Справа №22ц-5642/2010
Категорія – цивільна Головуючий у першій інстанції – Требух Н.В.
Доповідач – Заболотний В.М.
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
12 листопада 2010 року місто Чернігів
А п е л я ц і й н и й с у д Чернігівської області в складі:
головуючого - судді Литвиненко І.В.
суддів - Заболотного В.М., Євстафіїва О.К.
при секретарі - Штупун О.М.
з участю - представника позивача Карпуся С.В.
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 вересня 2010 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про стягнення боргу,
В С Т А Н О В И В:
Оскаржуваним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 версня 2010 року позов ПАТ „УкрСиббанк” задоволено. Суд прийшов до висновку, що ОСОБА_5 зобов’язань за кредитним договором не виконує, а тому суму заборгованості слід стягнути в солідарному порядку з позичальника та поручителя ОСОБА_4
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить зазначене рішення в частині дострокового стягнення кредитних коштів та стягнення штрафних санкцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір пені та стягнути суму заборгованості за кредитним договором на день подання позовної заяви. Апелянт посилається на те, що позивач не направив позичальнику та поручителю вимогу про дострокове повернення кредиту, як це передбачено умовами кредитного договору, а тому повинна бути стягнута лише сума заборгованості за кредитним договором на день подання позовної заяви. ОСОБА_4 вказує, що банківська установа не направляла на адресу поручителя претензій щодо заборгованості за кредитним договором, тобто ПАТ „УкрСиббанк” навмисно сприяв збільшенню заборгованості за кредитним договором шляхом включення до заборгованості штрафних санкцій, а тому, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 616 ЦК України, нараховані штрафні санкції підлягають зменшенню.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
По справі встановлено, що 31 жовтня 2007 року між ПАТ „УкрСиббанк” (АКІБ „УкрСиббанк”) та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір на суму 260 825 грн. строком по 30 жовтня 2028 року зі сплатою 14,5% річних за користування кредитними коштами (а.с.6-11).
Відповідно до п. 4.1 кредитного договору за порушення строків повернення кредиту та відсотків за користування кредитом Позичальник сплачує Кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
За змістом ст. ст. 1050, 1054 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Як вбачається з розрахунку ПАТ „УкрСиббанк” ОСОБА_5 належним чином зобов’язань за кредитним договором не виконував, в результаті чого утворилася заборгованість в сумі 264 092,87 грн., в тому числі: кредит – 241 254,55 грн., несплачені відсотки за користування кредитом – 17 738,79 грн., пеня за несвоєчасне погашення кредиту – 2480,64 грн., пеня за несвоєчасне погашення процентів – 2 618,89 грн. (а.с.90-97).
Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя.
Як вбачається з матеріалів справи, в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 31 жовтня 2007 року між ПАТ „УкрСиббанк” (АКІБ „УкрСиббанк”) та ОСОБА_4 був укладений договір поруки (а.с.12).
Відповідно до п.п. 1.3, 1.4 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов”язків за кредитним договором в повному обсязі, включаючи сплату кредиту, процентів, пені та інших платежів. Позичальник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.
За таких обставин, апеляційний суд знаходить, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_5 зобов’язань за кредитним договором не виконав, що є підставою для повернення всієї суми кредиту, а суму заборговності слід стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_5, як позичальника за кредитним договором, та ОСОБА_4, яка є поручителем.
Доводи апелянта про те, що позивач не направив позичальнику та поручителю вимогу про дострокове повернення кредиту, як це передбачено умовами кредитного договору, а тому повинна бути стягнута лише сума заборгованості за кредитним договором на день подання позовної заяви, апеляційний суд вважає такими, що не грунтується на законі, оскільки ст. 1054 ЦК України надає позикодавцю право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, у разі порушення позичальником строків повернення чергової частини позики.
Доводи апелянта про те, що позивач не направляв на адресу поручителя претензій щодо заборгованості за кредитним договором, тобто навмисно сприяв збільшенню заборгованості за кредитним договором шляхом включення до заборгованості штрафних санкцій, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки такі доводи є довільним тлумаченням правової норми.
Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.303, 307-308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 – відхилити , а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 вересня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді :