Справа № 2-167/10

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м             У к р а ї н и

04 жовтня 2010 р.                               Кролевецький районний суд Cумської області

в складі: судді                                     Сірої Г.І.

за участі секретаря                            Писаренко О.М.

з участю: позивача                            ОСОБА_1

відповідача                                         ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кролевець справу за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2  про стягнення аліментів на повнолітню доньку, яка навчається,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 31.03.2010 р. про стягнення аліментів по 600 грн. на доньку ОСОБА_3 – ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісяця, на час її навчання. Свої вимоги вона мотивувала тим, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, мають доньку ОСОБА_3 – ІНФОРМАЦІЯ_1, а також сина ОСОБА_4 – ІНФОРМАЦІЯ_2. Після розірвання шлюбу діти проживають з нею, відповідач сплачує аліменти. Донька досягла повноліття. Вона навчається на денній формі навчання на контрактній основі в індустріально-педагогічному технікумі Конотопського інституту Сумського державного університету. Вона сплачує кошти за навчання доньки, за її проживання в гуртожитку, несе витрати на придбання одягу, продуктів харчування, підручників, канцтоварів та ін. Джерелом її доходу є кошти від реалізації сільгосппродукції та тимчасові заробітки. Але її коштів недостатньо для забезпечення належних умов для навчання доньки. Вона бажає, щоб відповідач як батько дитини брав участь в її забезпеченні на час її навчання. Він працездатного віку, має добрий стан здоров’я, їздить на заробітки в Росію. Тому вважає, що він може і мусить надавати матеріальну допомогу на час навчання доньки і просить стягувати з нього по 600 грн. на місяць. При цьому позивачка зазначала, що відповідач сплачує аліменти на сина, але це не має бути перешкодою для того, щоб сплачувати кошти на час навчання доньки.

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги, зменшивши їх розмір до 500 грн. на місяць. При цьому вона пояснила, що до досягнення донькою повноліття відповідач сплачував аліменти по 135 грн. на кожну дитину. На теперішній час мається заборгованість по сплаті аліментів на сина 6 місяців. Їй невідомо, чи працює відповідач, але він повинен працювати і забезпечити можливість навчання доньки. З майна він має будинок в с. Мутин, який може продати, а кошти надати на навчання доньки, про що вона його просила, однак він цього не зробив. Наскільки їй відомо, аліменти сплачувала їй мати відповідача; на її думку, вони можуть винайти можливість сплачувати кошти і зараз на доньку на час її навчання. Даних про матеріальний стан відповідача вона не має, але зі слів матері відповідача, коли донька телефонувала їм в РФ, відповідач був на роботі.

Відповідач визнав позов частково, згоден сплачувати кошти на час навчання доньки, але в сумі, не більше 150 грн., так як він ніде не працює. За станом здоров'я матері він змушений був поїхати в РФ, де в с. Ігрицьке Комарицького району Брянської області проживає мати, яка потребує фізичної допомоги. Зараз мате прооперована, потребує також допомоги, вона понесла значні витрати на лікування, не має змоги допомагати йому у виплаті аліментів. Він має лише тимчасові заробітки, так як в Росії не може працевлаштуватися, так як є громадянином України. Можливо, він буде проживати в Україні. Особистого майна він не має. Будинок, про який веде мову позивачка, документально на його ім'я не оформлений, до того ж він не заперечує, щоб позивачка знайшла покупця на будинок. В обгрунтування своїх заперечень проти позову, відповідач посилається також на те, що з ним не було погоджено питання про навчання доньки, до того ж допомогу в забезпеченні навчання доньки надає мати позивачки, позивачка єдина у неї дитина. Вимоги позивачки щодо стягнення з нього аліментів у більшому розмірі, ніж 150 грн., нічим не обгрунтовані. За станом здоров'я йому в с. Мутин тяжко працевлаштуватися, хоча він і не звертався в центр зайнятості, так як змушений був поїхати в Росію. Відповідач також пояснив, що він через суд Російської Федерації був повідомлений про час розгляду справи, судом РФ було встановлено, що він на території Російської Федерації не працевлаштований і не має ніякого майна.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд вважає, що позов слід задовольнити частково.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Сторони є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5). Згідно паспорта громадянина України прізвище відповідача – ОСОБА_2, на російській мові – ОСОБА_3. Як пояснила позивачка в зв'язку з помилкою в написанні прізвища на українській мові вона міняла паспорт, чого не зробив відповідач. Цю обставину не заперечує і відповідач. Донька сторін навчається на другому курсі денного відділення індустріально-педагогічного технікуму Конотопського інституту Сумського державного університету, укладено контракт про підготовку молодшого спеціаліста №14 Р від 12.08.2009 р. на три роки термін навчання по 30.06.2012 р., плата за навчання 11 тис. грн. (а.с. 6, 7) Як вбачається з квитанцій, крім оплати за навчання по контракту (а.с. 8, 9), позивачка несе витрати за проживання доньки в гуртожитку.

