Справа №2-1669/1

2010 рік

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

Іменем України

8 жовтня 2010 року Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючого – судді Чех Н.А.

при секретарі – Кузьменко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Дарницьке Лісопаркове господарство – про стягнення моральної шкоди з урахуванням витрат на лікування, одноразової допомоги у розмірі п"ятирічної заробітної плати за отримані ушкодження на виробництві,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що  він працював в державній лісовій охороні ДЛПГ 26 років, був нагороджений медаллю "За бездоганну службу в державній лісовій охороні", являється ветераном Дарницького лісопаркового господарства. 12.06.2007 року він був незаконно звільнений з роботи. Рішенням суду йому було відмовлено в поновлені на роботі. За час роботи у відповідача він був змушений та зобов"язаний працювати в якості вантажника, різноробочого, лісоруба, бензопильника. Виконуючи дану роботу, він отримав ряд професійних захворювань та травм: лівостороння пахова грижа, гіпертонія 2 ступеня, травма голови, травма ноги. На дані травми є відповідні довідки. З таким станом здоров"я та віком 54 роки його не беруть ніде на роботу, відповідач використав його як хотів і викинув його на "смітник", просити милостиню. При отриманні ним травм, каліцтв, він просив відповідача оформити акти Н-1, але йому відповідач відмовляв в цьому, шантажуючи звільненням з роботи. Отримані травми та незаконне звільнення викликали в нього моральні страждання, втрату нормальних життєвих зв"язків і вимагають додаткових зусиль для організації свого життя. На підставі ст.237-1 КЗпП України просив тягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 70 000 грн., які він витратив на медичні препарати для лікування. Чеків на придбання ліків він не збирав, ніколи не думав, що відпрацювавши 26 років на державній службі бездоганно, зазнає таких пригнічень та свавілля. Згідно до ст.89 Лісового кодексу України, відповідач зобов"язаний виплатити йому зарплату за п"ять років. Виходячи з того, що на даний час зарплата лісника у відповідача 1260 грн., то йому відповідач має виплатити за п"ять років 75 000 грн., враховуючи ст.1208 ЦК України "про подорожчання життя".  Просив відкрити і кримінальну справу відносно посадових осіб відповідача, в разі, якщо суд буде вважати недостатнім доказів щодо його позовних вимог. В судовому засіданні позивач підтримав всі викладені факти, обставини як в позовній заяві, так і в усіх наданих ним в процесі розгляду справи письмових заявах, поясненнях, просив його позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні. Пояснив, що позивач працював у відповідача з 1981 року по 2007 рік, був звільнений з роботи. У січні 2005 року позивач був направлений на медичне обстеження, у зв"язку з тим, що він казав про хвороби у нього. Ніяких медичних висновків щодо наявності у позивача професійних захворювань, щодо отримання виробничих травм не було. Підтвердженням того, що вказані позивачем травми – укус ноги та травма голови, не є виробничими є і довідка з поліклініки. Зазначив, що відсутні будь-які докази щодо всіх позовних вимог позивача. Безпідставним є і посилання позивача щодо стягнення заробітної плати за п"ять років на ст.89 Лісового кодексу України, оскільки ця вимога стосується державної охорони лісів України, державних установ, а відповідач не відноситься до державної охорони, він має лісопаркове господарство в комунальній власності. Передбачена в указаній статті виплата здійснюється державним установам з державного бюджету, а відповідач не є державною установою.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, покази свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження в суді та не підлягають задоволенню.

В суді встановлено, що позивач працював у відповідача з 10.06.1981 року на посаді лісника, згідно до наказу №91 від 10.06.1981 року. Відповідно до наказу №131-К від 08.06.2007 року позивач був звільнений з займаної посади з 12.06.2007 року у зв"язку з прогулом без поважних причин за п.4 ст.40 КЗпП України.  Не погоджуючись з даним звільненням, позивач звертався до суду і відповідно до рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17.12.2008 року йому було відмовлено в його позові про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Дане рішення набрало законної сили.

