АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-696/2010 Головуючий по 1 інстанції:
Демченко В.С.
Категорія: ч.2 ст.185; ч.3 ст.185 КК України
Доповідач в апеляційній
інстанції: Єльцов В.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
“02” листопада 2010 р. колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Єльцова В.О.,
суддів Суходольського М.І., Соломки І.А.,
за участю прокурора Свищ Л.А.,
засудженого ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінальної справи за апеляцією засудженого ОСОБА_6 на вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 19 серпня 2010 року, яким
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, особа без громадянства, уродженець с. Ручей, Усть-Кутського району Іркутської області, РФ, раніше не судимий в силу ст.89 КК України,
засуджений за: ч.2 ст.185 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі;
ч.3 ст.185 КК України на 3 років позбавлення волі.
На підставі ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_6 призначено остаточно – 3 роки позбавлення волі.
Цивільні позови потерпілих задоволено, та стягнуто матеріальну шкоду з засудженого на користь ОСОБА_7 – 1 724 грн. та ОСОБА_8 – 500 грн.
Вирішена доля речових доказів відповідно до ст.81 КПК України.
Вивчивши матеріали справи, -
в с т а н о в и л а :
Згідно вироку суду ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за те, що він у другій половині березня 2010 року, близько 24 год. в АДРЕСА_1, умисно, з корисливих мотивів, з метою крадіжки чужого майна незаконно проник на територію садиби, належної потерпілому ОСОБА_7, де з літньої кухні, сараю, викрав алюмінієві вироби, належні останньому на загальну суму 2 124 грн.
Крім того, він в період з 10-15 квітня 2010 року в нічний час, в АДРЕСА_2, умисно з корисливих мотивів, з метою крадіжки чужого майна, шляхом вільного доступу прийшов на територію двору садиби належної потерпілому ОСОБА_8, де за допомогою драбини та плоскогубців, які приніс із собою, із будівлі будинку таємно викрав алюмінієві ринви, загальною довжиною 26 метрів, вартістю 20 грн. за 1 метр, на загальну суму 520 грн.
В апеляції засуджений просить пом’якшити призначене йому покарання, застосувавши вимоги ст.75 КК України. При цьому, він покликається на те, що раніше вважається не судимим в силу ст.89 КК України, щиро розкаявся у вчиненому, повно визнав свою вину та цивільні позови, активно сприяв розкриттю злочинів.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_6 про задоволення його апеляційних вимог, прокурора про відмову у їх задоволенні, вивчивши матеріали кримінальної справи та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Винність засудженого в інкримінованих йому злочинах при обставинах вказаних у вироку доведена зібраними у справі і перевіреними в судовому засіданні доказами відповідно до ч.3 ст.299 КПК України, а кваліфікація дій за ч.2 та ч.3 ст.185 КК України є вірною та в апеляції не оспорюється.
Суд першої інстанції, при призначенні йому покарання, правильно дотримався вимог ст.ст.65-67 КК України.
Колегія суддів вважає, що покарання призначене судом першої інстанції є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Посилання ОСОБА_6 на те, що суддею місцевого суду призначено йому занадто суворе покарання, без врахування знятої в нього в силу ст.89 КК України судимості та ряду пом’якшуючих обставин, серед яких він виділяє його щире каяття, повне визнання своєї вини та заявлених у справі цивільних позовів, активне сприяння розкриттю злочинів, що, на його думку, в своїй сукупності дає всі підстави застосувати щодо нього положення ст.75 КК України, тобто звільнення його від відбування покарання з випробуванням, є безпідставними, оскільки дані обставини фактично були взяті до уваги місцевим судом в своїй сукупності та з урахуванням посередньо характеризуючих його даних, було призначено покарання у мінімальному розмірі передбаченими санкціями інкримінованих злочинів.
Крім того, посилання в апеляційному суді ОСОБА_6 відносно його незадовільного стану здоров’я як на обставину, що унеможливлює відбувати ним покарання, спростовується матеріалами кримінальної справи, в яких відсутні будь-які дані щодо незадовільного стану здоров’я засудженого.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постановлений відносно ОСОБА_6 обвинувальний вирок є законним і обґрунтованим, а його апеляційні вимоги не підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст. 362, 365, 366 КПК України, -
у х в а л и л а :
Вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 19 серпня 2010 року щодо засудженого ОСОБА_6 залишити без змін, а апеляцію останнього - без задоволення.
Головуючий підпис
Судді підписи
Згідно з оригіналом
Суддя В.О. Єльцов