Третя особа по справі, ОСОБА_3 позов матері підтримала, просить справу розглядати за її відсутності (а.с. 10).

Таким чином, встановлено, що позивачка, як мати ОСОБА_3, несе витрати по навчанню доньки. Крім оплати за навчання та гуртожиток, ОСОБА_3 потребує грошових коштів на придбання одягу, продуктів харчування, навчальних посібників та інших предметів для повсякденного життя та навчання, чого не заперечує і відповідач. Всі ці витрати несе позивачка. Як підтвердив відповідач, він не бере участі в матеріальному забезпеченні доньки в зв'язку, з його слів, з відсутністю для цього у нього коштів.

Ст. 199 Сімейного кодексу України передбачає, що, якщо повнолітні діти продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідач є працездатною особою, не перебуває на обліку в центрі зайнятості як шукаючий роботу. Тому суд приходить до висновку, що він іншим чином забезпечує своє існування, в тому числі тимчасовими заробітками чи т.п., що підтвердив і він. Неможливість працевлаштуватися за станом здоров'я чи з інших причин, в тому числі в зв'язку з потребою в догляді за особою, яка потребує допомоги і яку він по закону зобов'язаний доглядати, нічим не підтверджена і доказів про це відповідач не надав. Тому суд вважає, що ОСОБА_5 зобов'язаний надавати допомогу позивачці в зв'язку з навчанням їх доньки ОСОБА_5, яка потребує матеріальної допомоги, що ніким не оспорюється. Разом з тим, позивачка не надала будь-яких доказів, які б підтвердили можливість надання відповідачем матеріальної допомоги в сумі 500 грн. і фактично вона не назвала джерел доходу відповідача, посилаючись при цьому лише на те, що він зобов'язаний це робити. Суд враховує думку відповідача з цього приводу, а також той факт, що він зобов'язаний сплачувати аліменти на сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь позивачки, і приходить до висновку, що з нього слід стягнути на користь позивачки по 150 грн. на місяць в порядку відшкодування витрат на навчання доньки до закінчення нею навчання, тобто до 30.06.2012 р. Підстав для стягнення коштів у більшому розмірі немає і доказів в підтвердження своїх вимог позивачка не надала.

Відповідно до ст. 199, 200, 201, 191 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 213-215, 88, 367 ч. 1 п. 1 ЦПК України,-

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 (на російській мові ОСОБА_3)  ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, жителя с. Мутин Кролевецького району Сумської області, непрацюючого, на користь ОСОБА_1, жительки с. Мутин Кролевецького району, аліменти на доньку – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, у розмірі 150 (сто п'ятдесят) грн. щомісяця, починаючи з 31 березня 2010 року, на час навчання в індустріально-педагогічному технікумі Конотопського інституту Сумського державного університету, до 30 червня 2012року включно, з індексацією відповідно до закону.

Стягнути з ОСОБА_2 в доход держави судовий збір 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 120 грн.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць в сумі 150 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Сумської області через Кролевецький районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