Справа № 2-639/2010р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2010 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді – Бондаренко В.М.,
при секретарі – Троян В.Б.,
за участю позивача – ОСОБА_1,
представника позивача – ОСОБА_2,
представника відповідача – Залізко В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про захист прав споживачів, суд –
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», в подальшому уточнивши свої позовні вимоги, в якому просила суд визнати незаконними дії Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» щодо підвищення відсоткової ставки за Кредитним договором № PVH0G00000038 від 22.12.2006 року; зобов’язати Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» зробити перерахування заборгованості по Кредитному договору № PVH0G00000038 від 22.12.2006 року з 01.02.2009 року за умовами, які діяли до підвищення відсоткової ставки.
В обґрунтування позову позивач посилався на те, що 22.12.2006 року між нею та відповідачем був укладений Кредитний договір № PVH0G00000038, згідно якого банк зобов’язався надати їй кредитні грошові кошти в сумі 56500 грн. на придбання квартири. Пунктом 1.1. цього договору передбачено, що відсоткова ставка зі сплати за користування Кредитом складає 1,17% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Позичальник зобов’язався щомісячно з 3 по 26 число кожного місяця, починаючи з наступного після укладання цього Договору, здійснювати погашення Кредиту та сплачувати нараховані відсотки платежами в сумі не менше 998,26 грн. Вона сплачувала платежі щомісячно в сумі 1000 грн. При здійсненні чергового платежу в касі банку їй повідомили, що в неї виникла заборгованість за кредитним договором і причина в тому, що банком були підвищені відсотки за користування кредитними коштами. З якої дати та в якому розмірі відбулося підвищення відсотків їй пояснити не змогли. 02.10.2009 року на адресу відповідача нею був направлений лист про відмову від підвищення відсотків, а також прохання надати повну та достовірну інформацію про стан кредиту, але відповідачем її вимоги щодо надання інформації до теперішнього часу не виконані. Вважає, що одностороннє підвищення відповідачем відсоткової ставки за користування кредитом є незаконним, оскільки такі дії відповідача прямо суперечать нормам чинного законодавства України.
В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали свої позовні вимоги та просили суд їх задовольнити, в своїх поясненнях спиралися на доводи, викладені в позові.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, зазначивши, що зміна відсоткової ставки за кредитом відбулася не внаслідок волевиявлення однієї із сторін, а через збільшення облікової ставки НБУ та зміни курсу долара США до гривні. Ініціювання підвищення відсоткових ставок за кредитами відбулося у відповідності до вимог ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів», п.3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою НБУ від 10.05.2005 р. №168, згідно яких відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки НБУ або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється письмово протягом семи днів з дати її зміни, що саме і було зроблено з боку відповідача. Відповідно до ст.58 Конституції України та ч.2 ст.5 Цивільного кодексу України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. Оскільки зміна відсоткової ставки за кредитом відбулася до набранням чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», то цей закон не може регулювати відносини, які виникли до моменту набрання його чинності.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.
Згідно з ч. ч. 1, 4, 10 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) інші умови, визначені законодавством. У договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною. Якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі: 1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць; або 2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або 3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п'ять відсотків суми кредиту; або 4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту. Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Законом України від 12.12.2008 р. №661-УІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», який набрав чинності 09 січня 2009 року, внесено зміни в ст.55 ЗУ «Про банки та банківську діяльність», згідно до яких банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.