Стосовно позовних вимог позивача щодо виплати відповідачем моральної шкоди у розмірі 70 000 грн., в які входять і суми на лікування, суд приходить до наступного. Позивачем не було надано доказів того, що за час його роботи у відповідача він отримував виробничі травми, професійні захворювання. Надані позивачем довідки з Броварської лікарні щодо його звернення до лікарів, довідки про те, що позивачу видавалися лікарняні листи – не є та не можуть бути доказом отримання виробничих травм та професійних захворювань, так як для визначення таких є певний порядок, відповідні документи. Такі травми та захворювання  визначаються медичними комісіями, складаються відповідні акти, повідомляється Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Відповідно до відповіді на запит суду Управління виконавчої дирекції фонду у місті Києві повідомило суд 29.09.2010 року, що інформація або документи, в тому числі й акти за формою Н-5 або Н-1 стосовно ОСОБА_1  Управлінні відсутні. Вказані документи ні КП ДЛГ, ні ЦРЛ Броварського району Київської області до Управління не надавалися.

З відповіді центральної районної лікарні Броварського району від 20.09.2010 року на запит суду слідує, що копія витягу з амбулаторної картки ОСОБА_1 від 09.08.2004 року являється неінформативною, так як на ній відсутнє прізвище хворого. В ксерокопії амбулаторної картки хворого ОСОБА_1 на сторінці 3 зі слів хворого зроблена відмітка про травму на роботі. Претензія до підприємства №26 від 11.06.1999 року з приводу виробничої травми у хворого ОСОБА_1 виставлена на підставі медичної документації, в якій виробнича травма зафіксована зі слів хворого. В даному листі зазначено і те, що визначення (чи невизначення) виробничої травми є компетенцією підприємства, яке згідно до Постанови КМУ №1094 від 21.08.2001 року ("Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві"), має провести комісійне розслідування виробничої травми в трьохдобовий термін та прийняти рішення, шляхом складання актів Н-1, Н-5. Зазначено, що обидві вказані травми ОСОБА_1 в медичній документації та в листках непрацездатності, з його слів відмічені як виробничі.

Сторона відповідача на вимогу суду не надала ніякої документації стосовно травм, отриманих ОСОБА_1 в 1999 році та в 2004 році, посилаючись на те, що така документація не складалася, не було підстав.

Таким чином, в суді відсутні будь-які докази, підстави для задоволення позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, яка пов"язана з отриманням виробничих травм. Покази свідків, на які посилається позивач як на доказ до своїх позовних вимог, приймаються судом до уваги, дані покази свідчать про те, що позивач з іншими лісниками займалися погрузкою лісоматеріалів. Однак, дані покази, та їх покази і в частині того, що свідки бачили як позивач отримав травму при погрузці лісоматеріалу, не можуть бути доказом чи підтвердженням того, що отримані травми позивачем були визнані у відповідності до вимог законодавства виробничими.

Безпідставним є і посилання позивача на ст.92 Лісового кодексу України щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача п"ятирічної заробітної плати, так як вказаною статтею передбачено, що така виплата здійснюється у разі нанесення посадовій особі державної лісової охорони тілесних ушкоджень у зв"язку з виконанням нею службових обов"язків, що перешкоджають далі займатися професійною діяльністю. Така виплата здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету та коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України з наступним стягненням цієї суми з винних осіб і призначається пенсія за інвалідністю.

В даному випадку відсутні докази того, що позивачу були нанесені тілесні ушкодження у зв"язку з виконанням ним службових обов"язків, що перешкоджають далі йому займатися професійною діяльністю. Крім того, такі виплати здійснюються визначеними у вказаній статті установами, до яких відповідач не відноситься. Прохання позивача про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб відповідача не може бути розглянуте в рамках цивільної справи. Позивач має повне право, у разі наявності підстав, звернутися до Прокуратури для вирішення даного питання.

Відповідно д ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підтвердження своїх вимог чи заперечень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.92 Лісового Кодексу України, ст.ст.1166, 1167 ЦК України, ст.ст. 60, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд

В и  р  і  ш  и  в  :

В задоволенні позовних ОСОБА_1 до Комунального підприємства Дарницьке Лісопаркове господарство – про стягнення моральної шкоди з урахуванням витрат на лікування, одноразової допомоги у розмірі п"ятирічної заробітної плати за отримані ушкодження на виробництві – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва через Дніпровський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: