Справа № 2 – 7148/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2010 року                 Дзержинський районний суд м. Харкова

 у складі головуючого судді                         Шестака О. І.

за участю секретаря                         Тріщук К. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

встановив:

12.04.2010 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 борг за договором позики  від 02.04.2009 р. в розмірі 30000,00 грн., грошові кошти за комп’ютер в сумі 2 500 грн., а також стягнути матеріальні збитки у розмірі 3300,00 грн., оплату вартості послуг адвоката у розмірі 3000,00 грн., суму судового збору у розмірі 358,00 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ у розмірі 334,50 грн.

В судовому засіданні позивач в обгрунтування заявленого позову пояснив, що між позивачем і відповідачем було укладено нотаріально посвідчений договір позики, за яким відповідач отримав у позивача в борг 30000,00 грн. строком на до 02.04.2010 р., однак у зазначений строк умови договору не виконав, суму боргу не повернув, до теперішнього часу заборгованість позивачу не сплачено, вирішити питання в добровільному порядку неможливо, бо відповідач відмовляється погашати заборгованість. Крім того, в березні 2009 року, відповідач запропонував придбати в нього комп’ютер за ціною 2500,00 грн., на що позивач погодився. Відповідач надав йому комп’ютер, за який позивач в свою чергу заплатив відповідачу гроші. Потім у позивача не було необхідності в подальшій експлуатації цього комп’ютеру і він віддав його назад відповідачу, на що останній запевнив позивача, що поверне грошові кошти за нього. Однак і цього відповідачем зроблено не було. Просив позов задовольнити в повному обсязі, стягнути на користь позивача суму боргу і судові витрати.

Відповідача та його представник проти заявленого позову про стягнення боргу заперечували, просили суд в його задоволенні відмовити, так як позивач користувався автомобілем, який належав відповідачеві і привів цей автомобіль у занедбаний стан, тому відповідач не вважає себе зобов’язаним порвертати борг. Що стосується стягнення грошових коштів за комп’ютер, то відповідач заперечував, що отримав від позивача гроші за комп’ютер, тому він не повинен йому нічого повертати.

Суд, заслухавши учасників судового засідання, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

02.04.2009 р. між ОСОБА_1, як позикодавцем,  та ОСОБА_2, як позичальником,  було укладено договір позики, посвідчений нотаріально 02.04.2009 р. (надалі- договір позики).

Відповідно до умов п.1. договору позики позивачем було передано відповідачу в борг суму грошових коштів у розмірі 30000,00 грн. без уплати відсотків від суми позики, яку відповідач повинен був повернути до 02 квітня 2010 року.

У тексті договору позики відповідач свідчив, що отримана ним сума грошей у вказаному в умовах договору позики розмірі одержана ще до підписання цього договору.

Таким чином, позивачем грошові кошти в сумі 30000,00 грн. було передано відповідачу, що підтверджується умовами укладеного між сторонами договору позики, чим ним було виконано виниклі у нього на підставі укладеного договору позики зобов’язання.

Однак, відповідачем прийняті на себе зобов’язання за договором позики не виконані, у встановлений договором позики строк грошові кошти позивачу не повернуто, ніяких дій щодо повернення  суми боргу не проведено.

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином визнаються дії особи, що направлені на виникнення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Статтею 11 ЦК України передбачено, що підставою виникнення цивільних прав і обов’язків є договори та інші правочини. Відповідно до ст.509 ЦК України з договорів та інших правочинів виникають зобов’язання.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальнику) грошові кошти або інші речі, що визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцю таку саму суму грошових коштів (суму позики) або таку саму кількість речей того самого роду та якості.

Згідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позику у строк та в порядку, встановлені договором.

Статтями 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк їх виконання.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Неповернення відповідачем грошових коштів у встановлений строк призвело до виникнення у останнього заборгованості перед позивачем. Однак, всупереч, виниклій заборгованості, останнім оплату суми боргу позивачу проведено не було, що є порушенням права позивача, яке підлягає захисту судом і порушення якого підлягає усуненню відповідачем по справі.

Нотаріальне посвідчення договору позики проведене в присутності нотаріуса, текст договору підписано обома сторонами договору. Підпис відповідача з вказаним прізвищем, ім’ям, по-батькові на тексті договору позики про отримання в борг грошових коштів в сумі 30000,00 грн. свідчить про згоду особи, яка його проставила з текстом та  всіма умовами, викладеними в цьому документі.

Відповідачем не надано суду належних і достатніх доказів, які спростовують виниклі у нього зобов’язання щодо повернення отриманих в борг грошових коштів та розмір заборгованості перед позивачем в сумі 30000,00 грн. Тому, суд вважає ці обставини доведеними, а позов, таким, що підлягає задоволенню.

Свої претензії з приводу користування позивачем автомобілем, який належить відповідачеві, останній вправі вирішити у встановленому порядку шляхом подачі відповідного позову. Однак дана обставина не звільняє його обов’язку виконати договір позики.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача вартості комп’ютеру та понесених ним матеріальних збитків, то суд виходить з наступного.

Як зазначене позивачем, в березні 2009 р. відповідач запропонував придбати в нього комп’ьютер за ціною 2500,00 грн., на що позивач погодився, відповідач надав йому комп’ютер, а позивач в свою чергу заплатив відповідачу гроші у розмірі 2500,00 грн. Потім у позивача відпала необхідність в подальшій його експлуатації  і він віддав комп’ютер назад відповідачу, останній не заперечував проти цього і пообіцяв повернути грошові кошти за нього, однак свою обіцянку не виконав, тому позивач вважає, що в нього виникло право на стягнення з відповідача 2500,00 грн. вартості комп’ютеру.

В судовому засідання відповідач заперечував викладені позивачем обставини, вказував, що ніякого комп’ьютеру він у ТОВ «МКС» не купував і потім позивачу не запропоновував в нього придбати за ціною 2500,00 грн., а тому, позивач нічого не повертав йому і грошей він позивачу не винен.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що факт придбання позивачем у відповідача комп’ютеру- ноутбуку «Samsyng» 1240 353X93HP600137  суду не доведений, і, відповідно, суду не надано доказів виникнення у відповідача зобов’язання щодо повернення позивачу його вартості.  Докази надані суду в обґрунтування цієї обставини позову базуються лише на свідченнях самого позивача і не є підтвердженими ніякими іншими доказами. Наданий у матеріали справи документ, складений англійською мовою, як зазначено позивачем у  додатках до позову, в якості документу на комп’ютер «Samsyng», підтверджує факт придбання комп’ютеру цієї моделі у ТОВ «МКС», однак не підтверджує факт його придбання саме відповідачем, ким було його придбано невідомо, не зазначено ціну, за якою придбано комп’ютер, не доведено факт його придбання позивачем у відповідача. Тому, суд вважає викладені позивачем обставини не доведеними, а позов в цій частині таким, що не підлягає задоволенню.

Крім того, суд вважає, що позивачем не доведено факт завдання відповідачем своїми діями матеріальних збитків у розмірі 3300,00 грн. Позивачем взагалі не зазначено обставин та доказів, якими він обґрунтовує наявність цих збитків, не надано розрахунок належної до стягнення суми, не зазначено в чому саме позивачем понесено збитки, їх характер та які саме наслідки для нього вони мали. Тому, суд вважає, що позов і в цій частині  є таким, що не підлягає задоволенню.

Натомість, на користь позивача підлягає стягненню понесені ним витрати, пов’язані з розглядом справи, а саме: оплачені ним вартість нотаріальних дій щодо посвідчення приватним нотаріусом договору позики у розмірі 308,00 грн., що підтверджується відповідною довідкою приватного нотаріуса Кимлик Н.І.

Одночасно, з відповідача у відповідності до ст.88 ЦПК України підлягає стягненню на користь позивача сума витрат по сплаті судового збору в розмірі 300,00 грн.(пропорційно сумі задоволених позовних вимог), та сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справи в розмірі 120 грн.

Суд відмовляє позивачеві у стягненні на його користь з відповідача витрат на правову допомогу, надану адвокатом  ОСОБА_4 у розмірі 3000,00 грн., оскільки договором від 06.04.2010 р. та квитанцією про сплату 3000,00 грн підтверджується факт надання зазначеною особою юридичних послуг позивачеві, однак суду не надано ніяких доказів, що отримані позивачем юридичні послуги мають якесь відношення до даного спору.

На підставі ст.ст.11, 202, 509, 525, 526, 530, 625, 1046, 1049,ЦК України, керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 15, 57, 58, 60, 79, 88, 209, 212 – 215, 218 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики у розмірі 30000,00 грн. (тридцять тисяч грн.) та судові витрати 628 грн. (шістсот двадцять вісім грн.)

В задоволенні іншої частини позову  ОСОБА_1 - відмовити.

Заяву про апеляційне скарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через суд першої інстанції.

Головуючий