У судовому засіданні встановлено, що 22 грудня 2006 р. між ОСОБА_1 та відповідачем було укладено Кредитний договір № PVH0G00000038, згідно якого банк зобов’язався надати їй кредитні грошові кошти в сумі 56500 грн. на придбання квартири. Пунктом 1.1. цього договору передбачено, що відсоткова ставка зі сплати за користування Кредитом складає 1,17% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Позичальник зобов’язався щомісячно з 3 по 26 число кожного місяця, починаючи з наступного після укладання цього Договору, здійснювати погашення Кредиту та сплачувати нараховані відсотки платежами в сумі не менше 998,26 грн. (а.с. 5-6). Позивач сплачувала платежі щомісячно. При здійсненні чергового платежу в касі банку позивач дізналася, що в неї виникла заборгованість за кредитним договором і причина в тому, що банком були підвищені відсотки за користування кредитними коштами. З якої дати та в якому розмірі відбулося підвищення відсотків позивачу пояснити не змогли. 02.10.2009 року позивач надіслав відповідачеві листа, в якому повідомив про свою незгоду з одностороннім підвищенням йому відсотків за користування кредитом (а.с. 7). У відповідь на звернення позивач отримав від відповідача лист, в якому підвищення позивачу в односторонньому порядку відсотків за користування кредитом відповідач обґрунтував посиланням на договір, умовами якого передбачено таке право банку, та на постанову НБУ № 107 від 21.04.2008 року, якою облікова ставка НБУ була встановлена у розмірі 12% річних (а.с. 8-9).
Відповідно до п. 2.3.1 кредитного договору, відповідач має право в односторонньому порядку збільшувати розмір відсоткової ставки за користування кредитом, при зміні кон’юктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більш ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладання даного договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому відповідач надсилає позивачу письмове повідомлення про зміну відсоткової ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої відсоткової ставки. Збільшення відсоткової ставки відповідачем у вищевказаному порядку можливе в границях кількості пунктів, на яке збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США.
Згідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 651 ЦК України, зміни до кредитних договорів допускаються лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України, встановлений договором розмір відсотків не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.
Згідно ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що і договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. За таких обставин у відповідача не було правових підстав для застосування пункту 2.3.1 кредитного договору, і розмір відсотків за користування кредитом по договору, укладеному між сторонами, відповідачем підвищено необґрунтовано.
З досліджених в судовому засіданні доказів по справі наданих сторонами вбачається, що відповідач про зміну відсоткової ставки за кредитом не повідомляв позивача письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни, як того вимагають ч.4 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» та п. 2.3.1 умов кредитного договору.
Також, суд вважає, що зміна відповідачем відсоткової ставки за Договором з 01.02.2009 року здійснена під час дії положень ст.55 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» щодо заборони банкам в односторонньому порядку змінювати умови кредитних договорів.
Твердження представника відповідача, що Закон України від 12.12.2008 р. №661-УІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» не може регулювати відносини, які виникли до моменту набрання чинності цим законом не заслуговують уваги, так як цей закон набрав чинності до 01.02.2009 р. – до часу, з якого відповідач підвищив відсоткову ставку за кредитом в односторонньому порядку.
Таким чином, суд повно і всебічно з’ясував усі обставини справи та дав оцінку усім наявним доказам у справі, які дають підстави для задоволення позовних вимог, а саме, щодо визнання незаконними дій Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» щодо підвищення відсоткової ставки за Кредитним договором № PVH0G00000038 від 22.12.2006 року; зобов’язання Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» зробити перерахування заборгованості по Кредитному договору № PVH0G00000038 від 22.12.2006 року з 01.02.2009 року за умовами, які діяли до підвищення відсоткової ставки.
На підставі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а саме: сплачені та документально підтверджені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн. 00 коп. На підставі ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10, 57-61, 88, 212-215 Цивільно-процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 611, 654, 1056-1 ЦК України, ЗУ «Про захист прав споживачів», суд –
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про захист прав споживачів задовольнити.
Визнати незаконними дії Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» щодо підвищення відсоткової ставки за Кредитним договором № PVH0G00000038 від 22.12.2006 року.
Зобов’язати Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» зробити перерахування заборгованості по Кредитному договору № PVH0G00000038 від 22.12.2006 року з 01.02.2009 року за умовами, які діяли до підвищення відсоткової ставки
Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 (тридцять сім) грн. 00 коп.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» в дохід держави (р/р 31412537700032, одержувач: державний бюджет м. Павлограда, ЗКПО 24237540, МФО 805012, банк ГУДКУ в Дніпропетровській області) судовий збір у розмірі 8 (вісім) грн. 50 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя: В.М. Бондаренко