сім»ї позивача.

Відповідно до ст. 391 ЦК  України власник квартири має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядженням своїм майном.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 319, 321, 383, 391, 526 ЦК України, ст.ст. 60, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд

Вирішив:

Позов задовольнити.

Усунути перешкоди у користуванні належним ОСОБА_1 на праві приватної власності житловим приміщенням – квартирою за адресою АДРЕСА_1.

Зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, як такого, що не проживає за цією адресою.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги  протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: